Вступ.

Розділ 1. Сучасний урок іноземної мови.

1.1. Форми уроку іноземної мови.

1.2. Вдосконалення типології та структури уроку.

1.3. Характеристика дидактичних засобів сучасного уроку.

1.4. Використання відеофільмів та презентація проектів на уроках англійської мови.

1.5. Використання Internet на уроках іноземної мови. Комп'ютерний урок.

Розділ 2. Використання аудіовізуальних матеріалів на уроках англійської мови.

2.1. План-конспект уроку для 6 класу.

2.2. Конспект уроку в 9 класі з теми «Засоби масової інформації».

2.3. План-конспект уроку для 11 класу.

Висновки та рекомендації.

Список використаних джерел.

Вступ

Із 1991 року, коли Україна стала незалежною державою, міжнародні контакти постійно розширюються, а суспільне життя дедалі більше інтернаціоналізується. У зв'язку з цим іноземна мова стає справді необхідною у багатьох сферах людської діяльності, перетворюючись на важливий чинник соціально-економічного, науково-технічного та культурного поступу. Раніше головним завданням радянської освіти було навчити учнів спілкуватися іноземною мовою, що означало досягнення мінімально достатнього рівня комунікативної компетенції.

Сьогодні наша держава орієнтується на гуманізацію освіти, що передбачає відхід від суто прагматичних цілей у вивченні мов. У сучасних освітніх концепціях іноземна мова трактується як відображення культури народу, тобто як засіб оволодіння іншомовною культурою та прилучення до світових духовних цінностей. Отже, соціальне замовлення вимагає не лише формування іншомовних навичок і вмінь, а й ознайомлення через мову з культурою, традиціями, історією та сучасним життям країни.

Особливість предмета «іноземна мова» полягає в тому, що його провідним змістовим компонентом є не основи наук, а способи діяльності — навчання різних видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма.

Аудіовізуальні засоби дедалі ширше впроваджуються в школу, особливо у викладанні гуманітарних дисциплін та музичному вихованні. Втім, і на інших уроках часто використовують програвач, магнітофон або радіо. Традиційний програвач, який перетворився на сучасний стереофонічний чи квадрофонічний пристрій, чудово відтворює музичні записи. Магнітофон, особливо касетний, є чудовим інструментом для збереження та відтворення звуку [18, с. 96]. Для дидактичних цілей починає використовуватися й касетне телебачення. Важко переоцінити ці можливості під час вивчення іноземних мов. Радіо безпосередньо належить до засобів масової інформації, як і телебачення, кіно, книги та журнали. Сучасна дидактика віддає їм належне з двох причин. По-перше, засоби масової інформації сприяють удосконаленню виховно-дидактичного процесу в школах і відіграють важливу роль у сучасній освіті.

Водночас засоби масової інформації заслуговують на особливу увагу школярів через свою суспільну функцію як інструменту безперервного навчання. Учні, як майбутнє активне населення, використовуватимуть їх у професійній діяльності та для підвищення кваліфікації. Завдання школи — навчити їх частому й умілому користуванню цими засобами.

Останнім часом значно зріс інтерес до навчальних відеофільмів як ефективного засобу навчання іноземної мови.

Специфіка відео полягає в тому, що воно дозволяє об'єднати зорові та звукові образи в типових ситуаціях, створюючи для учнів мовленнєві умови, у яких вони разом із викладачем можуть стати активними учасниками комунікації.

Ефективність цього засобу підсилюється технічними можливостями відео, які дають змогу зупиняти та повторювати дію. Однак не слід забувати, що учні звикли до пасивного перегляду телепередач. Тому, попри всі можливості відео, центральною фігурою заняття залишається викладач, який має організувати активне сприйняття фільму та подальшу комунікативну діяльність.

Щоб навчити учнів різних видів мовленнєвої діяльності, необхідно забезпечити кожному практику в тому виді, який він зараз опановує. Навчання мовленнєвої діяльності можливе лише в живому спілкуванні, для якого потрібен партнер. Комп'ютерні програми та диски можуть забезпечити лише взаємодію з машиною, а не з живою людиною. Винятком є комп'ютерні телекомунікації, коли учень веде реальний діалог із носієм мови. Система навчання іноземної мови має бути організована так, щоб учень міг ознайомитися з культурою країни досліджуваної мови. Важливо навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатними до міжкультурної взаємодії [20, с. 20].

Мета: продемонструвати аудіовізуальні матеріали як один із засобів створення іншомовного середовища на уроках іноземної мови.

Завдання роботи:

• розглянути форми та вдосконалення структури і типології сучасного уроку;
• охарактеризувати дидактичні засоби сучасного уроку (вербальні, візуальні, комп'ютерний урок, використання Інтернету, відеофільми, презентація проектів);
• надати конспекти уроків англійської мови, на яких використовуються аудіовізуальні матеріали.

Розділ 1. Сучасний урок іноземної мови

1.1. Форми уроку іноземної мови

Підготовка учнів до життя, праці та творчої діяльності закладається в загальноосвітній школі. Для цього організаційна методика уроку має бути побудована так, щоб активно спонукати учнів до самостійної творчої діяльності, засвоєння нових знань та їх успішного застосування на практиці.

Класно-урочна система передбачає різноманітні форми організації навчально-виховного процесу: домашню навчальну роботу (самопідготовку), екскурсії, практичні та семінарські заняття, позакласну роботу, факультативи, консультації, контрольні роботи, іспити. Однак основною формою організації навчання в школі залишається урок.

Майстерність учителя на уроці іноземної мови полягає насамперед в умілому володінні методикою навчання та виховання, творчому застосуванні новітніх педагогічних досягнень і передового досвіду, раціональному керівництві пізнавальною та практичною діяльністю учнів, їх інтелектуальним розвитком.

Педагогічна наука та шкільна практика спрямовані на пошук шляхів удосконалення уроку іноземної мови, основними напрямками якого є:

1. Посилення цілеспрямованості діяльності вчителя та учнів на уроці. Одне з важливих завдань учителя — мобілізувати учнів на виконання поставлених завдань і досягнення цілей безпосередньо на уроці. Для цього необхідно планувати кожен урок так, щоб передбачити найкоротші шляхи до мети, насамперед визначивши структуру, методику та засоби навчання відповідно до поставленої мети.

2. Забезпечення організаційної чіткості кожного уроку від першої до останньої хвилини. Завчасно, ще на перерві, готуються необхідні наочні посібники (географічні карти, плакати, фотографії), технічні засоби (магнітофон, відеомагнітофон, діапроектор), учнівське приладдя, довідники та додаткова література — усе розкладається на кожне робоче місце. Також можна запропонувати учням цікаве завдання, яке включить їх у роботу з перших хвилин уроку. Замість домашнього завдання застосовуються різноманітні способи фронтальної прискореної перевірки — тестові письмові роботи, програмування, перфокарти тощо.

3. Підвищення пізнавальної самостійності та творчої активності учнів. Найцікавіший напрямок пов'язаний із застосуванням на уроці методів і прийомів проблемного навчання та створенням проблемних ситуацій як засобу підвищення пізнавальної активності. Це сприяє покращенню якості знань і формуванню необхідних навичок та вмінь. Також передбачається самостійна робота учнів із додатковою літературою іноземною мовою, словниками, журналами, картами.

4. Оптимізація навчально-виховного процесу. Цілеспрямований вибір найкращого варіанту лінгвокраїнознавчого матеріалу, який забезпечує за певний час максимальну ефективність вирішення завдань освіти щодо вивчення іноземної мови в конкретних умовах школи та певного класу.

5. Інтенсифікація навчально-виховного процесу на уроці. Чим більше навчально-виховних дій та операцій виконують учні за урок, тим вища інтенсивність навчальної праці. Ступінь інтенсивності залежить від продуктивності використання кожної хвилини уроку, майстерності вчителя, підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного обладнання та раціонального його розміщення, правильного чергування праці та відпочинку тощо [4, с. 21].

В умовах інтенсифікації навчання учні засвоюють знання переважно на уроках, і потреба в заучуванні матеріалу вдома відпадає. Замість заучування учні отримують можливість краще зрозуміти та закріпити матеріал, виконати творчі завдання, які викликають інтерес і почуття інтелектуального задоволення від успішно виконаної роботи.

6. Здійснення міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків. Під час переходу до нового матеріалу ставляться завдання та питання для відтворення й корекції опорних знань, практичних навичок і вмінь, необхідних для засвоєння нового. Ці знання учні отримують у процесі навчання на основі особистих спостережень та вивчення інших предметів. Це можуть бути уявлення, поняття, закони, формули, числові дані, які створюють основу для повноцінного сприйняття та розуміння нових знань. Відтворення опорних знань має супроводжуватися їх удосконаленням: доповненням неповних, поглибленням поверхневих, розширенням вузьких, виправленням помилкових. Внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки також здійснюються з метою узагальнення та систематизації широкого кола знань. Міжпредметні зв'язки сприяють засвоєнню системи знань про об'єкти, які вивчаються окремими елементами в різних навчальних дисциплінах.

1.2. Вдосконалення типології та структури уроку

У зв'язку з розвитком та зміною освітньої системи, розробкою нових методик, багато вчителів розпочинають перебудову у навчанні іноземної мови. У чому вона полягає? Насамперед у більшій увазі до дітей, у прагненні розвинути мотивацію та інтерес до оволодіння мовою, у спробах подолати формалізм в організації навчально-виховного процесу та оцінці діяльності учнів, перейти від авторитарного стилю спілкування до справжнього діалогу. Вчителі намагаються залучати додаткові цікаві країнознавчі матеріали, спонукають учнів до самостійного пошуку таких матеріалів значно раніше, ніж це передбачено програмою, організовують на уроках роботу з газетою, піклуються про створення сприятливого психологічного клімату. Пісні, вірші, театралізація на позакласній роботі все більше проникають на урок, стають обов'язковими його елементами. Це робиться для того, щоб «зробити навчання більш інформативним, змістовним, щоб підсилити вплив на особистість школяра засобами навчального предмета, щоб розвивати не тільки його світогляд, але й світовідчування» [4, с. 39].

Цьому служить і прагнення більшою мірою спиратися на свідомість в оволодінні іноземною мовою, розвивати мислення, пам'ять, формувати загальні та специфічні навчальні вміння, наприклад, уміння користуватися словником, підручником.

В Україні постійно зростає інтерес до вивчення іноземної мови, і у зв'язку з цим виникла об'єктивна необхідність розширити наявні шляхи підготовки з цього предмета. Насамперед, виявляється можливим розпочати більш раннє вивчення іноземної мови там, де для цього є відповідна кадрова та матеріальна база. Багато педагогів вважають, що на ранньому етапі оволодіння іноземною мовою найефективнішою формою навчання є гра. За допомогою гри в школярів розвивається інтерес до іншомовного спілкування, залучаються елементи культури спілкування, формуються деякі вміння, здійснюється інтернаціональне та естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база, формуються мовні механізми. Усередині існуючих організаційних форм можуть бути різні варіанти навчання іноземної мови, що відрізняються тривалістю курсу, терміном і характером його початку та завершення.

Усе це — пошуки наявних резервів підвищення якості та результативності навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дітям легше опанувати основи іншомовного спілкування.

В інтенсивних методах велику методичну цінність становлять використання зв'язного фабульного тексту, розмаїття способів і багаторазовість пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи. При інтегруванні положень інтенсивних методів у систему шкільного навчання необхідно враховувати наявність у кожному учнівському колективі некомунікативних типів школярів, а також тих, хто недостатньо володіє методичною майстерністю.

Отже, важливо створювати диференціальні та індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне поєднання всіх форм роботи: індивідуальної, самостійної, парної, групової — є важливим засобом підвищення якості навчання та виховання школярів, дозволяє краще враховувати їхні індивідуальні відмінності та сферу інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і забезпечити кожному можливість досягти запланованого результату. Навчання стає значно активнішим завдяки ширшому впровадженню елементів самонавчання та взаємопов'язаного навчання.

Надзвичайно перспективними є ідеї створення навчальних програм із використанням комп'ютерів і відеозаписів та впровадження їх у шкільну практику. Інтенсифікація навчання як одна з важливих сучасних тенденцій диктує необхідність модифікувати урок іноземної мови — перетворювати його на урок-екскурсію, урок-конференцію, урок-телеміст. Особливе значення має вихід в інші практичні види діяльності, у процесі яких відбувається реальне іншомовне спілкування. Такий вихід може здійснюватися:

- на внутрішньошкільному рівні — при спілкуванні з іноземними гостями, зустрічах типу КВК;

- на міжшкільному рівні — організація переписування іноземною мовою, олімпіад, фестивалів, тижнів іноземної мови;

- на позашкільному рівні — у процесі включення школярів у реальну трудову діяльність [4, с. 43].

Очевидно, що запланований результат навчання іноземної мови може бути досягнутий, якщо будуть поліпшені умови навчання та якщо школярі насправді відчуватимуть, що від них реально вимагається практичне володіння іноземною мовою.

1.3. Характеристика дидактичних засобів сучасного уроку

Серед багатьох типологій дидактичних засобів простотою вирізняється класифікація Едварда Флемінга та Яна Якобі. Вони поділяють дидактичні засоби на три групи.

1. Природні засоби, що безпосередньо представляють саму дійсність.

2. Технічні засоби, що побічно відображають дійсність. До цієї групи відносять візуальні, аудіовізуальні, маніпуляційні, автоматичні засоби та моделі.

3. Символічні засоби, що представляють дійсність за допомогою відповідної символіки, наприклад, живого та друкованого слова, звуків, технічних малюнків, графіків тощо [11, с. 30-31].

Ця класифікація, як і багато інших, не відповідає всім логічним вимогам, оскільки між технічними та символічними засобами важко встановити чітку межу. Пропонуючи дещо ширшу власну класифікацію, я усвідомлюю її відносну недосконалість. Однак вона необхідна для характеристики найчастіше використовуваних на всіх щаблях школи дидактичних засобів.

Ця класифікація включає шість наступних категорій:

А. Прості засоби

1. Словесні засоби: насамперед підручники та інші друковані тексти.

2. Прості візуальні засоби: оригінальні предмети, моделі, картини, діаграми, карти.

Б. Складні засоби

3. Механічні візуальні засоби, що дозволяють передавати зображення за допомогою технічних пристроїв, наприклад, фотоапарата, діаскопа, епідіаскопа, мікроскопа, телескопа.

4. Аудіювальні засоби, що дозволяють передавати звуки та шуми — за допомогою програвача, магнітофона або радіо.

5. Аудіовізуальні засоби, що об'єднують зображення зі звуком: звуковий фільм чи телебачення.

6. Засоби, що автоматизують процес навчання, до яких можна віднести дидактичні машини, лінгвістичні кабінети, які називають мовними лабораторіями, а також комп'ютери чи електронні та аналогові цифрові машини [11, с. 34].

Ця класифікація підкреслює певну особливість перерахованих засобів: послідовність її позицій вибудована від простого до складного, що дозволяє все повніше заміняти дедалі більше дій учителя й учня. Якщо в тексті підручника друковане слово лише заміняє живу мову вчителя, то візуальні та аудіювальні засоби з третьої та четвертої груп дозволяють отримати нову якість, яку жива мова могла тільки описати, але не відтворити. Легко уявити, як ці засоби збагачують дидактичний процес і підвищують його ефективність. Ще більші можливості містяться в засобах п'ятої та шостої груп. Вони можуть репродукувати всі вербальні дії вчителя та, крім того, усе багатство звуків і зорових образів. У зв'язку з цим як складні засоби вони можуть значно більшою мірою збагачувати дидактичний процес, ніж засоби, віднесені до першої та другої груп, які ми називаємо простими [11, с. 35].

Докладнішій характеристиці простих засобів можна приділити порівняно менше уваги, оскільки вони не вимагають детальних рекомендацій. Вербальні та візуальні засоби, що входять до їх складу, застосовуються в школах усіх типів, і, напевно, немає предмета, для якого вони були б зайвими.

Засобам, які експонують словесний зміст, а особливо шкільним підручникам, досі приділялося багато уваги; з моменту винаходу друкування Яном Гутенбергом (1492) вони взяли гору над іншими засобами. Загалом у школі існує упередження проти ефективності цих засобів.

Незважаючи на це, кількість сторінок підручників та інших робіт, що рекомендуються учням для самостійного вивчення, іноді досягає надмірних обсягів. Це, зрозуміло, і нереально, і неефективно. Навчання в школі базується не лише на зборі «готової» інформації, а й на самостійному «формуванні» знань, на оволодінні різними вміннями, на розвитку здібностей і талантів, на формуванні власної позиції та в цілому особистості учнів [4, с. 65].

Прості візуальні засоби включають групу засобів, які називають науковою допомогою. Із фізіолого-психологічної точки зору — як у повному значенні цього слова оглядові засоби — вони відіграють значну роль у дидактичному процесі: зв'язують між собою розумове та почуттєве пізнання, зміст роботи нашого розуму з дійсністю. Розумове пізнання, засноване на мові та мисленні, має сенс настільки, наскільки воно пов'язане з предметами та явищами. З цього випливає, що в дидактичному процесі завжди має бути достатня кількість візуальних засобів, щоб за словами, які використовує учень, як говорив Павлов, «ховалася дійсність» [4, с. 66].

Ця дійсність, експонована в ході викладання за допомогою візуальних засобів, може виявлятися в безпосередньому, непрямому чи узагальненому вигляді.

Візуальні засоби відображають дійсність у безпосередньому вигляді, коли вони становлять:

а) природні об'єкти в природному середовищі, наприклад, дерева в лісі, у саду й у полі, тварин на лоні природи або принаймні в зоопарку, географічні чи геологічні об'єкти в місці їх постійного перебування.

Пізнаючи природні предмети в їх звичайному середовищі, учень може отримати найточніші враження та поняття про них, зрозуміти зв'язки та залежності між досліджуваними предметами та навколишнім середовищем. Такому пізнанню особливо сприяють добре організовані екскурсії, а також індивідуальне чи групове спостереження;

б) природні об'єкти в штучному середовищі, наприклад, екземпляри, перенесені в предметну лабораторію, на виставку або в музей;

в) предмети, приготовлені у вигляді сухих (муляжі тварин або засушені рослини), мокрих (законсервованих у відповідних рідинах) або мікроскопічних препаратів [4, с. 67].

Непрямого вигляду візуальні засоби набувають у тому випадку, коли представляють дійсність у вигляді:

а) моделі, тобто засобів, що заміняють і, по можливості, точно відображають реальні предмети. Моделі застосовуються тоді, коли ми хочемо представити дійсність у зменшеному вигляді, наприклад, модель міської забудови, селища, заводу, будинку, машини. Крім того, модель використовується там, де ми маємо не натуральний екземпляр, а лише його репродукцію, що зображує, наприклад, частини людського організму, тварини, рослини, частини дорогих механізмів тощо;

б) картин, тобто плоского зображення, що апелює винятково до зору, у той час як перераховані вище засоби могли також служити вивченню об'єктів з використанням інших аналізаторів, наприклад, бути предметом маніпуляції [4, с. 68].

Візуальні засоби узагальнюючого характеру використовуються в школах залежно від рівня розвитку учнів і характеру предмета. Чим старший клас, тим частіше учні можуть користуватися цими засобами, хоча в деяких предметах, як, наприклад, у математиці, вони можуть з'являтися вже на початковій стадії навчання. Ці засоби включають:

а) знаки, що символізують умовний зміст, наприклад, дорожні знаки чи математичні символи;

б) карти, що показують дійсність за допомогою умовних візуальних знаків;

в) кібернетичні моделі, що умовно представляють відносини між інформацією, рішеннями та діями;

г) схеми, графіки та діаграми [4, с. 70].

Усі перераховані візуальні засоби, так само як і вербальні, прості в експлуатації, не вимагають ні машин, ні електронних пристроїв. Однак ці засоби постійно вдосконалюються: щорічно пишуться все кращі підручники, для ведення записів із друкованих праць вводяться сегрегатори, книги заміняються мікрофільмами. Сучасна промисловість випускає візуальні засоби навчання все вищої якості, використовуючи синтетичні матеріали. Навіть дошка, найбільш традиційний реквізит колективного викладання, почала зазнавати стрімких перетворень. Спочатку з'явилися фланелеві дошки, що дозволяють вільно прикріплювати та пересувати відповідно підготовлені елементи. Потім стали вводити магнітні дошки, на яких можна вільно розміщати візуальні елементи зі вбудованими в них сталевими дисками. Нарешті, приступили до створення графоскопів, що дозволяють викладачеві експонувати тексти, малюнки, предмети або підготовлені заздалегідь фоліограми, не відходячи від кафедри чи столу, а учням бачити їх зображення на екрані в природних фарбах і у відповідному збільшенні. Одночасно завдяки в основному раціоналізаторським зусиллям учителів з'являються нові ідеї візуальної допомоги, більш цінні з погляду дидактики, що допомагають учням глибше та з більшою економією часу вникнути в різні галузі науки, мистецтва та техніки.

Дидактичні засоби, які ми називали простими, постійно вдосконалюються, набуваючи нової якості без принципових змін свого характеру. Деякі з них перетворюються на складні, що потребують застосування електрообладнання, як, наприклад, зчитувальні пристрої або графоскопи.

Засоби, що відносяться до цієї групи, засновані на застосуванні механічних, а точніше, електротехнічних пристроїв. Візуальні, аудіювальні та аудіовізуальні засоби, а також засоби, що автоматизують дидактичний процес, існують порівняно недавно завдяки прогресу науки та техніки, причому темп їх розвитку дуже високий. Щорічно з'являються все нові ідеї, а засоби навчання, введені раніше, піддаються модернізації. Від винаходу фотокамери Дагером протягом більш ніж ста років ми прийшли до кольорового телебачення, відеомагнітофонів, дидактичних машин і комп'ютерів, і ці засоби знаходять усе ширше застосування в шкільній практиці [18, с. 93].

Механічні засоби: візуальні, аудіювальні та аудіовізуальні — ми розглянули в цілому. Незалежно від того, на які аналізатори вони впливають, з певної точки зору вони аналогічні, оскільки засновані на механізмах, що заміняють слухові та зорові дії людини, вони можуть ніби бачити та чути за нього. Завдяки фотоапарату, діаскопу, кінокамері та проекційному апарату ми отримуємо фотографії, показуємо діапозитиви, картини, кінофільми; завдяки програвачу, магнітофону та радіо ми отримуємо звукові записи, телебачення та відео передають нам озвучене зображення.

Механічні візуальні засоби є відносно старою групою складних засобів. Свій початок вони беруть з моменту створення в 1839 р. так званої дагеротипії. Нині багатство ідей та їх застосування, наприклад, у вигляді фотоапарата, кінокамери, телеприймача або відеомагнітофона, виходить за рамки звичайної уяви. Ми вміємо фотографувати не тільки Землю та її об'єкти, а й Сонце та Місяць, причому вже маємо знімки другої — невидимої із Землі — сторони Місяця, фотографуємо об'єкти мікроскопічних розмірів, а також явища тривалістю в частки мікросекунд. Більше того, за допомогою мікроапаратів, введених усередину людського організму, або апарата Рентгена ми отримуємо знімки всіх органів людини [18, с. 95].

Таким чином, сучасна техніка створила величезні можливості для вдосконалення роботи вчителів та учнів. Сьогодні важко було б уявити навчання, особливо природничим наукам, технічній чи художній творчості, і навіть навчання історії чи філології, яке б відбувалося без використання цих можливостей. Причому, зрозуміло, використання цього багатого арсеналу засобів залежить від змісту навчання, дидактичного вміння та технічної підготовленості вчителя.

Аудіовізуальні засоби дедалі ширше впроваджуються в школу, особливо у викладанні гуманітарних предметів і в музичному вихованні, та й у викладанні інших предметів часто використовуються програвач, магнітофон або радіо. Традиційний програвач, перетворений на сучасний стереофонічний чи квадрофонічний пристрій, дозволяє чудово відтворювати музичні записи. Магнітофон, особливо в касетному варіанті, є чудовим засобом, що дозволяє зберігати та відтворювати звукові записи [18, с. 96]. Для дидактичних цілей входить у вживання і касетне телебачення. Важко переоцінити ці можливості при вивченні іноземних мов. Радіо вводить нас безпосередньо в галузь засобів масової інформації, крім радіо до них відносяться телебачення, кіно, книги та журнали. Тому сучасна дидактика віддає їм належне з двох причин. Перша зводиться до того, що засоби масової інформації впливають на вдосконалення виховно-дидактичного процесу в школах і відіграють важливу роль у процесах сучасної освіти. Утім, ці функції вони виконують поряд з іншими засобами навчання. Разом з тим засоби масової інформації заслуговують на особливу увагу з боку школярів через свою важливу суспільну функцію, яку вони виконують як засоби безперервного навчання. Учні як майбутнє самодіяльне населення будуть колись ними користуватися в професійних цілях, а також для підвищення своєї загальної кваліфікації. Обов'язок школи й полягає в тому, щоб запровадити їх часте та вміле використання.

Засоби масової інформації здійснюють непрямий вплив одних людей на інших. Розмаїтість інформації, яка надається, включає слова, звуки, шуми та зображення, може ефективно впливати на людей, збагачувати їх знання, розвивати вміння, формувати принципи та переконання. При цьому сила впливу побічно залежить від якості переданого змісту та від підготовки слухача.

Іншою характерною рисою впливу засобів масової інформації є відсутність безпосереднього зворотного зв'язку між передачею інформації та її сприйняттям. Своєрідним замінником цього зв'язку є суспільна думка, яка, хоча й не робить зворотного впливу на дану експозицію, однак дозволяє враховувати в ході наступних експозицій потреби та смаки виразників цієї думки.

У зв'язку з широким розповсюдженням та автономністю радіо є особливо зручним для використання як дидактичний засіб. Широкий діапазон передавальних станцій, розмаїтість музичних, театральних та інших програм, а також час радіопередач дозволяють повсюдно використовувати радіо. Завдяки цим перевагам радіо широко використовується в загальноосвітній школі, значно менше — у професійній і найменше — у вищій.

Велику зацікавленість у дидактиків викликає зв'язок між процесом навчання та використовуваними в ньому дидактичними засобами; позитивному впливу цих засобів на результати навчання сприяє їх динамічний розвиток і все ширше застосування в школах усього світу. Беручи до уваги цей зв'язок, спробуємо розглянути основні функції, що виконує процес навчання, а також допомогу, яку він отримує з боку технічних засобів. До найважливіших, але не єдиних функцій процесу навчання відносяться: можливість учнів пізнавати навколишню дійсність, здобувати знання про цю дійсність, формувати їх розуміння та відчуття дійсності та залучати їх до діяльності, що перетворює дійсність. У зв'язку з роллю, яку відіграють дидактичні засоби, підсилюючи ці функції процесу навчання, можна говорити про чотири функції технічних засобів навчання.

Вони полегшують і поглиблюють:

- пізнання дійсності,

- отримання знань про дійсність,

- формування принципів емоційного ставлення до дійсності,

- розвиток діяльності, що перетворює дійсність.

Огляд функцій дидактичних засобів мав на меті показати деякі можливості використання сучасної техніки в дидактичному процесі для збільшення його ефективності при впливі на людину, його впливу на всебічний розвиток особистості. Мова йшла про те, щоб насамперед виступити проти однобічного розуміння функцій цих засобів, щоб відкинути переконання в тому, що вони призначені тільки для посилення «привабливості» процесу навчання, для полегшення набуття знань та вмінь.

Концепція багатобічного навчання пориває з таким вузьким значенням поняття «технократизація» дидактики. Вона ґрунтується на тому, що метою будь-якої освіти є здійснення змін різних складових особистості. Ці зміни здійснюються не через пасивне набуття знань, а на шляху вирішення різнорідних завдань суб'єктом, що навчається. Навчання, позбавлене цих багатих засобів, якими може забезпечити сучасна дидактика, не створює умов для такої активності. Зазначені функції сучасних дидактичних засобів повинні привернути увагу до розмаїтості можливостей створення таких ситуацій, при яких той, кого навчають, може виконувати різні завдання за допомогою багатьох засобів. Одні з цих ситуацій пов'язуються із самостійним набуттям знань, інші — з вирішенням проблем, з дидактичною грою, з інсценізацією літературного твору та переживанням яких-небудь цінностей, а треті — з роботами, що перетворюють навколишню дійсність. Чим більше функцій виконують дидактичні засоби в процесі навчання, тим важливіша їх роль у формуванні повноцінної людини. Особливо велике значення таких функцій, як допомога у створенні проблемних ситуацій, у формуванні емоційного життя, принципів і мотивацій, у перетворенні дійсності. У цьому насамперед варто бачити гуманістичний зміст використання техніки в процесі навчання [18, с. 101].

1.4. Використання відеофільмів та презентація проектів на уроках англійської мови

Найпоширенішим серед інших джерел інформації є відеофільми. Не так важливо, якою мовою знято фільм, скільки необхідно визначити доцільність використання того чи іншого відеопродукту на уроці та в позаурочний час, а також обрати методику роботи з матеріалом. Використання художніх фільмів виправдане на етапі «занурення» в тему, тоді як тематичні програми ТВ (краще — англомовні й у запису) продуктивніше використовувати на уроках. Так, під час роботи з відеопрограмами, присвяченими стравам Шотландії (щось на зразок програм українського ТБ, але краще інформаційно оформлених), учні мали змогу побачити краєвиди країни, почути розповідь про особливості сільського господарювання, клімат та рослинність, свята та страви, що готуються до них. Відеофрагмент має бути не довгим (до 5-7 хв.); перший перегляд пропонує відповіді на запитання, підбір малюнків з назвами, виділення в тексті відео певних слів та визначення ситуації для їх використання. Перед повторним переглядом рекомендується роздати підготовлені таблиці з текстом відповідно до матеріалу відео, текстові ряди («правильно-неправильно»), таблиці для експертів, які діти будуть заповнювати під час або після перегляду матеріалу (на свій розсуд) [4, с. 46].

Важливо звертати увагу учнів на деталі, що мають додаткову інформацію: музичне оформлення фільмів, одяг та зачіски людей, посуд, оформлення приміщення, краєвиди. Деталі, підмічені у відеоматеріалі, пізніше можуть стати темами для дискусій. Організація роботи з рекламою також є цікавим моментом уроку. Специфіка рекламного ролика (короткий час перегляду, деталі стилізації, що не потребують уваги, характер ситуації) дають змогу зосередити увагу на основному тематичному матеріалі, який нас цікавить, вчити учнів логічності та лаконічності висловлювань [4, с. 46].

Інтернет став доступним джерелом інформації в Україні не так давно, невміння користуватися цим джерелом звужує і без того не надто широке коло користувачів, що звертаються до Інтернету з метою отримання освітніх знань. Для вчителя важливо навчити учнів користуватися готовою інформацією сайтів для реферування, аналізу та отримання матеріалу з подальшим опрацюванням. Проблема плагіату та безсоромного використання готової продукції як власного здобутку має викорінюватися зі свідомості учня. Проектна робота допомагає вчити молодь творчо опрацьовувати отримані дані. Електронна пошта дає змогу не тільки отримувати листи від друзів з інших країн, а й проводити своєрідні он-лайнові інтерв'ю, вікторини, опитування. Останнім часом популярними стають такі форми роботи в Інтернеті, як конференції, форуми, тематичні чати. Це джерело інформації через спілкування є дуже цінним для свідомості учня як самостійної та творчої особистості. Поетапна, поурочна фіксація отриманої та опрацьованої учнями інформації стає матеріалом для свідомої підготовки презентаційного матеріалу (складання графіків, таблиць, написання матеріалу для буклетів, рекламних оголошень, підбір фото матеріалів та малюнків, дизайн, написання есе, складання маршрутів туру, меню в ресторанах, програм фестивалів тощо) [4, с. 49]. Такий матеріал учні можуть виготовляти як «від руки», так і з використанням комп'ютерних програм. Останнє надає презентаційному матеріалу належний вигляд, вміщує більше інформації, а головне — навчає дітей користуванню цими програмами. Підготовка таких матеріалів організовується всією групою за методикою кооперативного навчання. Набуті навички, вміння та знання готують молодь до подальшого успішного навчання, професійної діяльності, що відповідає вимогам сучасного життя та слугує соціальній адаптації теперішніх учнів. Досвід роботи з опрацюванням інформації, критичним її осмисленням, вмінням користуватися розробленим матеріалом та використовувати сучасні інформаційні технології для фіксації інформації (створення мультимедійних презентацій, веб-сторінок) створює для учнів можливість і в подальшому реалізовувати свої творчі здібності у виконанні проектів як в Україні, так і в міжнародних програмах.

Презентації проекту передує попередня робота з учнями, під час виконання якої готується не тільки презентаційний матеріал, а й планується сам процес презентації. Мета та завдання заходу визначаються на початку проекту, тому під час його виконання вчитель разом з учнями розробляє структуру презентації, план «візуальної підтримки» через фіксовану в різних формах інформацію. Непростим для учасників є планування «простору» акції, утримання інтересу до свого виступу. Обговорення проектів (робота журі, написання рецензій учасниками) є прикладами мотивації аудиторії до уважнішого сприйняття заходу. Під час презентації однієї з груп можна продовжити рольові обов'язки представників іншої групи через серію завдань, одним з яких може бути експертиза та обговорення проекту. Для цього попередньо розробляється анкета оцінювання презентації експертами [4, с. 52].

Сам процес презентації відбувається відповідно до розподілу ролей учасників групи, або призначається один презентатор від усієї команди. Упродовж усієї роботи над реалізацією проекту вчитель має забезпечити відповідними видами діяльності, вправлянням кожного члена групи з тим, щоб кінцевий мовленнєво-предметний продукт характеризувався відповідним внеском кожного в групі. Презентація проводиться як для учнів свого класу, так і для інших груп з метою «покриття теми». Як правило, різні групи однієї паралелі розробляють різні регіони країни, що вивчається. Таким чином, учитель разом зі своїми учнями зможе влаштувати підсумкову конференцію по завершеному проекту.

Запропонована схема проекту є узагальненою, і сам проект може бути розділений на серію етапів, що складатимуть окремі навчальні кроки та можуть бути самостійними невеличкими проектними роботами. Незмінними залишаються положення, що проект не є самоціллю, іноземна мова не «зазубрюється», запропоновані алгоритми повинні враховувати особливості учнівських груп, що працюють у проекті. У процесі виконання проекту учні не тільки знайомляться з країною, а й здобувають певні соціальні вміння, зокрема, знайти інформацію про транспорт та замовити квитки, звернутися до туристичної агенції із запитом про можливу подорож і критично оцінити маршрут, замовити обід і користуватися при цьому меню, зареєструватися в готелі, користуватися поштою для спілкування. Метою використання даної методики можна визначити спрямованість на соціальну адаптацію молоді, розвиток творчих здібностей учнів, самостійності мислення, вміння аналізувати та критично оцінювати інформацію через навчально-практичну діяльність та інтерактивне спілкування засобами іноземної мови.

1.5. Використання Internet на уроках іноземної мови. Комп'ютерний урок

Інтернет — найширша комп'ютерна мережа світу (або, як її називають, «павутина»), що володіє колосальними інформаційними можливостями. Інтернет дає унікальну можливість для тих, хто вивчає іноземну мову, користуватися автентичними текстами, слухати та спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Але як ним користуватися? Як його використати в реальному навчальному процесі?

Як уже згадувалося вище, основна мета навчання іноземних мов — формування комунікативної компетенції. Усі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії.

У наш час саме ця мета є найбільш затребуваною учнями.

Навіть якщо подальша спеціалізація випускника школи не пов'язана із закордонними поїздками, контактами з іноземними фахівцями, користування всесвітньою мережею Інтернет стає все більш необхідною умовою отримання та передачі інформації з будь-якої спеціальності. Сучасні засоби зв'язку з партнерами, доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет передбачає досить вільне володіння не тільки комп'ютерними технологіями, а й іноземною мовою. Це реальність, яку ми повинні прийняти, та, очевидно, одна з причин, через яку ЮНЕСКО оголосив ХХІ сторіччя століттям поліглотів [20, с. 19]. Пріоритетна цінність у століття інформатизації — інформація. Шлях до успіху в багатьох областях — доступ до інформації та вміння працювати з нею, зрозуміло, не тільки рідною мовою.

Специфіка предмета «іноземна мова» полягає в тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземній мові є не основи наук, а способи діяльності — навчання різним видам мовленнєвої діяльності: говорінню, аудіюванню, читанню, письму. Для навчання учнів різним видам мовленнєвої діяльності необхідно надати практику кожному учню в тому виді мовленнєвої діяльності, який він у даний час опановує. Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні. А для цього потрібен партнер. Комп'ютерна програма, комп'ютерні диски можуть забезпечити лише спілкування з машиною, а не з живою людиною. Виняток складають комп'ютерні телекомунікації, коли учень вступає в живий діалог з реальним партнером — носієм мови. Система навчання іноземній мові повинна бути побудована таким чином, щоб учневі була надана можливість знайомства з культурою країни досліджуваної мови. Необхідно навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатним до міжкультурної взаємодії [20, с. 20]. Частково ця задача виконується за допомогою добору змісту в підручниках, навчальних посібниках. Але справжнього знайомства все-таки не відбувається.

Саме тому, готуючись до чергового уроку, плануючи ланцюжок уроків по темі усного мовлення та читання, учителю важливо мати на увазі дидактичні властивості та функції кожного із засобів навчання, що відбираються, чітко уявляючи собі, для вирішення якої методичної задачі той чи інший засіб навчання може виявитися найбільш ефективним.

Що стосується Інтернету, наведемо нижче приклади, для яких цілей ми можемо використовувати його можливості:

- для включення матеріалів мережі в зміст уроку (інтегрувати їх у програму навчання);

- для самостійного вивчення, поглиблення першої чи другої досліджуваної іноземної мови, ліквідації прогалин у знаннях, уміннях, навичках;

- для самостійного пошуку інформації учнями в рамках роботи над проектом;

- для самостійної підготовки до складання кваліфікаційного іспиту екстерном;

- для систематичного вивчення курсу іноземної мови дистанційно під керівництвом викладача.

Інтернет може мати величезний спектр використання та можливостей. Учитель може до уроку в медіатеці школи чи зі свого домашнього комп'ютера, якщо такий є, підібрати ті чи інші автентичні матеріали для читання по досліджуваній темі усного мовлення. Якщо комп'ютер має звукову плату, можна записати (за наявності технічних умов) і звукову інформацію (мова політичних чи державних діячів, цікаві виступи на різні теми носіїв мови з найрізноманітніших питань), скоротивши її до потрібних меж на своєму магнітофоні [20, с. 21]. Викладач може провести усне обговорення отриманих електронною поштою листів від партнерів по проекту, провести в групах співробітництва обговорення, дискусії по тій чи іншій проблемній інформації, отриманій із ресурсів мережі Інтернет, а потім організувати загальну дискусію всього класу. В Інтернеті містяться фразеологізми, реалії, ідіоми, прислів'я, приказки, неологізми, що відбивають специфіку функціонування досліджуваної мови та культури народу, у віртуальних бібліотеках знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни досліджуваної мови, а також довідники країнознавчого характеру.

Якщо учень хоче обмінятися думками по тій чи іншій проблемі з громадянами країни, мову якої він вивчає, до його послуг є безліч «чатів» чи телеконференцій по електронній пошті, і він може обговорити на уроці різні точки зору на ту саму проблему (наприклад, вибори Президента країни, події в різних куточках світу, думки про прочитану книгу, особливість утворення у Франції національної кухні, традиції святкування тих самих свят, наприклад, Різдва). Можна при цьому підібрати дуже цікаві ілюстрації. У цьому ми бачимо діалог двох культур, стимульований реальними контактами з представниками цієї культури.

Таким чином, використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд задач, серед яких і задачі лінгвокраїнознавчого характеру, як, наприклад, знайомитися з культурознавчими відомостями, що включають у себе мовний етикет, особливості мовної поведінки носіїв мови, особливості культури, традицій країни досліджуваної мови.

Основні дидактичні частини комп'ютерного уроку:

• вступ, організаційна частина;
• актуалізація зон актуального та найближчого розвитку (засвоєних опорних ЗУН);
• вивчення нового матеріалу (формування нових ЗУН, СНД);
• закріплення матеріалу — повторення та застосування;
• контроль засвоєння; корекція; узагальнення; домашнє завдання [20, с. 22].

Усі дидактичні частини уроку можуть бути комп'ютеризовані (здійснюватися цілком або частково за допомогою та за підтримки комп'ютерних засобів).

При використанні нових «комп'ютерних» засобів навчання вчитель перестає бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини та стає партнером.

Вид комп'ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку; варіанта використання засобів ІКТ; обсягу делегованих комп'ютеру функцій учителя (формули комп'ютерного уроку); виду використовуваних комп'ютерних засобів (текстові, відео, аудіо) [20, с. 22].

Сам же урок, укомпонований у систему якої-небудь педагогічної технології, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Вивчення (пояснення) нового матеріалу. Учитель не «скасовується», він координує, направляє, керує та організовує навчальний процес, виховує. А «розповідати» матеріал замість нього може комп'ютер. Звичну чорну дошку заміняє величезний електронний екран. На цьому екрані відбувається за допомогою відеоряду, звуку та тексту віртуальна «подорож за часом і простором»… Багатство змістовної підтримки робить урок не тільки значно більш засвоюваним, а й незмірно більш захоплюючим [13, с. 177].

Первинне ознайомлення з новим матеріалом відбувається фронтально, без комп'ютера або з комп'ютером. Індивідуальне спілкування з комп'ютером має ту перевагу, що воно інтерактивне (діалог, лекція-бесіда, тренінг, тест, проблематизація, гіпертекст, гіпермедіа). Взаємодія здійснюється одночасно по всіх каналах сприйняття «текст-звук-відео-колір» [13, с. 178].

Закріплення. Основний недолік класичного традиційного уроку — труднощі обліку індивідуальних особливостей засвоєння матеріалу учнями (гендерні розходження, індивідуалізація труднощів матеріалу, темпу засвоєння, типологічних особливостей особистості дитини). Застосування комп'ютера дозволяє або застосувати індивідуальне програмування, розгалужену програму закріплення, або організувати внутрішньокласну групову диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною. Зазвичай клас поділяється на три групи:

1) учні з низькою успішністю, не впевнені у своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати;

2) учні із середньою та достатньою успішністю, здатні осмислити зв'язки між поняттями та навичками самостійної роботи;

3) учні, які вміють узагальнювати, виділяти головне, відшукувати нешаблонне, раціональне рішення.

Кожна група працює за своїм варіантом і своєю програмою. Одна або дві групи сідають за комп'ютери, із третьою працює вчитель (потім відбувається зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні програми.

Комп'ютер дозволяє провести експрес-діагностику засвоєння та, залежно від її результатів, відповідну корекцію.

Повторення. У першій частині уроку в комп'ютерному варіанті може бути представлене в будь-якому форматі (текст — звук — зображення): репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними ситуаціями, що розвивають іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються включеними в миследіяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть самостійно ставити цілі, шукати рішення поставленої задачі, творчо працювати, виводити формули, піти у вільну подорож.

При узагальнюючому повторенні для узагальнення та систематизації навчальної інформації використовуються графічні можливості комп'ютера, а для досягнення гарантованих результатів навчання — програми-тренажери.

Контроль навчальних досягнень. Комп'ютерний контроль порівняно з традиційним має істотні переваги: враховується різна швидкість роботи учнів, завдання диференціюються за ступенями труднощів; підвищується об'єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок; оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченню роботи, а й після кожного питання [13, с. 180].

Форми контролю: завдання, задачі, тести (відкриті, закриті), самоконтроль, взаємоконтроль, завдання на репродукцію, застосування, творче застосування, рейтинговий контроль.

Комп'ютер допомагає педагогові в керуванні навчальним процесом, видає результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у темі помилок і витраченого часу; порівнює показники різних учнів за рішенням тих самих задач або показники одного учня за визначений час.

Домашнє завдання. Кожен учень може отримувати відеокліп, з якого він повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно до пройденого на комп'ютерному уроці матеріалу. Це документальний комп'ютерний кліп, фільм, чиїм автором стає сам учень.

Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей комп'ютерного уроку.

Проектування комп'ютерних уроків починається зі складання календарно-тематичного плану вивчення теми (використання засобів ІКТ оптимально розподіляється за всіма уроками).

При цьому враховується зміст досліджуваного матеріалу; основна педагогічна технологія; наявність у школі комп'ютерних, програмних та аудіо- та відеозасобів; психологічні, соціометричні характеристики групи та кожної дитини; необхідність чергування різних типів комп'ютерних засобів тощо [13, с. 182].

Для плану конкретного комп'ютерного уроку вчитель:

- складає тимчасову структуру уроку, намічає задачі та необхідні етапи для їх досягнення;

- із резервів комп'ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їх застосування порівняно з традиційними;

- відібрані матеріали оцінює в часі: їх тривалість не повинна перевищувати санітарних норм; рекомендується переглянути та прохронометрувати всі матеріали, врахувати інтерактивний характер матеріалу;

- складає тимчасове розгорнення (похвилинний план) уроку;

- при недостатності комп'ютерного ілюстративного або програмного матеріалу проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;

- зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна з'єднати разом карти та схеми, діаграми та фото, фільми й аудіозаписи — усе це при необхідності доповнити підписами та коментарями, виділити шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп'ютерна «миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на найбільш важливі місця на екрані;

- плануючи досягнення визначених цілей, передбачає їх поетапну та результуючу діагностику. Використання комп'ютера дає можливість підсилити та поглибити контроль. Для цього застосовується ігрова програма або розробляється авторська, які також включаються в презентаційну програму.

Згідно з опублікованими в літературі даними, оптимальна частота та тривалість застосування традиційних ТЗН у навчальному процесі визначаються віком учнів, характером навчального предмета та необхідністю їх використання в пізнавальній навчальній діяльності учнів. Для фізико-математичних предметів експериментально визначена оптимальна частота їх використання дорівнює 1:8 (для учнів 15-18 років) [12, с. 214].

Ефективність застосування аудіовізуальних засобів залежить також від етапу уроку. Не слід використовувати їх більше 20 хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію. Найкраще використовувати ТЗН на початку уроку (5 хвилин — це скорочує підготовчий період з 3 до 0,5 хвилини, а втома та втрата уваги настають на 5-10 хвилин пізніше звичайного), а також в інтервалах між 15, 20, 30 і 35-ю хвилинами, що дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом усього уроку, тому що під час кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового та слухового сприйняття (їх гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів уже до 30-ї хвилини виникає позаграничне гальмування, що майже цілком виключає сприйняття інформації. У той же час правильне чергування засобів і методів навчання може це виключити. Періоди напруженої розумової праці та вольових зусиль необхідно чергувати з емоційною розрядкою, релаксацією зорового та слухового сприйняття [12, с. 215].

Розділ 2. Використання аудіовізуальних матеріалів на уроках англійської мови

2.1. План-конспект уроку для 6 класу

Погода взимку. Зимові ігри. Present Simple та Past Simple (6 клас)

Цілі уроку: активізувати навички мовленнєвої діяльності; вдосконалювати навички аудіювання, письма, читання; активізувати вживання Present Simple та Past Simple; розвивати мовленнєву реакцію учнів, пам'ять, увагу, мислення; розвивати здібності логічного викладання думок; підтримувати в учнів інтерес до мови, що вивчається; привчати учнів до режиму дня, до раціонального використання часу.

Навчальні посібники та обладнання: підручник "New Hotline" (starter), таблиці Present та Past Simple, таблиця неправильних дієслів, роздавальний матеріал (сніговики), ілюстрації до текстів, магнітофон, запис тексту для аудіювання "Karen's Day", текст для читання "Charlie", малюнки зимових пейзажів і зимових розваг.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент. Оголошення теми та завдань уроку

Т. Hello, boys and girls! Glad to see you! Sit down, please. So, today at the lesson we are going to speak about winter, about winter games. We have to review the grammar - Present Simple and Past Simple.

2. Фонетична зарядка

[b-t] Betty Bony bought some butter, But she said, "The butter's bitter. And a bit of better butter Will make my butter better".

[о] Of all the saws I ever saw

I never saw a saw as that saw saws,

[w-v] William always wears a very warm woolen vest in winter; Victor, however, will never wear woolen underwear, even in the Wild West.

[w-3] Whether the weather is good, Whether the weather is bad, You've got to put up with the weather Whether you like it or not.

3. Мовна зарядка

Т. And what about you? What kind of weather do you like?

PI. I like sunny weather.

P2. As for me I like frosty weather.

P3. And I like warm weather.

P4. But I like hot (snowy, rainy) weather.

WINTER

December comes with white snow And cold winds begin to blow, From the cold and starlit sky, Merry snowflakes fly and fly. They fall softly in the night, All are still and white.

THE SNOWMAN

Come to the garden and play in the snow, Make a white snowman and help him to grow! "What a nice snowman!" the children will say. What a fine game for a cold winter day!

THE BEST OF ALL

December is the best of all, Snowflakes dance, snowflakes fall, People see the New Year in - When December ends, it will begin.

Т. Well, thank you very much. You were great.

4. Основна частина. Активізація лексичного матеріалу

Т. What can you do in winter? What games can you play? (to play snowballs, to skate, to ski, to sledge, to play hockey, to make a snowman).

Do you like to make a snowman? Ps. Yes, we do.

5. Контроль домашнього завдання. (Stories)

6. Практикування у вживанні вивченої лексики у Past Simple

Т. So, children skate, ski, sledge, play snowballs and hockey, make snowmen in winter. Do you like to skate and to sledge?

Т. And what about yesterday? Did you sledge?

P. Yes, I did. (No, I didn't.) Т. Did you play snowballs? P. No, I didn't, it was frosty. Т. Did you go to the skating-rink? P. Yes, I did.

9. Заключна частина уроку

Winter is a beautiful season. Winter is the season When children ski, And Father Frost Brings The New Year Tree.

10. Підбиття підсумків уроку. Т. Let's summarize our lesson [11, с. 84].

2.2. Конспект уроку в 9 класі з теми «Засоби масової інформації»

Цілі уроку: систематизувати та вдосконалити знання учнів з теми «Засоби масової інформації»; практикувати учнів в аудіюванні короткого тексту з повним розумінням інформації; навчати непідготовленого висловлювання на основі прочитаного тексту; розвивати монологічне та діалогічне мовлення; розширити знання учнів про ЗМІ в Україні та Великобританії; виховувати повагу до професії журналіста.

Обладнання: демонстраційний матеріал (газета "9th Times", українська преса, цитати, карта України, значки погоди), роздавальний матеріал (опис та назви телепрограм, ЗМІ у Великобританії, розподіл слів у смислові групи, граматичні таблиці), аудіозапис.

ХІД УРОКУ

Етап І. Організація класу: повідомлення цілей уроку. Прийом: вступне слово вчителя.

Т. Good afternoon, everybody. Sit down, please. How are you today? I hope you are well. Today we're going to have a lesson devoted to mass media. People have always wanted to be well-informed in current events. They used to read books, newspapers and magazines. Mark Twain once said: "There are only two forces that can carry light to all corners of the globe - the sun in the heavens and the Associated Press". The world was changing rapidly, new types of mass media appeared: radio and later TV. Nowadays a message can be sent to a mass audience by many means of communications: the press, radio, TV and Internet. All the vital problems of our day, the recent events are reflected in papers and magazines; TV and radio may inform and persuade as well as entertain. We may assert that mass media are in control of most spheres in the life of society.

Етап II. Мовленнєва зарядка

Мета: введення в іншомовну атмосферу за темою уроку.

Прийом 1. «Мозковий штурм».

Прийом 2. Контроль рівня знань лексичного матеріалу.

Т. Now let's think. What things do you associate with the words "Mass Media"?

So look at the scheme. Can you say what is the mass media?

Т. Speaking about mass media we can't do without certain vocabulary. You have the cards. Your task is to divide the words into three groups and fill in the columns.

Read the words from the first column. Does everybody agree?

Етап III. Фронтальна робота

Мета: вчити учнів аудіювати з метою отримання інформації; розвивати мовну здогадку.

Прийом 1. Аудіювання.

Прийом 2. Підбір описаного явища.

Прийом 3. Аудіювання.

Т. Now let's speak about one of the parts of mass media - TV. What do you know about its history?

Now I'll give you the strips of paper, on some of them you will find the description of types of TV programmes, on others the names of TV programmes are written. Look at these descriptions, read them and the person who has the name of this programme will read it.

Listen to the forecast and match on the map the weather in different parts. (Аудіозапис)

Етап IV. Говоріння

Мета: розвивати монологічне мовлення.

Прийом 1. Розповідь про історію преси.

Прийом 2. Декламування вірша.

Т. Speaking about mass media, we should keep in mind that they comprise both TV and the press. What's the history of the press?

Now listen to the poem by Stephen Crane and explain the author's opinion on the role of the press in our world.

Етап V. Аудіювання

Мета: практикувати учнів в аудіюванні тексту з повним його розумінням.

Прийом: презентація газети.

Етап Х. Підсумки уроку

Т. Today you work hard so your marks are.. [15, с. 67-69].

2.3. План-конспект уроку для 11 класу

Підтема: People and Jobs

Цілі: вчити свідомого логічного оформлення висловлювань, тренувати учнів в отриманні необхідної інформації на слух, тренувати учнів у читанні за темою, тренувати учнів у виконанні лексичних вправ з комп'ютерною підтримкою, ознайомити учнів з порядком прийому на роботу.

Обладнання: предметні малюнки до професій; комп'ютер; дискета з вправами; магнітофон; тексти для читання Applying for a Job з ключами до завдання та CD касета з аудіозаписом

ХІД УРОКУ

І. Підготовка до сприйняття іншомовного мовлення Aim. Повідомлення мети та теми уроку

1. Greetings.

2. Т. Today we are going to discuss different jobs and listen to a job interview. You will learn about very specific points necessary to take up a post, a CV and a letter of application.

At our lesson we will have 4 activities. Vocabulary Practice, Listening, Reading and Speaking. We will do some exercises using the computer.

Т. Read English proverbs and sayings. Think of the Ukrainian and Russian equivalents.

ІІ. Основна частина уроку

1. Vocabulary Practice

a) Актуалізація опорних знань учнів

Т. In the pictures you can see different things. Guess the profession they suggest and say what each person in his profession does.

Учні розглядають малюнки та висловлюються про професії.

РІ. A microphone - A singer sings songs.

Р2. A hair-drier - A hairdresser cuts and arranges hair and also makes hairdos...

Т. What other professions do you know? (Учні називають інші професії).

b) Виконання лексичних вправ з комп'ютерною підтримкою

Т. Let's do some exercises using the computer.

Учні виконують вправи на комп'ютері, вибираючи правильну відповідь.

Т. Now you use the keys and check up your answers. How many mistakes do you have?

Т. I am sure you have thought of your future job. Write on the blackboard the profession you would like to have.

Учні пишуть по одному слову на дошці.

Т. You have written the professions on the blackboard. Each of them needs certain qualities, has its own advantages and disadvantages. Tell us about the qualities your future profession needs and about positives and negatives. Use need, should be, have to be.

P. To be a fire-fighter I need to be courageous, brave, strong, calm and efficient. This job is noble because fire-fighters save people's lives. But this profession is not paid well. Besides, this job is dangerous.

Т. So, what do you think is the best/worst job? Why?

Учні складають та презентують власні діалоги.

III. Заключна частина уроку

Summarizing. Підсумки уроку

Т. I hope you have learnt to have a job interview. What was the most interesting/boring activity during the lesson? What was the most difficult activity? What skills would you like to improve? [16, с. 103-105]

Висновки та рекомендації

У зв'язку з розвитком та зміною освітньої системи, розробкою нових методик, багато вчителів розпочинають перебудову у навчанні іноземної мови. У чому вона полягає? Насамперед у більшій увазі до дітей, у прагненні розвинути в них мотивацію, інтерес до оволодіння іноземною мовою, у спробах подолати формалізм в організації навчально-виховного процесу та оцінці діяльності учнів, перейти від авторитарного стилю спілкування до справжнього діалогу. Вчителі намагаються залучати додаткові цікаві країнознавчі матеріали, спонукають учнів до самостійного пошуку таких матеріалів значно раніше, ніж це передбачено програмою, організовують на уроках роботу з газетою, піклуються про створення сприятливого психологічного клімату на уроці. Пісні, вірші, театралізація на позакласній роботі все більше проникають на урок, стають обов'язковими його елементами. Це робиться для того, щоб «зробити навчання більш інформативним, змістовним, щоб підсилити вплив на особистість школяра засобами навчального предмета, щоб розвивати не тільки його світогляд, але й світовідчування» [11, с. 155].

Цьому служить і прагнення більшою мірою спиратися на свідомість в оволодінні іноземною мовою, розвивати мислення, пам'ять, формувати загальні та специфічні навчальні вміння, наприклад, уміння користуватися словником, підручником.

В Україні постійно зростає інтерес до вивчення іноземної мови, і у зв'язку з цим виникла об'єктивна необхідність розширити наявні шляхи підготовки з цього предмета. Насамперед, виявляється можливим розпочати більш раннє вивчення іноземної мови там, де для цього є відповідна кадрова та матеріальна база. Багато педагогів вважають, що на ранньому етапі оволодіння іноземною мовою найефективнішою формою навчання є гра. За допомогою гри в школярів розвивається інтерес до іншомовного спілкування, залучаються елементи культури спілкування, формуються деякі вміння, здійснюється інтернаціональне та естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база, формуються мовні механізми. Усередині існуючих організаційних форм можуть бути різні варіанти навчання іноземної мови, що відрізняються тривалістю курсу, терміном і характером його початку та завершення.

Усе це — пошуки наявних резервів підвищення якості та результативності навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дітям легше опанувати основи іншомовного спілкування.

В інтенсивних методах велику методичну цінність становлять використання зв'язного фабульного тексту, розмаїття способів і багаторазовість пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи. При інтегруванні положень інтенсивних методів у систему шкільного навчання необхідно враховувати наявність у кожному учнівському колективі некомунікативних типів школярів, а також тих, хто недостатньо володіє методичною майстерністю.

Отже, важливо створювати диференціальні та індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне поєднання всіх форм роботи: індивідуальної, самостійної, парної, групової — є важливим засобом підвищення якості навчання та виховання школярів, дозволяє краще враховувати їхні індивідуальні відмінності та сферу інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і забезпечити кожному можливість досягти запланованого результату. Навчання стає значно активнішим завдяки ширшому впровадженню елементів самонавчання та взаємопов'язаного навчання.

Надзвичайно перспективними є ідеї створення навчальних програм із використанням комп'ютерів і відеозаписів та впровадження їх у шкільну практику. Інтенсифікація навчання як одна з важливих сучасних тенденцій диктує необхідність модифікувати урок іноземної мови — перетворювати його на урок-екскурсію, урок-конференцію, урок-телеміст. Особливе значення має вихід в інші практичні види діяльності, у процесі яких відбувається реальне іншомовне спілкування. Такий вихід може здійснюватися:

- на внутрішньошкільному рівні — при спілкуванні з іноземними гостями, зустрічах типу КВК;

- на міжшкільному рівні — організація переписування іноземною мовою, олімпіад, фестивалів, тижнів іноземної мови;

- на позашкільному рівні — у процесі включення школярів у реальну трудову діяльність.

Очевидно, що запланований результат навчання іноземної мови може бути досягнутий, якщо будуть поліпшені умови навчання та якщо школярі насправді відчуватимуть, що від них реально вимагається практичне володіння іноземною мовою.

Список використаних джерел

1. Банкевич Л. В. Обучение иностранным языкам по телевидению: Метод. указ. для преподавателей неязыковых вузов. – М.: Высш. школа, 1981. – 64 с.
2. Березина Н. В. Лингафон, компьютер, аудио- и видеоаппаратура на уроках английского языка в начальной школе // Начальная школа. – 1998. – № 4. – С. 53-56.
3. Бутюгина С. А. Пособие по развитию навыков устной речи на английском языке с применением технических средств. – М.: Высш. шк., 1983. – 240 с.
4. Вишневський О. І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1989. – 224 с.
5. Внеклассная работа по иностранному языку в школе: Пособие для учителей / Е. М. Ружин, И. Г. Колесник, Н. И. Злобина, М. А. Заруба. – К.: Рад. шк., 1985. – 148 с.
6. Грызулина А. П. Хрестоматия по методике преподавания английского языка. – М.: Просвещение, 1983. – 159 с.
7. Дубровин М. И. Учебное кино и диафильмы в обучении английскому языку в средней школе. – М.: Просвещение, 1979. – 143 с.
8. Казачінер О. С. Використання відеокурсів на уроках англійської мови: методичний матеріал // Англійська мова та література. – Харків: Основа, 2007. – №2. – С. 2.
9. Кириллова Е. П. Хрестоматия по методике преподавания английского языка: Статьи, выдержки, извлечения. – М.: Просвещение, 1981. – 207с.
10. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Укл. С. Ю. Ніколаєва, С. В. Гапонова та ін.; Ред. К. І. Онищенко. – К.: Ленвіт, 2004. – 208 с.
11. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник для студ. вищих закл. освіти. – К.: Ленвіт, 2002. – 327 с.
12. Методика обучения иностранным языкам в начальной и основной общеобразовательной школе: Учебное пособие для студентов педагогических колледжей. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 412 с.
13. Настольная книга учителя иностранного языка: Справочно-методическое пособие. – М.: АСТ: Астрель, 2004. – 446 с.
14. Носенко Э. Л. ЭВМ в обучении иностранным языкам в вузе: методичний материал. – М.: Высш. шк., 1988. – 102 с.
15. Пащенко Л. В. Англійська мова 9 клас: Плани-конспекти уроків. – Харків: Ранок: Веста, 2001. – 223 с.
16. Погарська Т. В. Англійська мова: 11 клас: Плани-конспекти уроків. – Харків: Ранок: Веста, 2001. – 174 с.
17. Практикум з методики викладання англійської мови у середніх навчальних закладах: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ленвіт, 2004. – 360 с.
18. Современные теории и методики обучения иностранным языкам: збірка наукових праць. – М.: Экзамен, 2004. – 318 с.
19. Хоменко Е. Г. Christmas. – К.: Ленвіт, 2001. – 64 с.
20. Чашка С. Компьютерная поддержка преподавания английського язкыка в средних учебных заведениях // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2003. – № 11-12. – С. 19-22.