Аналіз затрат на виробництво

1. Аналіз загальної суми витрат на виробництво товарної продукції

Собівартість продукції є ключовим індикатором ефективності діяльності підприємства. Саме від її величини залежать фінансові підсумки роботи компанії, швидкість розширеного відтворення та загальний фінансовий стан суб'єкта господарювання.

До об'єктів аналізу собівартості продукції належать такі показники:

• повна собівартість товарної продукції загалом та за елементами витрат;
• витрати на одну гривню товарної продукції;
• собівартість порівнюваної товарної продукції;
• собівартість окремих виробів;
• окремі елементи та статті витрат.

На підприємствах планування та облік собівартості здійснюється за елементами та калькуляційними статтями витрат.

До елементів затрат належать:

• матеріальні витрати (сировина та матеріали, придбані комплектуючі вироби й напівфабрикати, паливо, електро- та теплоенергія);
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація основних засобів;
• інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки за банківськими кредитами, податки, що входять до собівартості, відрахування до позабюджетних фондів тощо).

Основні калькуляційні статті виглядають так:

• сировина та матеріали;
• зворотні відходи (віднімаються);
• придбані вироби та напівфабрикати;
• паливо й енергія на технологічні потреби;
• основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;
• відрахування на соціальне та медичне страхування працівників;
• витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання;
• загальновиробничі витрати;
• втрати від браку;
• інші виробничі витрати;
• комерційні витрати.

Окрім того, витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням конкретних видів продукції (сировина, матеріали, заробітна плата виробничих робітників тощо) і прямо відносяться на відповідний об'єкт калькуляції. Непрямі витрати стосуються виробництва кількох видів продукції й розподіляються між об'єктами калькуляції пропорційно обраній базі (основній та додатковій зарплаті робітників або всім прямим витратам). Типовими прикладами непрямих витрат є загальновиробничі та загальногосподарські витрати, а також витрати на утримання основних засобів.

Загальна сума витрат може коливатися через обсяг випуску продукції, її структуру, рівень змінних витрат на одиницю продукції та величину постійних витрат.

Узагальнюючим показником собівартості є витрати на одну гривню товарної продукції. Цей показник зручний тим, що, по-перше, він універсальний і може застосовуватися в будь-якій галузі промисловості, а по-друге, наочно демонструє прямий взаємозв'язок між собівартістю та прибутком.

Для детальнішого дослідження причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції за окремими виробами, зіставляючи фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим та даними попередніх періодів як загалом, так і за окремими статтями.

2. Аналіз прямих витрат на виробництво

Найбільшу частку в собівартості промислової продукції зазвичай становлять витрати на сировину та матеріали. Загальна сума за цією статтею визначається обсягом виробництва, його структурою та зміною питомих витрат на окремі вироби.

Питомі витрати на конкретні вироби, своєю чергою, залежать від кількості (маси) використаних матеріалів на одиницю продукції та середньої ціни одиниці матеріалів. Вплив цих факторів розраховується методом ланцюгових підстановок.

Аналогічно досліджуються витрати за статтею «Заробітна плата». Загальна сума прямої зарплати залежить від обсягу виробництва товарної продукції, її структури та рівня витрат на окремі вироби, які, у свою чергу, визначаються трудомісткістю та рівнем оплати праці на одну людину.

Для визначення впливу цих факторів на зміну суми прямої заробітної плати за видами продукції також застосовується спосіб ланцюгових підстановок.

Отримані результати показують, за якими видами продукції спостерігається перевитрата коштів на оплату праці, а за якими — економія, та з яких причин. Зазвичай перевитрата зарплати виправдовується зростанням обсягів випуску продукції.

3. Аналіз непрямих витрат на виробництво

Непрямі витрати в собівартості продукції представлені комплексними статтями: витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі й загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат здійснюється шляхом зіставлення їх фактичної величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5–10 років, а також із плановим рівнем звітного року. Таке порівняння дозволяє визначити, як змінилася їх частка у вартості товарної продукції в динаміці та порівняно з планом, і яка тенденція спостерігається — зростання чи зниження. У процесі подальшого аналізу з'ясовуються причини, що зумовили абсолютні та відносні зміни витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання охоплюють:

• амортизацію машин і технологічного обладнання;
• витрати на їх утримання (включають витрати на капітальні, поточні та профілактичні ремонти, які залежать від обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зносу обладнання, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів);
• витрати на їх експлуатацію (залежать від кількості об'єктів, що експлуатуються, часу їх роботи та питомих витрат на одну верстато-годину);
• витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів (залежать від виду використовуваних транспортних засобів, повноти їх використання, ступеня виконання виробничої програми, економного використання коштів);
• знос МШП;
• інші витрати.

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати включають:

• заробітну плату працівників апарату управління;
• утримання основних фондів: амортизацію, освітлення, опалення, водопостачання;
• витрати на поточний ремонт, випробування, досліди;
• утримання легкового транспорту;
• витрати на відрядження;
• витрати на утримання сторожової охорони;
• оплату простоїв;
• втрати від псування та нестачі матеріалів і продукції;
• податки та відрахування від заробітної плати;
• витрати на охорону праці;
• інші витрати.

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат має важливе значення, оскільки вони також займають значну частку в собівартості продукції.