Аналіз вигід і витрат. Вартість грошей у часі (майбутня вартість, поточна вартість)

Вступ

Використання проектного підходу в управлінні підприємством стає виправданим лише тоді, коли отримані переваги здатні покрити додаткові витрати, що неминуче виникають під час реалізації проєкту.

Таким чином, головна мета проектного аналізу полягає у визначенні цінності проєкту, тобто його очікуваних результатів.

Підхід до аналізу витрат і вигід базується на концепції проектного аналізу, яка об'єднує знання з різних наукових галузей, спрямовані на пошук оптимального напрямку розвитку підприємства, і трактується як безперервний процес. Оскільки проектний аналіз слугує інструментом планування та розвитку, він розглядає проєкт одночасно як послідовність етапів і як структуру, що включає цілі, ресурси та заходи. Ключовим поняттям у цій концепції виступає цінність проєкту.

Цінність проєкту розраховується як різниця між його вигодами (позитивними результатами) та витратами (негативними результатами).

1. Концепція витрат і вигод у проектному аналізі

Для визначення цінності проєкту необхідно виконати наступні кроки:

1. Провести оцінку всіх вигід, які можна отримати від реалізації проєкту.
2. Визначити, чи перевищують ці вигоди сукупні витрати протягом усього життєвого циклу проєкту.

Враховуючи, що більшість активів проєкту мають тривалий термін експлуатації, проектний аналіз передбачає зіставлення майбутніх вигід із поточними витратами, необхідними для їх досягнення.

Аналіз проєктів спирається на низку концептуальних засад, серед яких особливе місце займають додаткові (граничні) витрати та вигоди.

Якщо новий проєкт є логічним продовженням діяльності підприємства та спрямований на розвиток існуючого виробництва, проектний аналіз має на меті виявити відмінності між сценаріями «з проєктом» та «без проєкту». Розглянемо це на прикладі: загальні витрати на виробництво 250 одиниць продукції складають 3000, а середні витрати на одиницю — 12. Однак, щоб збільшити обсяг виробництва ще на одну одиницю за поточних умов, потрібні додаткові витрати у розмірі 4 на одиницю. Отже, рішення про нарощування випуску слід приймати, орієнтуючись на суму 16, а не на середню собівартість. Саме ця величина і є додатковими (граничними) витратами.

Основне правило для визначення обсягів виробництва: випуск продукції слід збільшувати до того моменту, поки граничні витрати не перевищують граничні вигоди (тобто поки вони менші або дорівнюють їм).

Важливим методологічним принципом при розрахунку грошових потоків є облік безповоротних витрат та неявних вигід.

Безповоротні витрати — це витрати, які вже були здійснені та не можуть бути відшкодовані незалежно від того, чи буде прийнято проєкт. Під час оцінки доцільності проєкту такі витрати не повинні враховуватися, оскільки їх неможливо повернути, і вони не впливають на ефективність майбутніх рішень. Їх слід виключити з вартості проєкту, коли вирішується питання про продовження робіт. На цьому етапі значення мають лише майбутні витрати. Таким чином, цінність проєкту, що завершує раніше розпочату роботу, визначається виключно вартістю його завершення. Вигодами такого проєкту вважаються лише ті надходження, що виникають понад результати попередньої діяльності. Прикладом безповоротних витрат є кошти, витрачені на дослідження та розрахунки ефективності проєкту. Незважаючи на їхній можливий значний розмір, вони не включаються у показники проєкту.

Необхідність врахування неявних витрат випливає з принципу альтернативної вартості.

Неявні вигоди — це доходи, які підприємство втрачає через використання активу в проєкті, відмовляючись від найкращого альтернативного варіанту його застосування. Це можна розглядати як неявний грошовий приплив.

Іншими словами, неявні вигоди — це грошові потоки, які могли б бути отримані від активів, що вже належать фірмі, але не задіяні в аналізованому проєкті.

Наприклад, підприємство планує використати у проєкті власну будівлю. Прямого грошового потоку це не створює, але будівля є частиною витрат проєкту. Якщо її продати, можна отримати 200 тис. грн., а після сплати податків та інших витрат — 120 тис. грн. Ця сума і є неявною вигодою.

Неявні грошові потоки, що виникають через внески до статутного фонду або використання матеріальних і нематеріальних активів, також називають матеріальними та нематеріальними потоками.

До неявних вигід також відносять результати, які не мають прямої грошової оцінки, — так званий «соціальний ефект». Їх оцінка є досить складною. Такі невідчутні вигоди, як зміцнення іміджу фірми («гудвіл») та інші нематеріальні активи, обов'язково мають враховуватися при оцінці.

2. Цінність грошей у часі

Вартість грошей не є сталою величиною. Основними причинами, чому цінність грошей змінюється з часом, є:

1. Інфляція.
2. Ризик.
3. Схильність до ліквідності.

Інфляція — це процес зростання загального рівня цін в економіці країни, що призводить до зниження купівельної спроможності грошей. Вона виникає через надмірну кількість грошей у обігу порівняно з товарною масою або через скорочення цієї маси. Помилки в ціновій політиці також є важливим чинником інфляції.

Ризик — це невизначеність щодо майбутнього. З плином часу ризик зростає, тому люди, прагнучи його уникнути, цінують сьогоднішні гроші вище, ніж майбутні.

Схильність до ліквідності — це надання переваги наявним грошам перед іншими активами або ризикованими інвестиціями. Інвестуючи кошти, люди очікують на винагороду, яка компенсує втрату ліквідності, що також впливає на часову цінність грошей.

Дисконтування — це процес приведення майбутніх вигід і витрат до поточного періоду за допомогою норми (ставки) дисконта (Е). Використовуючи ставку, що відображає альтернативні інвестиційні можливості, дисконтування дозволяє порівняти відносну цінність грошових сум, які надходять або виплачуються у різні періоди.

Для приведення витрат і вигід t-го періоду до базового використовується коефіцієнт дисконтування a_t, який для постійної норми дисконта Е розраховується за формулою:

де t — номер кроку розрахунку (періоду проєкту).

Існують різні види норм дисконта:

1. Комерційна — застосовується для оцінки комерційної ефективності проєкту та обирається на основі альтернативної ефективності капіталу.
2. Норма дисконту учасника проєкту — відображає ефективність участі в проєкті для конкретних підприємств та обирається ними самостійно; якщо учасник не має переваг, можна використовувати комерційну норму.
3. Соціальна норма дисконта — використовується для розрахунку соціально-економічної ефективності, відображає мінімальні вимоги суспільства до проєкту, є національним параметром і встановлюється централізовано на основі прогнозів розвитку країни.
4. Бюджетна — застосовується для оцінки бюджетної ефективності, відображає альтернативну вартість бюджетних коштів і встановлюється органами державної чи регіональної влади.

Метод дисконтування базується на принципі складних процентів. Наприклад, $1, інвестований під 10% річних, через рік коштуватиме $1,1 ($1 + 10% від $1), через два роки — $1,21 ($1 + 10% від $1,1), через три роки — $1,33 ($1 + 10% від $1,21) і так далі.

З точки зору інвестора, майбутня сума має тим меншу цінність, чим довше її потрібно чекати, оскільки зростає сума втрачених доходів. Так, за ставки 10% зобов'язання виплатити $1 через рік сьогодні коштує $0,91 (1 / 1,1¹), через два роки — $0,83 (1 / 1,1²), через три роки — $0,75 (1 / 1,1³), а через десять років — лише $0,39.

Результати порівняння проєктів із різним розподілом витрат і вигід у часі можуть суттєво залежати від обраної норми дисконту. Тому питання її визначення є надзвичайно важливим.

У стабільній ринковій економіці норма дисконту для власного капіталу визначається на основі депозитної ставки з урахуванням інфляції та проєктних ризиків.

1. Якщо норма дисконту нижча за депозитну ставку, інвестори оберуть вкладення в банк.
2. Якщо норма дисконту значно перевищує банківську депозитну ставку (з урахуванням інфляції та ризиків), попит на гроші зросте, що призведе до підвищення банківського процента.

Для позикового капіталу норма дисконту — це відповідна процентна ставка, що визначається умовами виплат і погашення позик.

Для змішаного капіталу норму дисконту можна розрахувати як середньозважену вартість капіталу, враховуючи його структуру, податкову систему та умови виплат. В умовах перехідної економіки, коли депозитна ставка не відображає реальної ціни грошей, можуть застосовуватися два підходи: один для економічного аналізу, інший — для фінансового (табл. 2).

Висновки

Для отримання коректних результатів при розрахунку ефективності проєктів необхідно дотримуватися таких умов:

1. Початковий період проєкту має бути чітко визначений як нульовий або перший. Якщо на старті проєкту передбачені значні капіталовкладення, зазвичай використовується нульовий період.
2. Момент дисконтування грошових потоків має бути узгоджений з початком розрахункового періоду для всіх витрат цього періоду.

У проектному аналізі порівняння поточних і майбутніх витрат та вигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх вартості до початкового (базового) періоду.

Основою дисконтування є концепція «часової переваги», тобто зміни цінності грошей у часі. Це означає, що гроші, отримані раніше, мають більшу цінність, ніж ті, що будуть отримані пізніше, через зростання ризиків та невизначеності.

Список використаних джерел

1. Богоявленська Ю. Проектний аналіз: Навч. посібник / Юлія Богоявленська, Олександр Загородніх; Мін-во освіти України, Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К.: Кондор, 2006. — 335 с.
2. Верба В. Проектний аналіз: Навч. посібник / Вероніка Верба, Олександр Загородніх; М-во освіти України; Київський нац. економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2000, 2005. — 322 с.
3. Волков И. Проектный анализ: Учебник для вузов / Игорь Волков, Марина Грачева. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1998. — 421 с.
4. Проектний аналіз: Навч. посібник / Міжнар. фонд "Відродження", Програма "Трансформація гуманіт. освіти в Україні"; Відп. ред. С.О. Москвін. — К.: Лібра, 1998, 1999. — 366 с.
5. Яковлев А. Проектный анализ инвестиций и инноваций: монографія / Анатолий Яковлев. — Харьков: Бизнес Информ, 1999. — 113 с.