БЖД як предмет

БЖД як предмет

1. Землетруси.

2. Перша медична допомога та взаємодопомога при ураженнях і травмах.

Список літератури.

1. Землетруси

Землетруси. Щороку науковці реєструють приблизно 1 мільйон сейсмічних та мікросейсмічних коливань. З них 100 тисяч відчуваються людьми, а 1000 спричиняють значні руйнування.

Сейсмічно небезпечними зонами називають місця зіткнення тектонічних плит, з яких складається земна кора. Рух плит уздовж їхніх меж супроводжується землетрусами. Найруйнівніші землетруси стаються там, де плити не просто труться одна об одну, а стикаються. Геофізики виділяють два головні сейсмопояси: Середземноморський, що простягається півднем Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, який охоплює узбережжя Тихого океану. До них входять молоді гірські системи: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Кримські гори, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони під океанами.

Землетрус — це інтенсивні коливання земної кори тектонічного походження, що спричиняють руйнування будівель, пожежі та людські жертви.

Гіпоцентр (осередок) — місце зсуву гірських порід. Епіцентр — точка на поверхні, розташована безпосередньо над гіпоцентром.

Коливання передаються сейсмічними хвилями, які найсильніші в гіпоцентрі та поступово слабшають із віддаленням від нього.

Для оцінки землетрусів використовують дві шкали.

До 30-х років XX століття силу землетрусу визначали за завданими збитками — за шкалою Меркаллі. Сучасний метод запропонував 1935 року американський сейсмолог Ч. Ріхтер. Він розробив 12-бальну шкалу: нуль означає повний спокій ґрунту, 1 бал — слабкий поштовх, а кожен наступний бал — поштовх, у 10 разів сильніший за попередній. Отже, 9-бальний землетрус у 10 разів потужніший за 8-бальний, у 100 разів — за 7-бальний і в 100 мільйонів разів — за 1-бальний (табл. 1).

Таблиця 1. Схематизована сейсмічна шкала

Бали	Загальна характеристика	Зовнішні ефекти
1	Непомітний	Коливання фіксуються лише приладами, людьми не відчуваються
2	Дуже слабкий	Ледь помітні поштовхи, відчутні на верхніх поверхах
3	Слабкий	Коливання помічають багато людей, висячі предмети розгойдуються
4	Помірний	Поштовхи відчуваються, підвішені речі гойдаються, шибки дзеленчать
5	Досить сильний	Люди прокидаються вночі, тварини непокояться, можливі незначні пошкодження будівель
6	Сильний	Легкі ушкодження: тріщини в штукатурці, падіння посуду, зсув легких меблів
7	Дуже сильний	Тріщини в стінах, часткові руйнування, зсуви на берегах річок, невеликі обвали
8	Руйнівний	Пошкодження будівель, людям важко встояти, тріщини в ґрунті, гірські обвали
9	Спустошувальний	Руйнування будівель, викривлення залізничних колій, тріщини в ґрунті до 10 см, зсуви
10	Знищувальний	Руйнування будівель і пам'ятників, тріщини в ґрунті до 1 м, великі зсуви та обвали
11	Катастрофа	Повсюдне руйнування будівель, доріг, гребель, вертикальні зміщення шарів, зміна рівня ґрунтових вод
12	Велика катастрофа	Повне руйнування споруд, масова загибель людей і тварин, значні зміни рельєфу

Основні характеристики землетрусів:

• глибина осередку;
• магнітуда;
• інтенсивність енергії на поверхні.

Глибина осередку зазвичай становить 10–30 км, іноді більше. Магнітуда відображає загальну енергію землетрусу — це логарифм максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, виміряної за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. За Ріхтером магнітуда коливається від 0 до 9. Інтенсивність показує наслідки: розмір збитків, кількість жертв і психогенний вплив на людей.

Землетруси зазвичай відбуваються серією поштовхів, головний із яких має найбільшу магнітуду. Їх сила, кількість і тривалість індивідуальні для кожного випадку, зазвичай поштовхи тривають кілька секунд.

Помітний струс поверхні від головного поштовху триває від 30 до 60 секунд, іноді до 3–4 хвилин. Слабші поштовхи можуть повторюватися з інтервалами від кількох діб до років.

Надійних методів прогнозування землетрусів поки немає. Проте вчені часто складають прогнози за зміною властивостей ґрунту та незвичайною поведінкою тварин. Провісники землетрусів:

► різке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків);

► деформація земної кори, що фіксується супутниками або лазерною зйомкою;

► зміна співвідношення швидкостей поздовжніх і поперечних хвиль;

► зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах;

► вміст радону у воді тощо.

Найсильніші землетруси за останні 100 років:

► Каліфорнія, США, 18 квітня 1906 року. Епіцентр біля Сан-Франциско, інтенсивність 10 балів. Основні руйнування — через пожежу, що тривала три дні. Загинуло 700 осіб.

► Японія, 1 вересня 1923 року. Землетрус зруйнував Токіо та Йокогаму: сотні тисяч будинків, мости, тунелі, страшні пожежі. Загинуло близько 150 тисяч осіб.

► СРСР, Ашгабат, 6 жовтня 1948 року. О 1:12 без попередніх поштовхів зруйновано більшість будівель, пошкоджено залізницю. Сила в епіцентрі — 9–10 балів. Загинуло 110 тисяч осіб.

► СРСР, Спітак і Ленінакан, 7 грудня 1988 року. Сила 8 балів. Спітак зруйновано повністю, Ленінакан — на 80%. Загинуло понад 25 тисяч осіб.

► Гілян, північ Ірану, 21 червня 1990 року. Сила 8 балів. Загинуло понад 50 тисяч осіб.

► Туреччина, вересень 1999 року. Сила 7,4 бала. Загинуло 17 тисяч осіб.

В Україні сейсмічно небезпечні райони — Карпати та гірський Крим. Тут у минулому були руйнівні землетруси силою 6–8 балів (наприклад, Ялтинський 1927 року). Центральні регіони вважаються спокійними, хоча іноді відчуваються поштовхи з Карпат і гір Вранча (Румунія). 1977 року під час землетрусу в східних Карпатах (епіцентр у Румунії) хвилі досягли Львова, Рівного, Києва та навіть Москви.

Найбільше землетрусів фіксують у Японії та Чилі — понад 1000 на рік, тобто близько 3 на день.

Правила поведінки під час землетрусу:

♦ Коливання ґрунту зазвичай тривають недовго — кілька секунд, максимум хвилину при дуже сильному землетрусі. Вони можуть викликати переляк, тому важливо зберігати спокій. Найбільшу небезпеку становлять предмети, що падають.

♦ У приміщенні слід негайно зайняти безпечне місце: отвори капітальних внутрішніх стін, кути, під балками каркасу, несучими колонами, біля внутрішньої стіни, під ліжком чи столом. Зовнішні стіни завалюються найчастіше. Тримайтеся подалі від вікон і важких предметів.

♦ Не вибігайте з будинку — уламки вздовж стін становлять серйозну небезпеку. Перечекайте поштовх на місці, а після його завершення переходьте в безпечне місце.

♦ У багатоповерхівці не поспішайте до ліфтів чи сходів — вони часто обвалюються.

♦ Після припинення поштовхів терміново вийдіть на вулицю, відійдіть від будівель на відкрите місце.

♦ В автомобілі повільно загальмуйте подалі від високих будинків, мостів чи естакад і залишайтеся в машині до кінця поштовхів.

♦ Опинившись у завалі, спокійно оцініть ситуацію, надайте собі першу допомогу, допоможіть іншим. Встановіть зв'язок із тими, хто зовні (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність без води та їжі понад два тижні.

2. Надання першої медичної допомоги та взаємодопомога у разі ураження і травм

За даними ВООЗ, близько 30% загиблих внаслідок нещасних випадків і надзвичайних ситуацій могли б бути врятовані за умови своєчасної та правильної першої долікарської допомоги, реанімаційних заходів або швидкої доставки до медичного закладу. Правильно надана допомога не лише рятує життя, а й забезпечує успішне лікування, запобігає ускладненням і зменшує втрату працездатності.

Перша долікарська допомога — це комплекс простих термінових дій для збереження здоров'я та життя потерпілого.

Принципи надання допомоги:

• правильність, доцільність, швидкість, продуманість;
• рішучість;
• спокій, дотримання послідовності дій.

Послідовність дій:

► усунути вплив небезпечних факторів (звільнити від електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи палаючого приміщення, погасити одяг, дістати з води);

► оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що загрожує життю;

► виконати необхідні дії: забезпечити прохідність дихальних шляхів, штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом, накласти пов'язку;

► викликати швидку допомогу або організувати транспортування до медичного закладу;

► підтримувати життєві функції до прибуття лікаря, пам'ятаючи, що констатувати смерть має право лише лікар.

Діючи, будьте уважні, щоб не зашкодити собі та потерпілому. Особливо це стосується звільнення з-під електричного струму, завалу, палаючого приміщення чи води. Якщо допомогу надають кілька осіб, частину дій можна виконувати паралельно.

Той, хто надає допомогу, повинен знати ознаки порушення життєвих функцій, загальні принципи та прийоми допомоги залежно від характеру пошкоджень.

Вміння, необхідні для надання першої допомоги:

• оцінити стан потерпілого та визначити першочергові потреби;
• забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів;
• виконати штучне дихання «рот у рот» або «рот у ніс» і зовнішній масаж серця;
• зупинити кровотечу джгутом, стисною пов'язкою або пальцевим притисканням;
• накласти пов'язку при пораненні, опіку, відмороженні, ушибі;
• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломах і важких забоях;
• допомогти при тепловому та сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;
• використати підручні засоби для перенесення та транспортування;
• визначити необхідність виклику швидкої чи попутного транспорту;
• користуватися аптечкою швидкої допомоги.

Аптечка з мінімальним набором медикаментів (табл. 2) обов'язкова на всіх транспортних засобах, підприємствах, в установах, особливо там, де проводяться небезпечні чи шкідливі роботи. Такий набір бажано мати й удома.

На підприємствах із понад 500 працівниками має бути фельдшерський пункт, із понад 1200 — лікарський. У місцях постійного чергування медичного персоналу, крім аптечки, мають бути плакати з правилами першої допомоги, штучного дихання та масажу серця.

На кожному підприємстві призначають відповідальних за наявність і стан аптечок, їх поповнення та передачу по зміні з відміткою в журналі. Керівник лікувально-профілактичного закладу щорічно контролює дотримання правил і стан аптечок. Допомога немедичних працівників обмежується певними діями: реанімація при клінічній смерті, зупинка кровотечі, перев'язка ран, опіків, відморожень, виведення з непритомності, іммобілізація переломів, перенесення та транспортування.

Медикаменти та засоби	Призначення	Кількість
Індивідуальні перев'язочні асептичні пакети	Для накладання пов'язок	1
Бинти	—	5
Вата	—	5 пачок по 50 г
Ватно-марлевий бинт	Для бинтування при переломах	3
Джгут	Для зупинки кровотечі	1
Шина	Для укріплення кінцівок при переломах	3–4
Гумовий пузир для льоду	Для охолодження при забоях, вивихах, переломах	1
Склянка	Для прийому ліків, промивання очей і шлунка	1
Чайна ложка	Для приготування розчинів	1
Йодна настойка (5%)	Для змазування тканин навколо ран	1 флакон (25 мл)
Нашатирний спирт	При непритомному стані	1 флакон (30 мл)
Борна кислота	Для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках лугами	1 пакет (25 г)
Сода питна	Для промивання очей і шкіри, полоскання рота при опіках кислотою	1 пакет (25 г)
Розчин перекису водню (3%)	Для зупинки кровотечі з носа	1 флакон (50 мл)
Настойка валеріани	Для заспокоєння нервової системи	1 флакон (30 мл)
Нітрогліцерин	При сильних болях у серці та за грудиною	1 тюбик

Перша допомога при вивихах, розтягуваннях, розривах зв'язок і переломах

Вивих — це стійке зміщення суглобових кінців кісток за межі нормальної рухомості, іноді з розривом сумки та зв'язок. Виникає при різких рухах, падіннях на витягнуту кінцівку, сильних ударах. Часто супроводжується переломами.

Ознаки:

• біль у ділянці суглоба;
• обмеження рухливості;
• вимушене положення кінцівки;
• зміна форми суглоба.

Допомога: якнайшвидше доставити до медичного закладу. На час транспортування накласти транспортну шину чи фіксуючу пов'язку. Можна дати знеболювальне. Самостійно вправляти вивих заборонено.

► Розтягування та розриви зв'язок найчастіше трапляються в гомілкостопному суглобі.

Ознаки: різкий біль у місці закріплення зв'язки, обмежена рухливість, припухлість і крововилив.

Допомога: холод, стискуюча пов'язка, повний спокій, за потреби — шина.

► Перелом — порушення цілісності кістки. Буває закритим (без пошкодження шкіри) та відкритим (кістка виходить назовні).

Ознаки: постійний біль або біль при навантаженні, неможливість рухів, зміна форми, крововиливи, ненормальна рухомість кістки.

Стан потерпілого може бути важким, особливо при переломах черепа, таза, стегна; часто підвищується температура.

Деякі ознаки можуть бути відсутні, тому за підозри на перелом дійте відповідно.

Допомога: забезпечити повний спокій пошкодженої частини та нерухомість уламків. Для цього накладають утримуючу пов'язку або транспортну шину. Стандартні шини бувають металеві та дерев'яні. За їх відсутності використовують підручні матеріали: палиці, дошки, кору, очерет. Головне — достатня довжина та міцність.

Шини накладають на оголене тіло або поверх одягу, якщо його зняття завдає болю. На оголену ділянку шину обгортають ватою чи тканиною, особливо біля кісткових виступів. Шина має щільно прилягати.

Основне правило: шина повинна охоплювати не менше двох суглобів — вище та нижче перелому (рис. 1). При відкритому переломі рану змазують йодом, накладають стерильну пов'язку, потім шину.

Тільки після іммобілізації потерпілого можна транспортувати.

Особливі випадки переломів:

► Переломи ключиці — від удару чи падіння на витягнуту руку.

Ознаки: ключиця коротшає, біль, плече опущене, рухи обмежені.

Допомога: у пахвову ямку — жмут вати, руку зігнути в лікті під прямим кутом і прибинтувати до тулуба, передпліччя підвісити на косинці (рис. 2).

► Переломи ребер — від ударів чи здавлювання грудної клітки, можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різкий біль при вдиху, кашлі, рухах. При пошкодженні плеври та легень — підшкірна емфізема (потріскування при прощупуванні), можливе відхаркування крові.

Допомога: туга пов'язка навколо нижньої частини грудної клітки, знеболювальне. Транспортувати сидячи.

► Переломи хребта — надзвичайно небезпечні, особливо при пошкодженні спинного мозку. Виникають при падіннях з висоти чи притисканні важким предметом.

Ознаки: різкий біль у ділянці відростків, неможливість рухів. При пошкодженні спинного мозку — параліч кінцівок, втрата чутливості нижче перелому, розлад функцій тазових органів.

Допомога: піднімати та переносити дуже обережно, не допускаючи згинання хребта. Покласти на жорсткі ноші на живіт, під плечі та голову — валик. Спочатку обережно повернути потерпілого, потім кілька людей одночасно піднімають його. Можна підкласти дошку.

► При переломі шийного відділу голову фіксують ватною пов'язкою-нашийником або підковою навколо голови, потім кладуть на ноші.

► Переломи кісток таза — від сильного стискання чи падіння з висоти. Часто супроводжуються пошкодженням тазових органів.

Ознаки: потерпілий не може стояти, ходити, підняти витягнуту ногу; припухлість, біль, крововиливи. Поза «жабки» — на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Можливий шок.

Допомога: покласти на жорсткі ноші на спину, ногам надати позу «жабки» з валиками під коліна. Широким рушником стягнути таз і верхні частини стегон, терміново доставити до лікарні.

► Переломи черепа зазвичай супроводжуються пошкодженням м'яких тканин і мозку.

Допомога: обережно доставити до медичного закладу. Непритомність не є перешкодою для транспортування.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності : Навчальний посібник / Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко ; За ред. В. Г. Цапка. — 3-тє вид., стер. — К. : Знання, 2004. — 397 с.

2. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності : Навч. посібник / Ірина Дуднікова ; Європейський ун-т. — 2-е вид., доп. — К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. — 267 с.

3. Желібо Є. Безпека життєдіяльності : Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / Євген Желібо, Віктор Зацарний. — К. : Каравела, 2006. — 287 с.

4. Козинець В. Безпека життєдіяльності у сфері туризму : Навчальний посібник / Віталій Козинець ; Київський ун-т туризму, економіки і права. — К. : Кондор, 2006. — 575 с.

5. Пістун І. Безпека життєдіяльності : Навчальний посібник / Ігор Пістун ; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. — 2-ге вид., стер. — Суми : Університетська книга, 2003. — 300 с.

6. Яремко З. Безпека життєдіяльності : Навч. посібник / Зіновій Яремко ; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 317 с.

7. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності : Підручник / Віра Ярошевська ; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування. — Київ : ВД «Професіонал», 2004. — 559 с.