Безпека життєдіяльності та її поняття

1. Генеалогічне дерево наук, що займаються питанням безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності (БЖД) є комплексною дисципліною, мета якої — надати людині фундаментальні знання щодо забезпечення сприятливих умов існування у природному та техногенному середовищах.

Актуальність вивчення цього предмета зумовлена постійним зростанням негативного впливу господарської діяльності на довкілля — не тільки природне, а й виробниче та побутове. Погіршення стану навколишнього середовища, поява нових синтетичних речовин, генетично модифіковані культури, застаріле обладнання та технології, велика кількість хімікатів і механізмів у побуті — усе це вимагає розуміння чинників, що впливають на людину, та знання основних способів зменшення їхньої шкоди. Ця дисципліна інтегрує знання з екології, психології, фізіології праці, хімії, фізики, соціології, демографії та тісно пов’язана зі здоровим способом життя.

На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого визначення терміна «безпека життєдіяльності». Тож пропонуємо власне трактування.

Безпека життєдіяльності — це сукупність базових знань про забезпечення безпечних умов існування особи у природному, соціальному та техногенному середовищах, а також комплекс організаційних і технічних заходів на рівні індивіда, колективу чи держави, що мають на меті запобігання або зменшення загроз життю та здоров’ю в усіх сферах діяльності.

На державному рівні система БЖД включає кілька підсистем: охорону природного середовища, охорону здоров’я населення, санітарно-епідеміологічну, пожежну, транспортну, радіаційну та біологічну безпеку, а також охорону праці. Кожну з них регулює відповідний центральний орган виконавчої влади на підставі законодавчих актів [4, c. 7-8].

Розглянемо ці підсистеми детальніше.

Охорона навколишнього природного середовища. Ця складова покликана підтримувати стан довкілля, прийнятний для життя на Землі, зберігати природні ресурси, обмежувати шкідливі викиди та сприяти гармонійному розвитку суспільства і природи. Її завдання — формувати основи сталого розвитку. В Україні цю політику реалізує насамперед Міністерство екології та природних ресурсів, а також Міністерство аграрної політики, комітети лісового та водного господарств.

Охорона здоров’я населення. Головним органом у цій сфері виступає Міністерство охорони здоров’я України та його регіональні підрозділи.

Санітарно-епідеміологічна безпека. Мета — забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя, запобігання епідеміям. Контроль за небезпечними речовинами, якістю продуктів і ліків здійснюють органи санітарно-епідеміологічного нагляду, підпорядковані МОЗ України.

Пожежна безпека. Питання пожежної безпеки в усіх сферах життя суспільства перебувають у віданні Головного управління пожежної охорони МВС України та його регіональних структур.

Транспортна безпека. Безпека на автошляхах і перевезення пасажирів та вантажів — прерогатива Державної автомобільної інспекції. Безпеку на залізничному, повітряному та водному транспорті забезпечують відповідні відомчі органи.

Біологічна безпека. Призначення — захист довкілля, здоров’я і життя людей від небезпечних мікроорганізмів, вірусів, грибів, наслідків генетично-інженерної діяльності та ГМО. Управління в цій сфері здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів і МОЗ України.

Радіаційна безпека. Мета — охорона життя, здоров’я, майна населення та довкілля від іонізуючого випромінювання. Регулюють цю сферу Міністерство екології, МОЗ та Міністерство з питань надзвичайних ситуацій. Особливої ваги це питання набуває через розвиток атомної енергетики та наслідки Чорнобильської катастрофи.

Охорона праці. Це система заходів і засобів техніки безпеки на виробництві, що охоплює всі згадані підсистеми. Нагляд за її станом здійснюють центральні та територіальні структури Міністерства праці та соціальної політики, МОЗ, Міністерства екології, МНС та МВС України [6, c. 15-18].

Відповідальність за безпеку працівників на підприємстві покладено на роботодавця, який зобов’язаний створити безпечні умови праці.

Отже, БЖД — це наука, що вивчає причини та механізми виникнення небезпек, прогнозує їхню ймовірність, захищає людей від них та ліквідує наслідки. Зосереджуючись на людині, вона виявляє небезпечні й шкідливі чинники середовища та розробляє заходи для створення сприятливих умов існування.

БЖД — комплексний науковий напрям, що тісно пов’язаний з анатомією, фізіологією, психологією, екологією, охороною здоров’я, гігієною, технікою, економікою, соціологією. Прикладів безліч: ще на етапі проєктування будь-якого механізму — від екскаватора до тостера — першою умовою є безпека оператора. Друга умова — зручність управління, що забезпечує тривалу працездатність. Третя — мінімальна шкідливість для довкілля. Система БЖД складається з п’яти основних підсистем (рис. 1).

Головна мета дисципліни — сформувати у людини свідоме й відповідальне ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, навчити розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, обирати надійні способи захисту, вміти надавати допомогу собі та іншим і оперативно ліквідовувати наслідки небезпек [11, c. 126-128].

Науковий зміст дисципліни — теоретичні основи БЖД у системі «людина — середовище існування». Вона розглядає: загальні питання безпеки; взаємодію людини з довкіллям; фізіологію та раціональні умови праці; наслідки дії небезпечних факторів; ідентифікацію загроз; методи підвищення безпеки технічних систем; основи екобіозахисної техніки; прогнозування надзвичайних ситуацій; захист населення та ліквідацію наслідків аварій; правові й організаційні основи безпеки.

БЖД — інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, що вивчає закономірності виникнення небезпек, їхні властивості, вплив на організм, основи захисту здоров’я та життя, а також розробку засобів і заходів для створення безпечних умов життя.

Завдання дисципліни — навчити студентів:

• ідентифікувати потенційні небезпеки, розпізнавати їхній вид, величину та ймовірність;
• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори;
• прогнозувати наслідки впливу цих факторів на організм;
• застосовувати нормативно-правову базу захисту;
• розробляти заходи та використовувати засоби захисту;
• запобігати надзвичайним ситуаціям і діяти адекватно в разі їх виникнення;
• використовувати соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні та освітні заходи для забезпечення безпечних умов існування.

Об’єктом вивчення БЖД є людина, людське співтовариство, навколишнє середовище, процес їхньої взаємодії та небезпеки, що при цьому виникають [14, c. 45-47].

2. Криміногенна обстановка в Україні. Правила поведінки в умовах власної безпеки

Глобальна злочинність — одна з найгостріших соціальних проблем сучасності. Кількість зареєстрованих злочинів у світі щороку зростає в середньому на 5%, причому особливо швидко збільшується частка тяжких злочинів — убивств, насильства.

В Україні злочинність набула значного поширення. Економічна криза, нерівномірний суспільний розвиток, різке падіння рівня життя, прогалини в законодавстві — усе це сприяє зростанню кількості осіб, схильних до скоєння злочинів.

За даними Інституту економіки України, спостерігається процес міграції з міст у сільську місцевість. Він відбувається повільно, але за умови продовження може зменшити соціальне навантаження на міську інфраструктуру та позитивно вплинути на криміногенну ситуацію.

До криміногенних факторів у соціальній сфері належать:

• зменшення реальних грошових доходів населення;
• низька оплата праці окремих категорій працівників;
• зростання частки осіб із низькими доходами та різка поляризація населення;
• маргіналізація частини населення;
• збільшення кількості безробітних;
• неконтрольована міграція з країн СНД та інших держав.

Позитивно на криміногенну ситуацію впливають:

• скорочення заборгованості з соціальних виплат;
• формування середнього класу;
• висока трудова активність населення;
• зменшення чисельності молодших і працездатних вікових груп;
• початок зворотної міграції з міст у села.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію, кожна людина має вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних із насильством [13, c. 254-256].

Найдешевший і найдоступніший засіб самозахисту — газовий (аерозольний) балончик, для придбання якого не потрібен дозвіл.

Аерозольний балончик — це алюмінієвий контейнер об’ємом від 20 до 100 мл, заповнений отруйною речовиною, що викликає тимчасове зворотне ураження. Рідина має жовтуватий або червонуватий колір. Радіус дії — 1,5–3 м, тривалість — 5–8 секунд. Отруйна речовина діє 10–20 хвилин (у міліцейських балонах концентрація вища). На балончику зазначають торгову марку, інструкцію, тип речовини та її відсотковий вміст. Випускають балони для жінок, чоловіків, поліцейських, а також проти собак.

Правила користування газовим балончиком:

• у небезпечній зоні тримати його напоготові;
• направляти струм газу в обличчя нападника;
• прямий удар ефективніший, ніж розпилення в повітрі;
• не використовувати проти вітру та в замкненому просторі;
• контролювати час викиду складно, тому використовувати балончик можна лише один раз;
• він дієвий проти кількох нападників;
• при низькій температурі можлива розгерметизація та зменшення радіусу дії.

Серйозніший засіб — газовий пістолет. Для його придбання, зберігання та носіння потрібен дозвіл органів внутрішніх справ, який видається особам віком від 18 років за наявності медичної довідки про психічне здоров’я.

Засобом самозахисту може бути також пневматична зброя. Досить ефективними є й автономні сигнальні пристрої [7, c. 279-280].

Поради щодо особистої безпеки на щодень:

• тримайте гроші та цінні речі при собі, не залишайте сумки без нагляду;
• у кафе чи барі забирайте гроші й документи з верхнього одягу перед тим, як повісити його на вішак;
• не відчиняйте дверей незнайомцям, тримайте двері на ланцюжку; пам’ятайте, що злочинці можуть видавати себе за сантехніків, газовиків чи навіть поліцейських;
• беріть із собою стільки грошей, скільки плануєте витратити, і не демонструйте їх публічно;
• не кладіть гаманець у зовнішні кишені чи сумки;
• носіть сумку через плече, притискаючи до себе;
• не носіть разом гроші та документи;
• повертаючись увечері, обирайте освітлені й людні вулиці, уникайте темних провулків і парків; будьте напоготові в транспорті, під’їзді, ліфті;
• уникайте конфліктів, зокрема з п’яними; краще виглядати боягузом, ніж бути побитим;
• не повертайтеся додому вночі на самоті, не сідайте в авто до незнайомців;
• у разі нападу кричіть, розбийте скло вітрини чи спробуйте звернутися до почуттів нападника [5, c. 316-317].

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. - К.: Кондор, 2003. - 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. - 4-те вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2006. - 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. - К.: Алатон, 2003. - 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 3-є вид. переробл. і допов.. - К.: МАУП, 2006. - 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. - 2-е вид., доп.. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. - 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. - 4-е вид.. - К.: Кара-вела, 2005. - 341 с.

8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Основа, 2004. - 875 с.

9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . - Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. - 380 с.

10. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. - Х.: Ранок: Веста, 2003. - 126 с.

11. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. - 2-ге вид.,стер.. - Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.

12. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко; кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка . - Кіровоград: Б. в., 2006. - 199 с.

13. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 317 с.

14. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 559 с.