Аналіз використання виробничих запасів

ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика та склад виробничих запасів

2. Аналіз наявності та структури виробничих запасів

3. Аналіз надходження виробничих запасів

4. Аналіз використання виробничих запасів

5. Аналіз результатів інвентаризації виробничих запасів

6. Узагальнення результатів аналізу та шляхи удосконалення аналітичної роботи

7. Висновки

8. Список використаних джерел

9. Додатки

Вступ

Еволюція ринкових відносин, поява різних форм власності та реформування економічного середовища в Україні ставлять перед бухгалтерським обліком нові, дедалі складніші завдання, оскільки він є ключовим інструментом контролю за господарською діяльністю підприємств. Удосконалення обліку тісно пов'язане з розв'язанням нагальних економічних проблем: нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості продукції. Виробничі запаси є невід'ємною частиною національного багатства. Матеріали, як основа виготовленої продукції, споживаються у виробничому циклі одноразово, повністю переносячи свою вартість на готовий продукт. Досягнення цих цілей можливе лише за умови забезпечення підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких виробничий процес неможливий.

Аналіз надходження, використання та реалізації матеріальних цінностей є ключовою ланкою аналітичної роботи, що забезпечує визначення та контроль достовірності основного показника діяльності — обсягу реалізації та фінансових результатів.

Економічний аналіз виступає важливим інструментом для виявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

Метою дослідження є висвітлення методики аналізу виробничих запасів, розробка пропозицій щодо її вдосконалення та пошук резервів для підвищення ефективності їх використання.

Таким чином, аналітичне дослідження виробничих запасів є актуальним та має практичну цінність.

Під час аналізу матеріальних запасів вивчається їх рух, оцінка та правильність відображення у бухгалтерських реєстрах і фінансовій звітності.

Над цією темою працювали такі науковці, як Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І. та інші відомі вітчизняні й зарубіжні економісти.

Аналіз надходження та руху матеріалів є надзвичайно важливим, оскільки ефективне їх використання сприяє зменшенню витрат, зниженню собівартості, підвищенню рентабельності та покращенню фінансового стану підприємства.

Основними завданнями курсової роботи є аналіз наявності та руху виробничих запасів, а саме: дослідження змін у їх структурі, порядку надходження та ефективності використання, впливу інвентаризації та переоцінки, а також узагальнення результатів для виявлення внутрішньогосподарських резервів і розробки аналітичних альтернатив для вдосконалення цієї ділянки діяльності.

Робота базується на даних базового підприємства ТОВ „Рембудсервіс”, яке здійснює виробничу та торгівельну діяльність.

Для проведення економічного аналізу використовуються такі методи: діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного та абстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльного аналізу. Ці методи дозволяють здійснити всебічний аналіз, що забезпечує отримання достовірних даних для висновків про діяльність підприємства.

Аналіз діяльності підприємства наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 - 2003 рр.

Показники	9 місяців		Темп росту, %
	2002 р.	2003 р.
Статутний капітал, тис. грн.	75,0	74,7	-0,40
Дохід (виручка) від реалізації продукції, грн.	4865,0	3212,3	-33,97
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	4004,0	1790,8	-55,27
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	611,0	1097,2	+79,57
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	523,0	900,3	+72,14
Витрати на оплату праці, тис.грн.	792,0	672,3	-15,11
Виробничі запаси, тис. грн.	192,0	195,6	+1,87

Аналіз основних економічних показників ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 та 2003 років показує, що статутний капітал залишився практично незмінним. Дохід від реалізації за 9 місяців 2003 року склав 3212,3 грн., що на 33,97% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Водночас собівартість реалізованої продукції знизилася на 55,27%. Незважаючи на це, валовий прибуток зріс на 79,57%, а чистий прибуток — на 72,14%. Витрати на оплату праці скоротилися на 15,11%. Це свідчить про нерівномірну роботу підприємства у 2003 році. Якщо така тенденція збережеться до кінця року, підприємство може зазнати збитків за підсумками фінансового року.

Спостерігається пряма залежність між показниками, що призводить до коливань у діяльності підприємства та може викликати нестабільність у його роботі загалом.

Керівництво ТОВ „Рембудсервіс” постійно моніторить зміни економічних показників та вживає заходів для їх покращення та підвищення ефективності виробництва.

Основними джерелами інформації для аналізу матеріалів є первинні бухгалтерські документи (журнали, виписки з банку, рахунки-фактури, платіжні доручення, касові ордери, касова книга тощо), а також дані фінансової звітності: „Баланс підприємства” (форма № 1), „Звіт про фінансові результати” (форма № 2) та матеріальний звіт.

Для більш детального аналізу окремих показників використовуються дані поточного обліку: матеріали внутрішнього аудиту, висновки експертиз, інформація про рух матеріалів, баланси, картки складського обліку, лімітно-забірні картки, накладні.

Раціональне використання матеріальних запасів є одним із ключових факторів зростання виробництва. Аналіз розрахунків по руху матеріальних запасів є необхідним засобом вивчення економічної ситуації на ТОВ „Рембудсервіс” та складовою нових методів планування й управління в умовах переходу до ринкових відносин.

1. Характеристика та склад виробничих запасів

В основі розвитку суспільства лежить матеріальне виробництво та створення матеріальних благ. Для виготовлення продукції чи надання послуг підприємству необхідні виробничі запаси.

Виробничі запаси — це товарно-матеріальні цінності, що включаються до інвентаризаційного опису за кожним найменуванням. Під час фактичної перевірки встановлюється наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

Виготовлення продукції відбувається в результаті взаємодії праці людини та засобів виробництва, які за матеріально-речовим складом утворюють виробничі фонди підприємства, що поділяються на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди — це сукупність предметів праці, які повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або втрачають натуральну форму та переносять свою вартість на вартість продукції (6, С.315). Елементи оборотних фондів формують речовинну основу продукції, створюють умови для технологічних процесів, роботи обладнання, зберігання та транспортування сировини. До складу оборотних фондів входять виробничі запаси, які є частиною економічних ресурсів та елементом економічного потенціалу країни (6, С.378). Виробничі запаси — це різні елементи виробництва, що використовуються як предмети праці у технологічному процесі, повністю споживаються у кожному циклі та переносять свою вартість на продукцію (5, С.246). С.Ф. Покропивний визначає виробничі запаси як предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес (9, С.127).

Існують й інші підходи до визначення сутності матеріальних ресурсів та виробничих запасів. Матеріально-виробничі запаси — це засоби виробництва, що надійшли на підприємство, але ще не використовуються у виробничому процесі; їх обсяг формується для забезпечення рівномірної, безперебійної роботи (3, С.91).

Матеріальні ресурси — це предмети, на які спрямована праця людини для отримання готової продукції. Вони споживаються у виробництві та повністю переносять свою вартість на продукт (10, С.69).

Виробничі запаси — це різні речові елементи виробництва, що використовуються як предмети праці у виробничому та господарському процесах, повністю споживаються у кожному циклі та переносять свою вартість на вартість продукції, робіт чи послуг.

Матеріальні ресурси — це різноманітні речові елементи, що використовуються переважно як предмети праці для виготовлення продукції та обслуговування виробництва.

Виробничі запаси — це запаси засобів виробництва, що знаходяться на складах суб'єктів господарювання та необхідні для забезпечення безперервного виробничого процесу; це лише ті предмети праці, які ще не беруть участі у виробництві та зберігають свою натурально-речову форму (15, С.74). Останнє визначення є найбільш повним і точно відображає економічну суть предмета дослідження. Поняття матеріальних ресурсів є ширшим, ніж виробничі запаси, оскільки останні включають лише предмети праці.

Виробничі запаси входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які є сукупністю виробничих запасів і готової продукції, що відображаються в активі балансу. Товарно-матеріальні цінності розглядаються як сукупність предметів праці та продуктів праці. Всі засоби, що служать для задоволення потреб, називаються благами. Корисності, що є результатом праці, називаються цінностями. Сукупність цінностей, що знаходяться у розпорядженні підприємства, складає його майно (20, С.625).

Запаси займають особливе місце у складі майна та відіграють домінуючу роль у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результатів господарської діяльності та висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносяться до оборотних активів і можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Вони є значною частиною активів підприємства, що являють собою економічні ресурси у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються для отримання прибутку (13, С.213).

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” (7), запаси — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Визнання — це процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної статті. Воно передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми, в якій елементи звітності, зокрема активи (запаси), можуть бути відображені в балансі.

Запаси визнаються активом, якщо:

• існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, пов'язаних з їх використанням;
• їх вартість може бути достовірно визначена.

При цьому передбачається, що майбутні економічні вигоди надходитимуть на підприємство лише тоді, коли ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на запаси, перейдуть до підприємства.

Для визначення відповідності об'єкта запасів першому критерію визнання, підприємству необхідно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первісного визнання. Впевненість ґрунтується на підтвердженні того, що підприємство отримає вигоду від використання активу та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризики та вигоди, пов'язані з правом власності, вже перейшли до підприємства.

До цього моменту операцію з придбання активу може бути скасовано, тому актив не може визнаватися.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити нескладно, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

Отже, об'єкт запасів слід визнавати як актив у разі задоволення всіх умов:

• суттєві ризики та вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані підприємству;
• підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що зазвичай пов'язана з володінням, так і ефективний контроль за запасами;
• собівартість запасів може бути достовірно визначена;
• є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом запасів, надійдуть на підприємство.

В економічній літературі цей об'єкт обліку різні автори називають по-різному: „запаси”, „складські запаси”, „виробничі запаси”, „матеріально-виробничі запаси”, „товарно-матеріальні запаси”.

Згідно з П(С)БО 9 до запасів відносяться:

• сировина, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
• незавершене виробництво;
• товари;
• малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП);
• молодняк тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства (як готова продукція).

Елементи, що включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші — змінюють лише свою форму та розмір (мастильні матеріали, фарби), треті — лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Розрізняють економічну та технічну класифікацію (16, С.172). В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському процесі.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси”, МШП виділені в окрему групу засобів, але вартісного критерію їх відмінності від основних засобів немає. Дещо змінений критерій терміну використання. До МШП тепер відносяться предмети, що використовуються протягом періоду, який не перевищує один рік, або протягом нормального операційного циклу (якщо він більше року).

Тобто, до МШП належать засоби праці з відносно коротким строком корисного використання, настільки коротким, що капіталізувати їх вартість через амортизацію немає сенсу. Такі засоби праці, незалежно від вартості, справедливо вважаються швидкозношуваними та обліковуються як запаси.

З іншого боку, МШП зі строком корисного використання більше одного року повинні обліковуватися у складі інших необоротних активів, і по них нараховується знос (24, С.25).

Виділення МШП зі складу основних засобів в окрему групу, незважаючи на аналогічний характер використання, зумовлено двома причинами. По-перше, це очищує категорію основних засобів від дрібних предметів з невеликим терміном служби, залишаючи у її складі предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства. По-друге, це дозволяє підприємству купувати (поновлювати) МШП за рахунок оборотних коштів, як і матеріали, тоді як основні засоби поновлюються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Таким чином, за своїм характером оборотні МШП аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання — матеріалам.

За місцями знаходження МШП поділяються на предмети на складі та в експлуатації.

Ця класифікація має важливе значення для планування та обліку (14, С.5). МШП можуть знаходитися на складах підприємства та в експлуатації (наприклад, у цехах або конторі) на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Запаси виробництва поділяються на такі групи: сировина, основні та допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні та швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі (16, С.173).

Сировина та матеріали — це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина — це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) та видобувної промисловості (вугілля, руда тощо), а матеріали — продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару та тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу через його велике економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі), моторне (для енергетичних потреб) та господарське (для опалення).

Запасні частини служать для ремонту та заміни спрацьованих деталей машин і обладнання.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Напівфабрикати — це сировина та матеріали, що пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва — це залишки, що утворилися у процесі переробки сировини та матеріалів і повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

Поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо є умовним. Навіть у межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною або матеріалами, і навпаки. Це тим більш ймовірно, чим більше видів діяльності проводить підприємство. Один і той же вид запасу може бути одночасно і матеріалом, і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Залежно від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром тощо. Така класифікація відображається в номенклатурах — систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація викликає появу таких податків, як ПДВ і податок на прибуток, оскільки при цьому виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов'язання при їх реалізації.

2. Аналіз наявності та структури виробничих запасів

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття, які можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників згідно з укладеними договорами. Внутрішні джерела — це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення виробничих запасів і напівфабрикатів, економія виробничих запасів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку — це різниця між загальною потребою у визначеному виді матеріалу та сумою власних внутрішніх джерел її покриття.

У процесі аналізу перевіряється забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання та фактичне виконання.

Необхідною умовою виконання плану виробництва, зниження собівартості, зростання прибутку та рентабельності є повне та своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів) або інтенсивним (більш економним використанням запасів у процесі виробництва).

Основні задачі аналізу матеріальних запасів на промисловому підприємстві полягають у забезпеченні щоденного дослідження їх надходження, збереження на всіх етапах руху, аналізі та плануванні норм необхідних запасів, використанні матеріальних запасів у виробництві на базі технічно обґрунтованих норм. За допомогою аналізу стає можливим своєчасне виявлення матеріальних запасів та їх залишків, які підлягають реалізації відповідно до діючого порядку.

Правильна та раціональна організація матеріальних запасів забезпечується чіткою системою та суворим порядком оформлення операцій щодо їх руху.

Для вірного проведення аналізу матеріальних цінностей необхідно вивчити їх структуру, яка передбачає групування за економічним призначенням, виходячи з функціональної та технологічної ролі у виробничому процесі, на сировину і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо.

Проаналізуємо наявність виробничих запасів на підприємстві за 9 місяців 2002 та 2003 років. Для аналізу використовуються дані відомості обліку витрачених матеріальних ресурсів, яку ведуть економісти планового відділу. Ці дані представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз наявності виробничих запасів на ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002-2003 р.р.

Показники	9 місяців		Відхилення, +;-
	2002р	2003р
Матеріали, тис. грн. Запасні частини, тис.грн. МШП, тис.грн. Разом	25441 1090 6870 33401	23873 6064 5264 35204	-1568 +4974 -1606 +1803

Аналіз даних таблиці 2.1 показує, що за 9 місяців 2003 року сума матеріальних запасів, використаних для виробництва, збільшилася на 1803 тис.грн. З одного боку, це позитивно, але з іншого — структура виробничих запасів не є достатньо оптимальною. Зокрема, використання матеріалів зменшилося на 1568 тис.грн., тоді як запасні частини збільшилися на 4974 тис.грн., що може свідчити про виконання гарантійного ремонту власних виробів, реалізованих раніше. Також відбулося зменшення МШП на 1606 тис.грн.

Надходження матеріалів, запасних частин, палива та МШП аналізуються за допомогою таких первинних документів, як акт закупки товарно-матеріальних цінностей, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (дод. К), накладна (дод. Л).

На основі даних таблиці 2.2 розглянемо та проаналізуємо структуру матеріальних запасів.

Таблиця 2.2

Аналіз структури матеріальних запасів ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002-2003 р.р.

Вид матеріальних запасів	9 місяців 2002 р.		9 місяців 2003 р.		Абсолютне відхилення +,-
	Сума, тис.грн.	Питома вага, %	Сума, тис.грн.	Питома вага, %
Матеріали Запасні частини МШП Разом	25441 1090 6870 33401	76,17 3,26 20,57 100	23873 6064 5264 35204	67,82 17,23 14,95 100	-1568 +4974 -1606 +1803

Аналіз даних таблиці 2.2 дозволяє зробити висновки, що сума використаних матеріалів протягом 9 місяців 2003 року зменшилася на 1568 тис.грн., а їх питома вага — на 8,36%. Питома вага запасних частин зросла на 13,97%, а частка МШП зменшилася на 5,62%. Це свідчить про недостатньо ефективну роботу підприємства в аналізованому періоді.

Оскільки основною діяльністю ТОВ „Рембудсервіс” є виготовлення та реалізація продукції, питома вага матеріалів у витратах на виготовлення продукції є досить великою.

Отже, ТОВ „Рембудсервіс” має не досить широку номенклатуру виробничих запасів. З таблиці 2.2 видно, що найбільшу частку матеріальних запасів складають матеріали, а найменшу — малоцінні та швидкозношувані предмети. Це свідчить про те, що матеріали у виробничому процесі відіграють більшу роль, ніж МШП, паливо та запасні частини.

Проаналізувавши структуру за функціональним призначенням, можна зробити висновок, що підприємство стало більш економно використовувати матеріальні запаси.

Для більш точних та об'єктивних висновків буде проведено аналіз використання та інвентаризації матеріальних цінностей, результати якого викладені у наступних параграфах.

3. Аналіз надходження виробничих запасів

Необхідною умовою виконання плану випуску продукції є своєчасне та повне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне та повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Саме тому важливо провести своєчасний та достовірний аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, зокрема тарою, запасними частинами та малоцінними швидкозношуваними предметами.

Початковою та кінцевою точкою матеріального потоку є склад підприємства. Матеріальні цінності надходять на підприємство від постачальників. Для безперервного надходження необхідно правильно організувати матеріально-технічне постачання. Рівень його організації визначається якістю розрахунку планової потреби в матеріальних ресурсах, ступенем обґрунтування планів постачання, своєчасністю подання заявок та укладення прямих угод з постачальниками, конкретністю угод, ступенем забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, наявністю понад нормованих запасів або недопоставок.

Питаннями забезпечення матеріальними ресурсами займається спеціальний підрозділ — відділ матеріально-технічного постачання, складські та транспортні служби. Значну увагу аналізу забезпеченості приділяють плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно, насамперед, оцінити, наскільки підприємство було забезпечене необхідними основними та допоміжними матеріальними ресурсами.

Для проведення аналізу забезпеченості спочатку потрібно з'ясувати загальні обсяги надходжень та порівняти їх з обсягами відповідних минулих періодів.

Так, на ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 та 2003 рр. в обліку надходження матеріалів зафіксовано дані, відображені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз надходження матеріалів ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002-2003 рр. (тис. грн.)

Назва	9 місяців 2002 р.	9 місяців 2003 р.	Відхилення абсолютне (+,-)
Цемент Скло Гіпсокартон Інші допоміжні матеріали Разом:	18256 19068 25863 15863 79050	17896 15239 19821 13266 66222	-360 -3829 -6042 -2597 -12828

Аналіз даних таблиці 3.1 свідчить про скорочення надходження матеріалів на ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2003 року порівняно з аналогічним періодом 2002 року. Це пояснюється, зокрема, скороченням обсягів реалізації товарів (робіт, послуг). При аналізі надходження матеріальних ресурсів необхідно оцінити ритмічність постачання, оскільки невиконання поставок може призвести до часткової або повної зупинки виробництва.

На досліджуваному підприємстві постачання матеріалів ведеться не за запланованими договорами постійними поставками, а за фактом виникаючої потреби, разовими партіями. Це пояснюється специфікою виробництва. Тому коефіцієнт ритмічності постачання матеріалів розрахувати неможливо.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім (інтенсивним) та зовнішнім (екстенсивним). Екстенсивний шлях — це збільшення виробництва, добування або закупки матеріальних ресурсів, що пов'язано зі збільшенням витрат. Інтенсивний шлях дозволяє задовольнити потреби за рахунок більш економного витрачання наявних запасів, а також виробництва окремих видів запасів власними потужностями. Економія сировини та матеріалів рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію та створює нові робочі місця.

ТОВ „Рембудсервіс” деякі види запасних частин створює у власних цехах (матриці, ножі тощо). Аналізуючи ситуацію з надходженням матеріалів, можна зробити висновок про стабільність обсягів постачання. Скорочення стосується, насамперед, запасних частин, надходження яких зменшилося внаслідок припинення виробництва окремих видів продукції. Загальна ситуація потребує покращення: укладання договорів на постійне постачання, нарощування виготовлення запасів власними потужностями, посилення контролю за якістю.

4. Аналіз використання виробничих запасів

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих та приватних показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва та матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених запасів на виробництво i-го виду продукції до кількості продукції цього виду).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності порівнюють з базисним, вивчають їх динаміку та причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих результатів при найменших затратах, посилювати контроль за виконанням запланованого.

Важливе місце у вдосконаленні економічної системи управління посідає економічний аналіз, який має потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів, що сприяє підвищенню оперативності управління та прийняттю оптимальних рішень.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з їх використанням.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає у зниженні частки матеріальних витрат у собівартості продукції.

Існує багато методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники та фактори впливу. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення економічного явища за допомогою показників, які б враховували всі його характерні ознаки без похибок, практично неможливе. Тому майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне та питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнти корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група — це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі структури та динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це, передусім, різні економічні індекси для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного та минулих періодів, для вивчення структурних зрушень тощо.

З викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємності, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів порівняно з попередніми періодами, але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції.

У процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються науково-технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використання матеріалів, чи створені для цього необхідні предмети праці, системи машин, високоекономні, маловідходні та безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить від підвищення рівня конструкторських розробок, зниження чистої ваги виробів, вдосконалення технологій виробництва та підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення заходів, намічених підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів на всіх стадіях їх обробки, зберігання та транспортування, більш повному використанню вторинних ресурсів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована як у вартісному, так і в натуральному чи умовно-натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси та відпускних цін на продукцію.

Для того, щоб впевнитися у правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку, проводиться інвентаризація, яка буде висвітлена в наступному питанні.

5. Аналіз результатів інвентаризації виробничих запасів

Інвентаризація — це перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, та співставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація матеріальних цінностей є одним із радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів та роботою матеріально-відповідальних осіб. Вона використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції або коли інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Обов'язковим є проведення інвентаризації при зміні матеріально-відповідальних осіб.

При інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних обліку та причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) (додаток 18) разом з висновками робочої комісії здаються до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. Бухгалтерія складає порівняльну відомість, у якій послідовно виконуються такі процедури: взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці, розрахунок природної нестачі, визначення кінцевих результатів інвентаризації.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік за станом не раніше 1 жовтня звітного року для об'єктивного відображення цих цінностей у річному звіті. Схема 1 інвентаризації виробничих запасів наведена нижче.

Якщо вартість нестач перевищує вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально-відповідальних осіб. На досліджуваному підприємстві СУ-126 нестач під час інвентаризації не виявлено.

Якщо цінності, яких не вистачає, коштують дешевше тих, що їх перекривають, то різниця відноситься на зменшення собівартості продукції (затрат на виробництво, робіт, послуг).

Лишки матеріальних цінностей, не зараховані як пересортиця, оприбутковуються з внесенням їх вартості за зменшення собівартості продукції. Нестачі списуються в межах норм природного збитку на собівартість продукції, робіт, послуг. Нестачі понад норми природного збитку, а також по тих цінностях, по яких не може бути природного збитку, відносяться за рахунок матеріально-відповідальних осіб.

За вмотивованим рішенням інвентаризаційної комісії вартість нестач може бути віднесена на інших винних фізичних чи юридичних осіб шляхом висунення до них претензій через суд або арбітраж.

Фактичні залишки, виявлені при інвентаризації, переносяться до складського обліку та облікових записів бухгалтерії.

На досліджуваному підприємстві під час проведення інвентаризації, як свідчить інвентаризаційний опис, нестач та лишків матеріалів не виявлено.

6. Узагальнення результатів аналізу і шляхи аналітичної роботи

Робота підприємств в умовах ринкової економіки висуває нові вимоги та ставить нові завдання перед економічним аналізом використання матеріальних ресурсів і виробництва продукції, вирішення яких неможливо без посилення їх управлінської спрямованості. Стабільна діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективного використання ресурсів, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова політика держави та ринкова кон'юнктура.

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки неможливо без вдосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для проведення всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування управлінських рішень.

Сировинні, матеріальні та паливно-енергетичні ресурси є найважливішою складовою національного багатства держави. Тому у комплексі заходів по створенню системи бухгалтерського обліку особлива роль відводиться формуванню повної та достовірної інформації про наявність, рух і використання матеріальних ресурсів. Перехід до ринкових відносин вимагає альтернативних підходів до вирішення питань методики та організації обліку матеріальних ресурсів.

Аналітичну роботу на підприємстві можуть проводити всі служби: служба головного механіка — аналізувати стан ремонтів і витрати на них; служба головного енергетика — перевіряти витрати на енергію; планово-економічний відділ — проводити комплексні аналітичні роботи, організовувати аналітичну роботу та контролювати виконання її результатів (4).

Для удосконалення аналітичної роботи на базовому підприємстві необхідно створити громадське бюро економічного аналізу для пошуку резервів виробництва за допомогою цільових аналізів. Це дозволить протягом короткого часу розробити організаційно-технічні заходи щодо мобілізації резервів. Крім того, необхідно поділити роботи з економічного аналізу між економічними службами та громадським бюро. Економічні служби мають робити комплексний аналіз результатів виробничо-господарської діяльності; громадське бюро — вивчати, як використовувалися окремі види матеріальних ресурсів, яка ефективність окремих технологічних та організаційних рішень.

Створення в автоматизованій системі управління підприємством окремої підсистеми аналізу є найбільш прогресивною формою організації аналітичної роботи. Завдання такої підсистеми — своєчасно отримувати всю необхідну інформацію, оперативно опрацьовувати її в потрібних розрізах та бути сполучною ланкою, яка узгоджує роботу окремих підсистем для досягнення спільної мети. Ця підсистема має включати всі аналітичні завдання, потрібні для інших функціональних підсистем.

Завдяки використанню такої підсистеми значно підвищується аналітичність інформації, вихідні дані розробляються у вигляді таблиць, графіків, діаграм, тобто в наочних формах, які полегшують їх використання.

На останньому етапі аналізу ефективності використання матеріальних запасів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрат матеріалів і матеріальних витрат, невикористаних у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності аналізованого підприємства дозволяє зробити висновок, що такі можливості на підприємстві є. Також наявні всі умови для впровадження у виробничий процес нових промислово-технічних заходів по вдосконаленню виробництва, які б дозволили знизити витрачання матеріалів, палива, запасних частин та МШП.

У практиці роботи підприємства об'єктивність та повнота підрахунку резервів залежить від цілеспрямованості їх пошуку, яка визначається структурою затрат на виробництво.

Резервами росту об'єму продукції (робіт, послуг) можуть бути: покращення плану матеріально-технічного забезпечення, підвищення ефективності використання палива, запасних частин та МШП, зменшення матеріаломісткості продукції та поліпшення запасів.

Частка матеріалів у витратах на виробництво продукції за 9 місяців 2002 року становила 89,51%, за 2003 рік — 89,34%. Значну частку у витратах становить паливо, яка зросла за 2003 рік на 2,19%. Найменшу частку складають МШП, яка за 2003 рік зменшилася на 0,45%. Також зменшилася частка запасних частин на 1,57%, що свідчить про відсутність значних пошкоджень основних засобів та невеликі витрати на їх ремонт.

На рівень матеріаломісткості впливає чимало факторів. Їх слід виділити та виключити із суми матеріальних витрат та обсягу продукції для оцінки рівня матеріаломісткості. Щоб уявити формування рівня матеріаломісткості в цілому, необхідно знати долю участі кожного підприємства у формуванні цього показника.

Аналіз питомої матеріаломісткості готової продукції дозволяє з'ясувати ефективність виробництва однорідної продукції на різних підприємствах галузі. Особливу увагу підприємства повинні приділяти заходам по удосконаленню виготовлення продукції.

Матеріаломісткість за 9 місяців 2003 року порівняно з 9 місяцями 2002 року збільшилася на 55,6%, матеріаловіддача зменшилася на 37,28%, а питома вага матеріалів у витратах на виробництво збільшилася на 45,45% (табл. 3.1).

При зниженні матеріаломісткості продукції по затратах виробничих запасів виникає їх економія, яка створює можливість отримати додаткову продукцію, отже, зростає продуктивність праці, фондовіддача, прибуток та рентабельність. Збільшення затрат на матеріали, паливо, запасні частини, МШП змушує підприємство додатково залучати їх у виробництво, що означає втрати у випуску продукції.

Щоб попередити помилки розрахункового відділу, бухгалтерії та інших відділів, керівництву ТОВ „Рембудсервіс” необхідно застосовувати у своїй роботі ПЕОМ, а також використовувати нові пакети прикладних програм, які існують у великій кількості та асортименті. Вони дозволяють поліпшити та полегшити працю людини.

Отже, узагальнення результатів аналізу є дуже важливим етапом роботи, оскільки на цій стадії роблять відповідні висновки та приймають управлінські рішення щодо надходження, збереження та використання матеріалів, палива, запасних частин, МШП.

ВИСНОВКИ

В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання матеріалів. Поліпшенню ресурсозабезпечення сприяє упорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня механізації та автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, збереження та витрати сировини і матеріалів. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього та поточного контролю за дотриманням норм запасів і витратою матеріалів, приділяти велику увагу вірогідності оперативного обліку допоміжних матеріалів, проводити оперативний аналіз використання матеріалів.

Виробничі запаси — це товарно-матеріальні цінності, що включаються до інвентаризаційного опису за кожним найменуванням. При фактичній перевірці встановлюється наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, МШП, товарів, готової продукції тощо.

У ході дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ „Рембудсервіс” були докладно розглянуті питання аналізу наявності, руху та використання матеріалів на підприємстві.

В умовах фінансової нестабільності та низької платоспроможності на промислових підприємствах України ТОВ „Рембудсервіс” в основному працює на давальницькій сировині із закордонними фірмами. Як давальницьку сировину використовуються сировина та матеріали. Оплата послуг по переробці давальницької сировини здійснюється коштами в іноземній валюті, а іноді частиною давальницької сировини та готовою продукцією.

Впровадження аналізу допоможе більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції. Аналіз повинен займати одне з провідних місць у процесі управління виробничою діяльністю, оскільки облік без застосування аналізу не може привести до раціональних та ефективних рішень по удосконаленню виробничого процесу.

Аналіз виробничих запасів на ТОВ „Рембудсервіс” майже повною мірою забезпечує раціональне та ощадливе використання матеріалів, їх схоронність, дотримання законності та доцільності господарських операцій, а також їх ефективність.

За результатами аналізу виробничих запасів на ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002-2003 р.р. було встановлено, що структура виробничих запасів суттєво змінилася (див. табл. 2.1). За 9 місяців 2003 року сума матеріальних запасів, використаних для виробництва, збільшилася на 1803 тис.грн. З одного боку, це позитивно, але з іншого — структура запасів не є достатньо оптимальною. Використання матеріалів зменшилося на 1568 тис.грн., запасні частини збільшилися на 4974 тис.грн., що може свідчити про виконання гарантійного ремонту власних виробів. Також відбулося зменшення МШП на 1606 тис.грн. Відповідно зменшилася кількість надійшлих виробничих запасів за аналізований період (див. табл. 2.2). Сума використаних матеріалів зменшилася на 1568 тис.грн., їх питома вага — на 8,36%, питома вага запасних частин зросла на 13,97%, частка МШП зменшилася на 5,62%. Це свідчить про недостатньо ефективну роботу підприємства в аналізованому періоді.

На основі цього можна зробити висновок, що на підприємстві мають місце фінансово-господарські негаразди, які відбиваються практично на всіх видах діяльності підприємства в аналізованому періоді.

Список використаних джерел

1. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности ІІ – видання / Под ред. Стражева В.И. – Минск: Універсітєцкое, 2002.-267с.
2. Аудит: Практическое пособие /А.Кузминский, Н.Кужельний и др. – К.: “Учетинформ”, 1996. –283с.
3. Балабанов Л.А. Финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 224с.
4. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности М.: Финансы и статистика, 1995.- 1200с.
5. Бланк И.А. Основы финансового менеджента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592с.
6. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000с.
7. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Автори: проф. Ф.Ф.Бутинець, доц. Н.М.Малюга. – Навч. Посібник для студентів вузів. – Житомир. ЖІТІ, 2002. – 480с.
8. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 608с.
9. Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу //Економіка України. – 2002. - №5. – С.22-26.
10. Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000. – 423с.
11. Основи економічної теорії / За ред. Предборського В.А. – К.: „Кондор”. – 2002. – 621с.
12. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Поприливного. – Вид. 2 – ге та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528с.
13. Економіка виробничого підприємства : Навч. посібник / Й.М. Петрович, О.І. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За заг. ред. Й.М. Петровича. – 3 - тє вид., випр. – К.: Т-во „Знання” 2002. – 405с.
14. Волков Н.Г. Бухгалтерский учет операций с наличной и безналичной иностранной валютой. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 2002. – 180с.
15. Голов С. Звіт про рух грошових коштів згідно МСБО //Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - №2. – С.5-13.
16. ГоловС., Єфименко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ “Автоінтерсервес” 2000.- 544с.
17. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года: Практическое пособие. – К.: Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2000. – 256с.
18. Грачова Р.О. Грошові потоки – звітність, планування, аналіз //Галицькі контракти. – 1999. - №4. – С.61-69.
19. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати //Економіка України. – 2000. - №2. – СЧ.62-67.
20. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639с.
21. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. // Вісник Податкової служби України - 1997.- №10. - С.7-14.
22. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу: Затв. Наказом Головного управління Держаного казначейства України №90 від 30.10.98 р. // Все про бухгалтерський облік - 1998. - №118. - С.15-21.
23. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета – 2000. -№3. – С.7 – 32.
24. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. – К.: Либідь, 1995. – 215с.
25. Лисецький В. Парадоксы денежного обращения //Бизнес. – 1999. -№8. – С.6-7.
26. Литвин Ю.Я., Олійник В.М., та ін. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві: підручник /За ред. заслуженого діяча науки і техніки України, Академіка АН вищої школи України Ю.Я.Литвина. – Тернопіль: “Тернопіль”, 1998. – 378с.
27. Нидлз Б., Андерсон Х. Принципы бухгалтерського учета. – Финансы и статистика. 1996. – 496с.
28. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи, теорії та практики – 2000.- 245с.
29. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. – К.: РВО “Поліграфкнига”, 2002. – 348с.
30. Про оподаткування прибутку підприємств, Закон України № 334/94 ВР від 28.12.94 (зі змінами та доповненнями). //Все про бухгалтерський облік. – 2003р. - №20.- С.29-34.
31. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку N 88 від 24.05.95 //Все про бухгалтерський облік.- 2003. №19 (598). – С.75-80. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета – 2000. - №3. – С.2 – 6.
32. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України, № 996-ХІ від 16.07.1999р. //Все про бухгалтерський облік. – 2000. - №11 (436). – С.3-6.
33. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”: Затв. наказом Мінфіна України №246 від 20.10.1999р.//Все про бухгалтерський облік.- 2000. №11(436). – С.88-91.
34. Положення (Стандарт) Бухгалтерського Обліку № 21 № 193 від 10.08.2000. //Все про бухгалтерський облік. – 2002р. - №1.- С.25-30.
35. Піхоцький В.Ф. Контроль готівкових розрахунків //Фінанси України – 2002. - №8. – С.15-18.
36. Управленческий учет /Под ред. Палия И.О., Вандер Вила. – М.: ИНФРА – М. 2001. – 480с.
37. Фінанси підприємства. Підручник /За ред. професора А.М.Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ. 2002. – 368с.
38. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. К.: КНЕУ, 2000. – 260с.:іл.
39. Терещенко С. Отчет движении денежних средств //Бухгалтерия: право. Налоги. Консультации. – 2000. - №28 (391). – С. 134-137.
40. Чебанова Н.В., Котенко М.Н. Бухгалтерский учет: торговые и посреднические предприятия: Учебное пособие – 4-е изд. Доп. И перераб. – Харьков. Олант Друк. 2000. – 456с.