Атестація робочих місць як процес удосконалення організації праці

Вступ.

1. Сутність та умови проведення атестації робочих місць.

2. Організація роботи по атестації.

3. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу.

4. Гігієнічна оцінка умов праці.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Атестація робочого місця має на меті виявлення всіх чинників виробничого середовища та трудового процесу, що становлять шкідливий вплив на працівника, а також пошук шляхів їх усунення або мінімізації. Окремо визначаються пільги й компенсації, що надаються працівникові під час роботи, та переваги при формуванні пенсійного забезпечення.

Для зниження впливу негативних чинників потрібно розробляти як колективні, так й індивідуальні заходи, спрямовані на створення нормативних умов з охорони праці. Це передбачає чіткий розподіл обов'язків між службами та закріплення їх у посадових інструкціях. Важливо забезпечити належне освітлення, опалення, заземлення електричних приладів та установок, встановити огородження, блокування, а також світлову й звукову сигналізацію.

Окрему увагу слід приділити заходам, що зменшують вміст шкідливих речовин, застосуванню противібраційних, протишумових, протипожежних засобів та забезпеченню електробезпечності.

Для об'єктивної оцінки ефективності функціонування робочого місця необхідний комплексний аналіз забезпечення його основними елементами виробництва та їх використання за певний період. Це дало б змогу встановити динамічну рівновагу між основними виробничими фондами та робочою силою на промислових підприємствах, а також вирішити проблему збалансованості кількості робочих місць і трудових ресурсів. Завдання статистики праці в цьому контексті полягає не лише в організації обліку робочих місць, а й у кількісній оцінці кожного функціонуючого робочого місця, визначенні співвідношень між сукупною робочою силою та масою засобів виробництва, а також у виявленні неефективних робочих місць.

1. Сутність та умови проведення атестації робочих місць

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форми власності й господарювання, якщо технологічний процес, обладнання, сировина чи матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, здатних негативно впливати на здоров'я працівників та їхніх нащадків як сьогодні, так і в перспективі.

У сучасних умовах атестація робочих місць набуває особливого значення. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичні рекомендації для її здійснення.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, а також супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров'я та працездатність працівників під час трудової діяльності. Періодичність проведення атестації визначається підприємством у колективному договорі, проте не рідше ніж один раз на 5 років.

Головна мета атестації — регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Правовою основою для проведення атестації слугують чинні законодавчі та нормативні акти з питань охорони й гігієни праці, а також списки виробництв, робіт, професій і посад, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги й компенсації залежно від умов праці.

Атестації підлягають робочі місця, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів на робочому місці та причин їх виникнення;
• дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці на відповідність стандартам, санітарним нормам і правилам;
• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;
• підтвердження або встановлення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день та інші пільги й компенсації;
• перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
• розв'язання спорів між юридичними особами та працівниками щодо умов праці, пільг і компенсацій;
• розроблення комплексу заходів для оптимізації рівня гігієни, безпеки, характеру праці та оздоровлення працівників;
• вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки й технології, удосконалення порядку встановлення та призначення пільг і компенсацій [3, c. 59-62].

Робоче місце оцінюється з урахуванням впливу на працівника всіх факторів виробничого середовища та трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці (розділ I Карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці (розділ II Карти), а також ступеня ризику пошкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці:

• з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;
• зі шкідливими і важкими умовами праці;
• зі шкідливими умовами праці, що заносяться до розділу III Карти.

Право на пільгову пенсію визначається за показниками, а інші пільги та компенсації залежно від умов праці — за чинними законодавчими актами.

Оцінка умов праці керівників і спеціалістів здійснюється на основі оцінки умов праці підлеглих працівників, якщо вони виконують роботи в умовах, передбачених списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня.

Повний робочий день означає виконання робіт, зазначених у списках, не менше ніж 80 відсотків робочого часу, що підтверджується відповідними документами.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи для поліпшення умов і безпеки праці, для впровадження яких не потрібно залучати сторонні організації та фахівців (розділ IV Карти).

З результатами атестації ознайомлюються працівники, зайняті на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова та члени комісії.

За результатами атестації складається перелік:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;
• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги та компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону України "Про підприємства" та ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
• робочих місць із несприятливими умовами праці, на яких необхідно провести першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, підписує голова комісії за погодженням із профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії та посади яких внесено до переліку [5, c. 42-44].

2. Організація роботи по атестації

Для організації та проведення атестації керівник підприємства видає наказ, у якому:

• визначає основу й завдання атестації;
• затверджує склад, голову та секретаря постійно діючої атестаційної комісії, визначає її повноваження, а за потреби — склад цехових (структурних) атестаційних комісій;
• установлює терміни та графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах;
• визначає взаємодію із зацікавленими державними органами та громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);
• визначає проектні та науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці й участі в розробленні заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці та заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, а також представників громадських організацій.

Атестаційна комісія:

• здійснює організаційне та методичне керівництво й контроль за проведенням роботи на всіх етапах;
• формує необхідну правову та нормативно-довідкову базу й організовує її вивчення;
• визначає та залучає у встановленому порядку потрібні організації до виконання спеціальних робіт;
• організовує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням експлікації, визначає межі робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідні номери;
• складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;
• порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, сировину й матеріали з передбаченими в проектах;
• визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує ці дослідження;
• прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
• установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ЄТКД;
• складає "Карту умов праці" на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць;
• проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад із несприятливими умовами праці;
• уточнює діючі та вносить пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;
• розробляє заходи для поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;
• виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації [1, c. 76-78].

3. Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

У процесі вивчення необхідно визначити:

• характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, що підлягають лабораторним дослідженням (гр. 2 Карти);
• нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів факторів виробничого середовища та трудового процесу з використанням системи стандартів безпеки праці, санітарних норм і правил, інших регламентів (гр. 4 Карти);
• фактичні значення факторів виробничого середовища та трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (гр. 5 Карти).

Лабораторні та інструментальні дослідження проводяться відповідно до положень ГОСТ 1.25-76 "ГСС Метрологическое обеспечение. Основные положения", ГОСТ 12.0.005-84 "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения", стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів (ГСИ), системи стандартів безпеки праці (ССБТ), а також методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

Прилади та обладнання для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам і проходити перевірку у встановлені строки.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи за характерних (типових) виробничих умов, при справних та ефективно діючих засобах колективного й індивідуального захисту.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться до Карти (гр. 5).

Визначається тривалість (відсоток від тривалості зміни) дії виробничого фактора (гр. 9 Карти) [6, c. 249-251].

4. Гігієнічна оцінка умов праці

Оцінка результатів лабораторних досліджень та інструментальних вимірів здійснюється шляхом порівняння фактично визначених значень із нормативними (регламентованими).

При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища й трудового процесу (гр. 6, 7, 8 Карти) для III класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці № 4137-86.

Якщо в повітрі робочої зони присутні дві або більше шкідливих речовин різнонаправленої дії, кожна з них враховується як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.

При наявності двох або більше шкідливих речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, ступінь шкідливості групи речовин визначається на основі величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини, а вся група оцінюється як одна речовина.

Концентрація шкідливих речовин однонаправленої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

Оцінка умов праці за наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом і ступенем [2, c. 35].

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

• відповідності технологічного процесу, будівель і споруд проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;
• технологічної оснащеності робочого місця (наявності технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпеченості підіймально-транспортними засобами);
• відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструменту та засобів контролю вимогам стандартів безпеки й нормам охорони праці;
• впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

• раціональність планування (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснащення), а також відповідність стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;
• забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального та колективного захисту, їх відповідність стандартам безпеки праці та встановленим нормам;
• організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів [4, c. 114-116].

Висновки

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища та трудового процесу, а також супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров'я й працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць передбачає:

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам та правилам;
• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
• санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
• встановлення ступеня шкідливості та небезпечності праці й її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
• визначення (підтвердження) права працівників на пільги;
• аналіз реалізації технічних та організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру й безпеки праці.

Після проведення атестації на основі даних лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища та трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного й організаційного рівня. Ця Карта містить оцінку таких факторів виробничого та трудового процесу:

• шкідливих хімічних речовин від І до IV класу небезпеки включно;
• пилу;
• вібрації;
• шуму;
• інфразвуку;
• ультразвуку;
• неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;
• мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);
• температури зовнішнього повітря влітку та взимку;
• атмосферного тиску;
• біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від І до IV класу небезпеки включно);
• важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження);
• робочої пози;
• напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);
• змінності.

Список використаної літератури

1. Бандур С. Організація та нормування праці: курс лекцій / Інститут підготовки кадрів держ. служби зайнятості України. — К. : ІПК ДЗСУ, 2008. — 141с.

2. Білоконенко В. Організація праці: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2004. — 136с.

3. Дячун О. Організація, нормування та оплата праці: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Технологічний коледж УкрДЛТУ. — Л. : Афіша, 2001. — 218с.

4. Медвецький О. Організація і стимулювання праці: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 180с.

5. Нестерчук В. Організація та мотивація праці: Навч. посіб. / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К. : Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. — 86с.

6. Фаріон І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник для студ. екон. спец. / Тернопільська академія народного господарства. — Т. : Економічна думка, 2003. — 616с.