Аналіз основних виробничих фондів підприємства

Вступ

Виробничі потужності та основні виробничі фонди є фундаментом потенціалу будь-якого підприємства, і вони тісно пов'язані між собою. Виробнича потужність відображає здатність основних засобів випускати певний обсяг продукції, тоді як основні виробничі фонди є вартісним виразом цієї потужності. Вони взаємодоповнюють одне одного, тому їх аналіз має проводитися комплексно. Вивчення рівня завантаження виробничих потужностей варто пов'язувати зі структурою основних фондів та показниками їхнього технічного стану, зокрема коефіцієнтами зносу та придатності, а не обмежуватися лише даними про потужність на початок чи кінець періоду. Також важливо враховувати регіональні та екологічні особливості функціонування підприємства.

Такий підхід пояснюється тим, що в процесі виробництва безпосередньо задіяна активна частина основних засобів, і її продуктивність напряму залежить від технічного стану та придатності до експлуатації.

Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що під час формування виробничої програми зазвичай використовуються лише показники максимально можливого випуску та коефіцієнт використання потужності. При цьому часто ігнорується технічний стан обладнання, а процес оновлення фондів відбувається несвоєчасно. Як наслідок, основні фонди зношуються, і їх подальше використання стає неможливим: підприємство втрачає здатність випускати конкурентоспроможну продукцію, не вкладається в планові витрати та стає збитковим.

Об'єктом дослідження виступає виробнича діяльність підприємства, зокрема аспекти застосування основних виробничих фондів та виробничих потужностей.

Мета дослідження полягає у визначенні поточного рівня ефективності використання основних фондів і потужностей, а також у пошуку потенційних резервів для її підвищення.

Для досягнення поставленої мети необхідно розробити комплексну схему аналізу, яка б пов'язувала використання фондів із завантаженням потужностей, провести оцінку результативності їх застосування, виявити резерви та запропонувати практичні шляхи впровадження цих резервів для підвищення ефективності.

Варто зауважити, що на практиці методу підстановок приділяється недостатньо уваги. Зазвичай аналіз обмежується розрахунком темпів зростання та відхилень, чого явно недостатньо для глибокого розуміння ситуації.

Доцільно об'єднати завдання та мету дослідження в єдину аналітичну схему, на основі якої можна розробити ефективну методику аналізу.

Перш за все, досліджуючи використання виробничої потужності, необхідно з'ясувати, за рахунок чого відбувається зростання обсягів виробництва: завдяки збільшенню фізичної кількості продукції чи через підвищення цін. Для цього варто зіставити випуск у натуральному вираженні з обсягом виробництва у порівнянних та фактичних цінах.

1. Ефективність використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів у підприємницькій діяльності

1. Постановка проблеми

Аналіз відіграє ключову роль в оцінці ефективності господарської діяльності підприємства. Підприємницька діяльність, що триває в часі, потребує постійного узагальнення, систематизації та аналізу різних напрямів і етапів, а також факторів, що впливають на результативність господарювання. Виробничі потужності та основні виробничі фонди, як економічні категорії, є взаємозалежними. Виробнича потужність показує, який обсяг продукції здатні випустити основні засоби, а основні виробничі фонди визначають вартість цієї потужності. Вони доповнюють одна одну, тому їх дослідження має бути комплексним. Вивчення рівня використання потужності слід пов'язувати зі структурою фондів та показниками їх технічного стану, а також враховувати регіональні та екологічні чинники розвитку.

Це пояснюється тим, що у виробничому процесі бере участь активна частина основних засобів, і її продуктивність залежить від придатності, а також впливає на соціально-економічне та екологічне становище регіону.

Актуальність проблеми полягає в тому, що при плануванні виробництва використовуються лише показники максимальної потужності та коефіцієнт її використання, без урахування технічного стану засобів виробництва та необхідності їх оновлення. Це призводить до того, що основні фонди стають непридатними, а їх використання неможливим: підприємство не може випускати конкурентоспроможну продукцію, перевищує планові витрати та працює збитково, що суперечить вимогам Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений державними органами, органами місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб через систематичне здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної чи іншої господарської діяльності.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, що здійснюється на власний ризик суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Отже, підприємство є суб'єктом господарювання, а підприємництво — методом господарювання, і обидва мають спільну мету — отримання прибутку, що також є основою результативності використання основних виробничих фондів і потужностей в умовах ринкової економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Проблеми аналізу господарської діяльності, використання виробничих потужностей та основних фондів досліджувалися багатьма вітчизняними науковцями, зокрема А. Д. Шереметою, В. А. Протопоповим, Я. Д. Плоткіним, І. Н. Пащенком, І. П. Житною, А. М. Нескребою, Є. В. Мнихом, Л. Ю. Буряком, В. О. Мец, В. М. Івахненком та іншими [1; 2; 3; 4]. Однак рівень теоретичної розробленості питань аналізу ефективності використання виробничих потужностей та основних фондів з урахуванням специфіки ринкової діяльності вітчизняних промислових підприємств залишається недостатнім. Зокрема, не повною мірою висвітлюються питання системного аналізу основних фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності.

Предметом дослідження є виробнича діяльність підприємства в цілому та, зокрема, питання використання основних виробничих фондів і виробничої потужності.

Метою дослідження є виявлення фактичного рівня використання основних виробничих фондів і потужностей, а також пошук можливих резервів для покращення їх використання.

Постановка завдання. Автори поставили за мету розробити схему аналізу використання основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності, провести аналіз результативності їх використання, виявити резерви та розробити шляхи впровадження цих резервів у виробничу практику для підвищення ефективності.

2. Виклад основного матеріалу

Під час проведення аналізу використовуються такі методи (прийоми) економічного аналізу:

• групування;
• порівняння;
• елімінування;
• ланцюгових підстановок;
• темп зростання;
• абсолютне і відносне відхилення.

Слід зазначити, що в практичній діяльності методу підстановок приділяється недостатньо уваги. Зазвичай визначаються лише темпи зростання, абсолютні та відносні відхилення, чого недостатньо для повноцінного аналізу. Доцільно пов'язати завдання і мету дослідження в єдину схему аналізу, на основі якої розробити методику, суть якої відображено на рис. 1.

Перш за все, досліджуючи використання виробничої потужності, необхідно визначити, за рахунок чого зростав обсяг виробництва: за рахунок збільшення кількості продукції чи за рахунок зростання цін. Для цього можна використати випуск продукції в натуральному вигляді та обсяг виробництва у порівнянних і діючих цінах.

У нашому випадку, при дослідженні рівня використання виробничої потужності ВАТ «Городенківський цукровий завод», є можливість використати обсяг виробництва в натуральному вигляді, оскільки підприємство виготовляє один вид продукції — цукор-пісок. Це і було зроблено під час проведення економічного аналізу. При цьому враховується, що рівень використання основних виробничих фондів суттєво впливає на формування багатьох ключових показників діяльності підприємства. Водночас, багато основних показників діяльності впливають на рівень ефективності використання основних фондів. Таким чином, вони взаємопов'язані. Наприклад, продуктивність праці залежить від фондовіддачі та фондоозброєності, а фондовіддача — від продуктивності праці: зміна одного показника призводить до зміни іншого. Тому при проведенні аналізу ефективності використання основних фондів підприємства спочатку аналізуються основні показники діяльності ВАТ «Городенківський цукровий завод» за останні три роки (табл. 1).

Як видно з даних таблиці, товарна продукція в діючих цінах у 2004 р. порівняно з 2002 р. зросла на 29,5% (становить 129,5%), а в порівнянних цінах — знизилася на 24,5% (становить 75,5%). Це підтверджує, що зростання товарної продукції в діючих цінах відбулося за рахунок підвищення цін, а не за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вигляді. Це також підтверджується випуском продукції основного асортименту: цукру-піску та меляси. Випуск цукру-піску знизився на 3,6 тис. тонн і становить у 2004 р. порівняно з 2002 р. 73,5% (зменшився на 26,5%).

Отже, виробництво товарної продукції в діючих цінах збільшилося на 54 процентних пункти за рахунок зростання цін при значному зниженні випуску продукції в натуральному вигляді.

Зменшення випуску продукції в порівнянних цінах і натуральному вигляді призвело до погіршення використання промислово-виробничого персоналу, основних виробничих фондів підприємства та інших виробничих ресурсів.

У свою чергу, на величину основних показників впливали інші фактори, зокрема виконання завдання з виробництва продукції в натуральному та вартісному виразі. А на випуск продукції в натуральному виразі безпосередньо впливав рівень забезпеченості та використання сировини й інших виробничих ресурсів у процесі виробництва.

Слід зазначити, що за останні роки зменшилося надходження цукрових буряків від СВК (сільськогосподарського виробничого комплексу), а значно збільшилося від приватного сектора (табл. 2).

Згідно з даними табл. 2, у 2004 р. від приватного сектора надійшло 71182 т цукрового буряку, що становить 65% від загальної кількості — 109573 т.

У розвитку виробництва цукру в області існує велика потреба. Це підтверджується наступними розрахунками: чисельність населення Івано-Франківської області станом на 01.01.2004 р. становила 1453700 осіб. Річна норма споживання цукру на одну особу — 36 кг. Загальна потреба цукру для населення області — 52,3 тис. т (1453,7 х 36), а для кондитерських фабрик — 8-10 тис. т. Два цукрові заводи області (Городенківський і ВАТ «Галичцукор») виробили в 2004 р. 19,5 тис. т цукру, забезпечивши потреби області на 32,5%. Решта потреб — 67,5% — покривається за рахунок виробництва цукру іншими областями.

З наведених результатів аналізу випливає висновок: розвивати виробництво цукру в Івано-Франківській області необхідно комплексно, у взаємозв'язку з вирощуванням цукрового буряку. При цьому потрібно збільшувати не тільки площі посіву, але й урожайність буряку з одного гектара, а також його цукристість.

Важливу роль у підприємницькій діяльності відіграють організація та оплата праці, як важливий чинник підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва в цілому. Об'єктивна оцінка результатів діяльності кожного працівника є стимулом росту продуктивності праці та добросовісного ставлення до своїх обов'язків у процесі виробництва. Тому цьому чиннику на підприємстві приділяється важливе значення.

Городенківський цукровий завод — підприємство сезонного виробництва: сезон — це переробка цукрового буряку на цукор, а ремонтний період — підготовка підприємства до сезону робіт.

Оплата праці проводиться в ремонтний період — відрядно, а в період виробництва продукції — погодинно-преміально.

Нарахування заробітної плати кожному працівникові проводиться відповідно до кількості відпрацьованого часу згідно з табелем виходу на роботу та присвоєним кваліфікаційним розрядом. Премія нараховується у відсотках до основного заробітку за виконання і перевиконання виробничого завдання та інші якісні показники.

Аналіз використання робочого часу, фонду оплати праці та продуктивності праці за 2002-2004 рр. показує, що на заводі ще існують великі втрати робочого часу (600-700 л/год на одного працівника), спостерігається велика плинність кадрів, низька середня зарплата, яка значно нижча за прожитковий мінімум — в межах 56-72%.

А якщо врахувати, що на кожного працюючого припадає 1-2 непрацюючі члени сім'ї, то середня зарплата від такого рівня становить усього 20-30%. Крім того, у розрахунку показано нарахований заробіток, а не той, що працівник отримує «на руки».

Отже, зростання заробітку за рахунок кращого використання робочого часу та підвищення продуктивності праці повинно бути в основі всієї діяльності підприємства.

Продуктивність праці за останні роки характеризується показниками табл. 3.

За результатами розрахунку видно, що збільшення заробітної плати значно випереджає зростання продуктивності у порівнянних цінах, а також у 2003 р. — від продуктивності праці в діючих цінах.

У 2004 р. темп зростання продуктивності праці (141,1%) значно випереджає темп росту середньомісячної заробітної плати (121,0%).

Необхідність дотримання випереджаючого зростання темпу продуктивності праці над темпом заробітної плати може бути обґрунтованою за умов, коли мінімальна зарплата знаходиться в межах не менше прожиткового мінімуму та за відсутності інфляції.

На основні показники діяльності великий вплив має об'єктивне визначення ціни на виготовлення продукції, тому це питання на підприємстві має важливе значення. Ціна на виготовлену продукцію встановлюється виходячи з витрат на виробництво продукції (собівартості) та нормативу нагромадження.

У 2004 р. ціни, які встановлювалися при реалізації продукції та закупівлі цукросировини (за 1 т), були наступні: цукровий буряк — 165,00 грн./т, цукор-пісок — 2370,00 грн./т, меляса — 300,00 грн./т, жом свіжий (залікова вага) — 18,00 грн./т.

Ціна 1 тонни цукру-піску становить 2370 грн.

Собівартість 1 тонни цукру-піску з урахуванням ПДВ становить 2020,07 грн. (ПДВ при закупівлі сировини — цукрового буряку — сплачує підприємство, оскільки населення не є платником ПДВ).

Прибуток з 1 тонни цукру-піску дорівнює:

2370 - 2020,07 = 349,93 грн.

Рентабельність виробництва 1 тонни цукру:

Р = 349,93/2020,07 х 100% = 17,3%

На підприємстві, крім загальноприйнятих операцій з розрахунку за постачання і реалізацію продукції, характерний розрахунок за постачання цукрового буряку приватним сектором.

При розрахунку за здану сировину індивідуальним сектором завод нараховує за 1 тонну цукрового буряку в заліковій вазі з базисною цукристістю 16,0% — 70 кг цукру-піску, 500 кг жому свіжого у фізичній вазі (750 кг залікової ваги) та мішки, в які буде проведено затарювання цукру.

Завод передбачає щорічно отримувати від приватного сектора 84 тис. т цукрового буряку. Для розрахунку буде видано 5880 т цукру-піску (84 тис. т х 70 кг) і свіжого жому — 42000 тон.

Цукор, меляса і жом, що залишаться після розрахунку з населенням, завод реалізує на сторону за вказаною вище ціною.

Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства і виробничої потужності, виявлення факторів впливу на результативність їх використання проводимо на основі вищевказаної розробленої методики і схеми аналізу та визначаємо чинники, які мали вплив на результативність їх використання, а також оціночні показники їх використання. Це обсяг виробництва продукції, рівень використання виробничих ресурсів, рентабельність виробництва, технічний стан і комплексне оновлення основних засобів тощо.

Зменшення випуску продукції у порівнянних цінах і натуральному вигляді призвело до погіршення використання працівників підприємства і основних виробничих фондів.

Фондовіддача в 2004 р. зменшилася до 0,767 порівняно з 1,06 в 2002 р. при збільшенні величини основних виробничих фондів більш ніж на 1 млн. грн.

Але для того, щоб краще зрозуміти величини, що характеризують основні виробничі фонди, наведемо приклади наступних показників (табл. 4).

Визначимо за роками коефіцієнти спрацьованості та придатності ОВФ і складемо таблицю.

Тобто коефіцієнт придатності основних виробничих фондів (ОВФ) на початок 2004 р. становив 41%, що, зрозуміло, характеризує їх значну зношеність, а тому виникає необхідність комплексного відновлення основних виробничих фондів підприємства. Для цього потрібно щорічно виділяти відповідні кошти на ремонт, реконструкцію і технічне оновлення технічного парку заводу.

Але, як показують звітні дані 2004 р. (форма № 11-03), оновлення здійснюється дуже повільними темпами.

При наявності основних виробничих фондів у вартісному вираженні на кінець 2004 р. 25264 тис. грн. нововведені в дію основні засоби становили лише 222 тис. грн., а всього у звітному періоді надійшло ОВФ на суму 1301 тис. грн.

Виходячи з наведених даних, розрахуємо коефіцієнт оновлення.

Коефіцієнт оновлення характеризує питому вагу нових виробничих фондів у загальній їх сумарній величині на кінець року.

Ця величина по ВАТ «Городенківський цукровий завод» при врахуванні введених у дію основних засобів становила:

Кон = 222/25264*100=0,88%

Тобто, підприємству для повного оновлення своїх ОВФ необхідно більше як 113 років (100:0,88).

Якщо врахувати, що підприємство могло ввести в дію всі основні засоби, що надійшли у звітному році, то ці показники мали б інші величини:

Кон = 1301 / 25264 * 100 = 5,1%

А період повного оновлення — майже 20 років (100:5,1). На результативність підприємницької діяльності має великий вплив рівень фондоозброєності, що визначається за формулою:

Ф озб = Ф с.р. / Ч .сс

Рівень використання основних фондів на підприємстві характеризується наступними величинами (табл. 6).

Як видно з таблиці, про що вже було сказано вище, зростання обсягу виробництва відбувалося за рахунок підвищення цін, а не за рахунок збільшення випуску продукції в натуральному вигляді. Це дало змогу підвищити і фондовіддачу в діючих параметрах виміру, але у порівнянних цінах визначення обсягу виробництва дає реальну картину показників використання основних виробничих фондів.

Тому одним із основних виробничих заходів підвищення ефективності використання основних виробничих фондів і виробничої потужності є збільшення обсягу виробництва в натуральному вигляді. Можливості такі є. Виробнича потужність у даний час використовується всього на 64-68% (проектна потужність переробки цукрового буряку за добу — 2500 т, фактично в даний період переробляється в межах 1600-1700 т). Тобто можна збільшити обсяг виробництва цукру майже на 50% (2500:1600).

Отож необхідно відзначити, що на підприємстві основні виробничі фонди і їх виробничі потужності використовуються з низьким рівнем придатності. Основні виробничі фонди за останній період практично не оновлюються або оновлюються з дуже низьким коефіцієнтом. Для повного оновлення основних виробничих фондів за таких темпів підприємству необхідно 60-70 років.

Основними показниками, що характеризують рівень використання основних виробничих фондів, про що сказано вище, є фондовіддача і фондорентабельність.

Якщо ці показники в порівнянні з попереднім періодом зростають, то й ефективність використання основних засобів зростає, а якщо знижуються — то спадає, тобто погіршується використання основних виробничих фондів підприємства. При цьому дуже важливо, щоб темп зростання фондорентабельності перевищував або хоча б не був нижчим від темпу зростання фондовіддачі. Ця вимога випливає із самої сутності та цілі підприємницької діяльності — отримання максимального прибутку. А при вищих темпах зростання фондорентабельності порівняно з темпом зростання фондовіддачі не тільки забезпечується ефективніше використання основних виробничих фондів, а й основні виробничі фонди сприяють кращому використанню інших виробничих ресурсів: матеріально-сировинних, трудових.

Фондовіддача і фондорентабельність розраховуються за наступними формулами:

Фв = Qв / Ф ср

Фр = Пр / Ф ср

де Фв, Фр — відповідно фондовіддача і фондорентабельність;

Qв — обсяг виробництва у вартісному вираженні;

Пр — прибуток від звичайної діяльності (реалізації продукції), тис. грн.;

Фср — середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

Виходячи з наведених формул, фондовіддача залежить від обсягу виробництва продукції і вартісної величини середньорічних основних виробничих фондів і буде вищою при максимально можливому випуску продукції і мінімальній величині середньорічних виробничих фондів. А щоб цього можна було досягти, необхідно постійно забезпечувати виробництво продукції необхідними матеріально-сировинними ресурсами; процес виробництва повинні здійснювати висококваліфіковані, добросовісні працівники; потрібно раціонально використовувати виробничі потужності, що залежить від багатьох факторів, у тому числі від ефективного здійснення маркетингового дослідження, кваліфікованої підготовки виробництва.

Фондорентабельність залежить від величини прибутку від виробництва (реалізації) продукції і середньорічних основних виробничих фондів. А прибуток — узагальнюючий показник рівня використання всіх виробничих ресурсів, організації і функціонування управлінської діяльності.

Необхідно також зазначити, що використання виробничої потужності залежить від технічного стану і рівня використання основного технологічного устаткування.

Для виробництва цукру на підприємстві використовується спеціалізоване обладнання — в основних цехах. У допоміжних — універсальне. Зношене устаткування потребує заміни, що і передбачено в заходах, спрямованих на поліпшення роботи заводу і підвищення його ефективності.

У результаті впровадження вказаних заходів показники діяльності підприємства будуть наступними (див. табл. 7).

Як випливає з наведених даних, підприємство при впровадженні вказаних заходів значно поліпшить свою діяльність і зможе її надалі удосконалювати без підвищення цін на продукцію, а за рахунок кращого використання виробничих ресурсів і поліпшення управлінської діяльності — маркетингових досліджень.

Отже, питання відносин між підприємством-споживачем сировини і постачальником повинні базуватися на глибокому і конкретному вивченні ринку, конкурента.

Другий шлях — оновлення основних виробничих фондів, а також зменшення витрат палива та інших ресурсів.

Їхнє вирішення — в руках колективу підприємства.

Виконання всіх заходів у комплексі дозволить підвищити фондовіддачу з 37 до 54 коп. на одну гривню основних фондів, збільшити суму прибутку на 1250 тис. грн. Це дозволить заводу перейти на рейки ефективного розвитку.

Висновки

Систематичний аналіз належним чином проводиться не на всіх підприємствах. Якщо він і проводиться, то не забезпечується його ефективність, не розробляється така модель управління, за якої виявлені недоліки більше не повторювалися б. Більше уваги цій справі повинні приділяти керівники підприємств усіх форм власності.

Отже, аналіз основних виробничих фондів у взаємозв'язку з використанням виробничої потужності як основної складової внутрішнього економічного механізму підприємства має великий вплив на результативність підприємницької діяльності та сприяє досягненню її основної мети — одержання прибутку. Такому аналізу в системі підприємництва слід надавати важливого значення на всіх рівнях його формування і функціонування.

Список використаних джерел

1. Житна І. П., Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1992.
2. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. Навчальний посібник. — К.: Знання — Прес, 2000.
3. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.
4. Мних Є. В., Буряк Л. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998.
5. Плоткін Я. Д., Пащенко І. Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібник. — Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1999.
6. Попович П. Я. Організація оперативного економічного аналізу на переробних підприємствах: Монографія. — Тернопіль: Економічна думка, 2001.
7. Промисловість Івано-Франківщини. Статистичний збірник. — Івано-Франківськ, 2002.
8. Шеремет А. Д., Протопопов В. А. Анализ экономики промышленного производства: Учебн. пособие. — М.: Высшая школа, 1984.
9. Бойчик, Ірина Михайлівна. Економіка підприємств: Навчальний посібник / І.М. Бойчик. — К.: Атіка, 2002, 2004. — 478, [1] с.
10. Бондар, Наталія Миколаївна. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Наталія Бондар. — К.: А.С.К., 2004. — 399, [1] с.: табл., іл. — (Університетська б-ка).
11. Денисенко, Микола Павлович. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / М.П. Денисенко; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. — К.: МАУП, 2002. — 78, [1] с.
12. Економіка підприємства: Навчальний посібник / М-во освіти України, КНЕУ; За ред. С.Ф. Покропивного. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 526 с.: табл.
13. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Анатолій Шегда, Тетяна Литвиненко, Марія Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди; Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. — 3-тє вид., випр. — К.: Знання-Прес, 2003. — 335 с.
14. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студ. вузів / Ред. А.В. Шегда; Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. — К.: Знання-Прес, 2001. — 334, [1] с.
15. Макаровська, Тетяна Павлівна. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Тетяна Макаровська, Наталія Бондар; МАУП. — К.: МАУП, 2003. — 298 с.
16. Примак, Тетяна Олександрівна. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студ. екон. спец. вузів / Тетяна Примак; Ред. В.П. Розумний. — 2-е вид., стер. — К.: Вікар, 2002. — 175 с.: табл. — (Сер. "Вища освіта XXI століття").
17. Сідун, Вікторія Анатоліївна. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435, [1] с.
18. Харів, Петро Степанович. Економіка підприємств: Збірник задач і тестів: Навчальний посібник / Петро Харів. — К.: Знання-Прес, 2001. — 301 с. — (Сер. "Вища освіта XXI століття").
19. Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник / В. М. Шаповал, Р. Н. Аврамчук, О. В. Ткаченко; За наук. і заг. ред. В. А. Ткаченка; Центр навчальної літератури, М-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т екон. і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 286 с.