Безпека особистого майна на транспортному засобі

Вступ.

1. Теоретичні засади безпеки особистого майна.

2. Захищеність особистих речей на транспорті.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Належний рівень організації державної протидії злочинності та іншим правопорушенням є обов'язковою передумовою стабільного функціонування будь-якого демократичного суспільства. Серед різноманітних інструментів державного примусу адміністративна відповідальність, передбачена законодавством України, посідає особливе місце. Це пояснюється, насамперед, великою кількістю правопорушень, за які передбачено застосування адміністративних стягнень.

Розбудовуючи ринкову економіку з різними формами власності, держава приділяє значну увагу демократизації суспільства та поступовому переходу від жорстких адміністративно-командних методів (особливо в економіці) до гнучкіших механізмів регулювання суспільних відносин, зокрема через дозвільну систему, стимулювання, інвестиції тощо. Останнім часом триває робота над поетапним проведенням адміністративної реформи в Україні та прискоренням економічних перетворень. У цьому контексті реформи, що стосуються змін у правовому регулюванні економічних та інших відносин, вимагають відповідного вдосконалення юридичної (адміністративної) відповідальності, підвищення організованості правозастосовної діяльності, розвитку процесуальних норм та уточнення статей для їх правильного застосування на практиці.

1. Теоретичні засади безпеки особистого майна

Злочини проти власності є однією з найпоширеніших і найнебезпечніших категорій злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне з найважливіших соціальних благ — право власності. Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

Викрадення, привласнення, вимагання офіційних чи приватних документів, що перебувають на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності і не мають грошової оцінки чи мінової властивості, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, а також їх умисне знищення чи пошкодження з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, не може кваліфікуватися як злочин проти власності. За наявності підстав такі дії потребують кваліфікації за ст. 357 КК України.

Предметом викрадення, вимагання, привласнення, розтрати, заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем не можуть бути природні багатства в їх природному стані — блага, які, хоч і мають об'єктивну цінність, проте не створені працею людини.

Юридичними ознаками майна як предмета злочинів проти власності є: по-перше, таке майно має бути чужим для винного; по-друге, воно, як правило, має належати на праві власності іншому суб'єкту; по-третє, воно не повинно бути предметом злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК. Чужим слід вважати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Члени (акціонери) колективних підприємств, підприємств, заснованих на власності об'єднань громадян, акціонерних товариств не є власниками майна цих підприємств, тому незаконне заволодіння таким майном, його знищення чи пошкодження утворює склад відповідного злочину проти власності.

Розглянемо детальніше поняття «крадіжка» відповідно до кримінального законодавства. Згідно зі ст. 185 КК України, крадіжка — це таємне викрадення чужого майна, що карається штрафом до 50 н.м.д.г., або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або така, що завдала значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років. Частини 4 і 5 ст. 185 передбачають відповідальність за крадіжку, вчинену у великому та особливо великому розмірі, а ч. 5 — також за крадіжку, вчинену організованою групою.

Водночас, відповідно до ст. 51 КпАП, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою накладення штрафу від 3 до 15 н.м.д.г., або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

При цьому законодавець зазначає, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 3 н.м.д.г., що становить 51 грн.

Таким чином, кишеньковий злодій може викрадати гаманці з грошима, але якщо сума викраденого не перевищуватиме 51 грн, він нестиме лише адміністративну відповідальність, а не кримінальну.

Як уже зазначалося, крадіжка, передбачена ст. 185 КК України, може вчинятися як за попередньою змовою групою осіб, так і з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище (кваліфікований склад злочину). Однак ст. 51 КпАП не містить подібних коментарів. Виходить, що кишенькові злодії, працюючи групою, можуть попередньо домовлятися про вчинення крадіжки, наприклад, у транспорті, або вчиняти ті ж дії з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, і при затриманні вони завжди зможуть залишити собі до 51 грн, понісши лише адміністративну відповідальність замість кримінальної.

Дрібне викрадення майна може здійснюватися не лише шляхом крадіжки, але й шляхом шахрайства, привласнення чи розтрати. Розглянемо ці поняття детальніше, щоб провести чітке розмежування між аналогічними складами злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність [6, c. 175-176].

Відповідальність за шахрайство передбачена ст. 190 КК України. Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, що карається штрафом до 50 н.м.д.г., або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 3 років. Ця стаття містить кваліфіковані склади (шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, а також у великих розмірах чи із застосуванням незаконних операцій).

Розтрата чи привласнення майна як вид злочину передбачені ст. 191 КК України та караються штрафом до 50 н.м.д.г., або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 4 років, або позбавленням волі на строк до 4 років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Знову бачимо, що аналогічними шляхами може бути вчинене адміністративне правопорушення, зокрема, дрібне викрадення чужого майна. І якщо злочинець залишить при собі не більше 51 грн, то понесе адміністративну відповідальність замість кримінальної.

Боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку на залізничному, повітряному та водному транспорті здійснюють органи внутрішніх справ на транспорті (ОВСТ), які є структурною ланкою системи МВС України. Понад 80% обсягів діяльності транспортної міліції припадає на підрозділи, що обслуговують саме залізничний транспорт.

Стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. У пасажирських поїздах вчиняється до однієї третини усіх злочинів на транспорті; більше половини з них — на міжобласних маршрутах, третина — у приміських. Коло злочинних діянь, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті, доволі широке, але найрозповсюдженішими є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й ОВСТ.

У розкритті, розслідуванні та попередженні крадіжок приватного майна громадян, що вчиняються на залізничному транспорті, задіяні тисячі співробітників ОВС на транспорті, значна їх кількість працює безпосередньо на маршрутах. Для успішного виконання поставлених завдань працівникам підрозділів та служб транспортної міліції необхідно знати не лише способи вчинення крадіжок, їх розповсюдженість та поширеність, але й особливості перевізного процесу, залізничну термінологію, специфіку документообігу, особливості детермінації, ефективні напрямки та заходи попередження, форми і методи взаємодії з територіальними ОВС і адміністраціями транспортних підприємств та інші обставини, які допоможуть оптимально вирішувати поставлені завдання [2, c. 168-171].

2. Захищеність особистих речей на транспорті

Найбільш поширеними є зазіхання на особисте майно. Однією із найпоширеніших крадіжок є викрадення речей із квартир. Надійна охорона будинку чи квартири допомагає уникнути квартирних крадіжок.

Основні рекомендації щодо забезпечення безпеки особистого майна:

• постійно тримайте закритими двері квартири, будинку, гаража, хвіртку та ворота у дворі, а при вашій відсутності — вікна, кватирки, двері балконів і терас;
• застосовуйте технічні засоби: сигнальні пристрої, охоронні жалюзі, ставні;
• не залишайте ключі в замковому отворі та не ховайте їх у доступні місця;
• не залишайте в квартирі малознайомих людей;
• якщо відкриваєте двері незнайомому, залишайте ланцюжок накинутим;
• вимагайте від службовців показати службове посвідчення;
• не піддавайтесь впливу від поважних манер незнайомця;
• ні за яких обставин не впускайте незнайомця в квартиру;
• при необхідності викликайте міліцію за телефоном 02;

За тривалої відсутності:

• не слід розголошувати відомості про свою відпустку чи намір залишити квартиру, щоб кудись поїхати;
• нагляд за своєю квартирою чи будинком необхідно довірити родичам, друзям чи сусідам, з якими ви знаходитесь у добрих стосунках;
• зверніть увагу, щоб поштову кореспонденцію не доставляли, або щоб її щоденно забирали сусіди;
• надійним захистом є встановлення вимикача з годинниковим механізмом, який би вмикав час від часу світло з нерегульованим інтервалом;
• цінні речі слід помістити в надійне місце, з якого вони не можуть бути викрадені.

Гроші й банківські картки

Не полегшуйте самі життя злодія. Не носіть гаманець у задній кишені штанів, а покладіть його в більш надійне місце. Якщо в юрбі (також і в переповненому громадському транспортному засобі) хто-небудь пройде занадто близько до Вас, перевірте відразу, чи цілий гаманець.

Злодії віддають перевагу наявним грошам, тому ніколи не беріть із собою більше грошей, ніж Вам потрібно.

Якщо Ваша банківська картка вкрадена, негайно повідомте в установу, що видала картку. Тримайте при собі завжди потрібний телефонний номер. Якщо Ви прострочите з повідомленням, злодій може почати користуватися Вашою карткою.

Не тримайте PIN-код і банківську картку в тому самому місці. Запам'ятайте код і нікому не повідомляйте його.

Сумочка

Не залишайте свою сумочку без нагляду.

У громадському транспорті зберігайте сумочку ретельно й стежте за тим, щоб блискавка сумочки була застебнута.

Працюючи в конторі, тримайте сумочку в ящику стола або поблизу себе, не на видному місці.

Залишаючи автомобіль, кладіть сумочку під сидіння або на підлогу, щоб її не було видно з вікна. Залишена в автомобілі сумочка є спокусою для злодія.

Документи

Не носіть паспорт та інші документи, що засвідчують особу (наприклад, ID-картку), із собою, якщо вони не знадобляться. Вкрадений документ часто продають, а оформлення нового — справа клопітка й така, що забирає багато часу.

Перебуваючи в поїздці, зберігайте документи в сейфі або в місці, що замикається.

Мобільний телефон

Мобільні телефони викрадаються дедалі частіше, однак ми самі можемо зменшити ризик крадіжки. Не тримайте мобільний телефон на вулиці й, залишаючи машину, не кладіть його на видне місце.

Мобільний телефон є для злодіїв легкою здобиччю з ряду причин...

По-перше, його просто отримати від жертви.

Телефони часто стають здобиччю злодіїв таким чином, що їхні власники розмовляють по телефону або грають, прямуючи з пункту А в пункт Б. На вулиці злодієві досить просто вихопити телефон у Вас із рук.

Дуже зручно носити мобільні телефони на шиї, однак злодієві досить перекинути жертву, забрати в неї телефон і втекти.

Досить розповсюдженим серед злодіїв способом є запитати в перехожого про час, а ми часто використовуємо мобільні телефони як годинник, тому телефон стає доступним для злодія, і застосовувати силу для заволодіння ним не потрібно.

Злодії просять у своєї жертви зателефонувати й, отримавши телефон, тікають.

Іноді злодії діють самостійно, а часто й у групі. Часто стосовно жертви застосовують насильство й відбирають телефон силою.

Мобільні телефони легко збувати.

Злодій продає мобільний телефон у кілька разів дешевше ринкової вартості. Часто збиток, заподіяний потерпілому крадіжкою телефону, досить малий, тому люди навіть не звертаються в поліцію, що, у свою чергу, робить життя злодіїв більш захищеним, і зникає страх бути спійманими.

Як зменшити ризик стати жертвою крадіжки мобільного телефону?

Якщо Ви йдете по вулиці, мобільний телефон повинен бути в такому місці, де він непомітний для чужих і недоступний для них. Наприклад, на пов'язці на шиї, але під одягом, у кишені. Телефон варто зберігати в кишенях із блискавкою. Важливо покласти телефон таким чином, щоб у злодія зайняло якомога більше часу, перш ніж дістатися до телефону. Телефон варто зберігати в сумочці або шкільному ранці, але в кишеньках, які закриваються. При відкритті сумочки телефон не повинен бути видним звідти. При пересуванні на вулиці й у людних місцях телефон може бути налаштований на вібросигнал тривоги.

При пересуванні по вулиці уникайте розмов по телефону, особливо якщо Ви одні.

Не давайте свій телефон людині, якщо виникне хоч найменша підозра, що совість людини, яка просить телефон, не зовсім чиста. На питання про телефон відповідайте, що у Вас немає телефону.

Намагайтеся уникати перебування на самоті в пізній час у громадських місцях.

У шкільні дні мобільний телефон повинен бути надійно захований у сумці учня, а дзвінок заглушений. Також телефон не повинен перебувати без нагляду на шкільному столі.

Не купуйте мобільний телефон з рук і без документів. Дуже велика ймовірність того, що Ви виявитеся сумлінним покупцем, а придбаним Вами мобільним телефоном може зацікавитися поліція.

Якщо Ви все-таки розмовляєте по телефону в громадському місці й хто-небудь намагається вкрасти його, то при наданні опору оцініть свої здібності й навички в порівнянні зі здібностями й навичками злодія. Пам'ятайте, що Ваше життя й здоров'я дорожчі за Ваше майно!

Якщо Ви придбаєте телефон своїй дитині, то роз'ясніть їй, що по телефону не можна говорити на вулиці й грати в ігри, наприклад, на автобусній зупинці. Також дитина повинна дізнатися, як поводитися, якщо вкрадуть телефон.

Що робити у випадку, якщо Ви стали жертвою злодіїв?

Першою справою варто негайно заблокувати телефонну картку через операторську фірму, операторські фірми приймають дзвінки цілодобово. Обов'язково необхідно заявити в поліцію. Заяву варто подати в поліцію району, де мобільний телефон був вкрадений. Заяву можна відправити й поштою.

Зазвичай страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, що містилося у транспортному засобі страхувальника [14, c. 237-240].

Висновки

На основі дослідження різноманітних даних зроблено висновок про те, що стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. Найбільш розповсюдженими злочинами є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й органів внутрішніх справ на транспорті, які покликані здійснювати боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку в цій сфері народного господарства. Тож із метою правильного визначення ефективних напрямків, методів, прийомів і засобів попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті розроблено кримінологічну характеристику вказаних злочинів.

Обстановка вчинення аналізованих крадіжок майна у транспортних засобах формується під впливом наступних факторів: наявність у злочинців злочинного досвіду, «кваліфікації» у вчиненні таких злочинів; наявність необхідних для реалізації злочинного задуму технічних засобів, обладнання, пристосувань, засобів маскування тощо; неочевидність вчинення злочину; наявність шляхів та можливостей швидкого відходу злочинців з місця події; відсутність зовнішніх факторів, здатних ускладнити реалізацію злочинного задуму (охорони, розташованого поблизу купе провідника або посту міліції) або наявність у злочинців можливостей нейтралізації та подолання таких факторів; відсутність можливості швидкого виявлення потерпілим злочину; наявність у злочинців знарядь і засобів відволікання уваги потерпілого та свідків, а також нейтралізації їх пошукових дій; доступність майна, яке стає предметом злочинного посягання; значна матеріальна цінність викраденого за умови невеликих розмірів та маси, що забезпечує швидке залишення місця події; перебування майна, яке заплановано викрасти, у певному місці й у певний час; наявність можливостей збуту викраденого майна.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. - К.: Кондор, 2003. - 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. - 4-те вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2006. - 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. - К.: Алатон, 2003. - 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 3-є вид. переробл. і допов.. - К.: МАУП, 2006. - 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. - 2-е вид., доп.. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. - 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. - 4-е вид.. - К.: Кара-вела, 2005. - 341 с.

8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Основа, 2004. - 875 с.

9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . - Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. - 380 с.

10. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. - Х.: Ранок: Веста, 2003. - 126 с.

11. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. - 2-ге вид.,стер.. - Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.

12. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко; кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка . - Кіровоград: Б. в., 2006. - 199 с.

13. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 317 с.

14. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 559 с.