Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

Вступ

1. Сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

2. Оцінка ліквідності балансу

3. Аналіз платоспроможності підприємства

4. Дослідження фінансової стійкості та платоспроможності ТОВ «Адора»

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Ефективна робота підприємств неможлива без економічно обґрунтованого управління, що значною мірою спирається на вміння проводити аналіз. Аналітичні процедури дають змогу відстежувати динаміку розвитку, комплексно вивчати чинники, що впливають на результати, формувати обґрунтовані плани та рішення, контролювати їх виконання, знаходити резерви для зростання ефективності, оцінювати підсумки роботи та визначати стратегічні напрями розвитку.

Аналіз господарської діяльності є науковим підґрунтям для прийняття управлінських рішень у бізнесі. Для їх обґрунтування важливо вчасно виявляти та прогнозувати існуючі й потенційні проблеми, виробничі та фінансові ризики, оцінювати вплив рішень на рівень ризиків і прибутковість. Тому володіння методами мікроекономічного аналізу є невід'ємною частиною професійної підготовки менеджерів будь-якого рівня.

Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер чи аудитор має вільно володіти сучасними методами економічних досліджень та вміло застосовувати комплексний аналіз. Знання техніки аналізу дозволяє фахівцям швидко адаптуватися до змін ринкової ситуації та ухвалювати правильні рішення.

Отже, опанування основ економічного аналізу є корисним для всіх, хто бере участь у прийнятті рішень або формує рекомендації для їх ухвалення, а також для тих, хто відчуває наслідки цих рішень.

Головна мета вивчення дисципліни — розвинути у студентів аналітичне та творче мислення через засвоєння теоретичних засад аналізу господарської діяльності та набуття практичних навичок.

Метою курсової роботи є глибоке розуміння економічних явищ і процесів, їх взаємозв'язків, уміння їх деталізувати, систематизувати та моделювати, визначати вплив факторів, оцінювати досягнуті результати та виявляти резерви підвищення ефективності діяльності підприємства.

Аналіз господарської діяльності є тією сферою знань, яка найкраще інтегрує всі навчальні дисципліни, забезпечуючи системне розуміння виробничо-фінансової діяльності підприємства.

1. Сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

Одним із ключових показників фінансового стану є платоспроможність, тобто здатність підприємства вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями наявними грошовими ресурсами. Розрізняють поточну платоспроможність, яка склалася на конкретну дату, та перспективну, що очікується в майбутньому.

Поточна (технічна) платоспроможність передбачає наявність достатньої кількості коштів та їх еквівалентів для негайного погашення кредиторської заборгованості. Основними індикаторами тут є достатній обсяг грошових коштів та відсутність прострочених боргів.

Перспективна платоспроможність залежить від узгодженості зобов'язань і платіжних засобів у прогнозному періоді, що визначається складом, обсягами та ліквідністю поточних активів, а також обсягами і термінами погашення поточних зобов'язань. Для внутрішнього аналізу платоспроможність прогнозують на основі грошових потоків, а для зовнішнього — використовують показники ліквідності.

У економічній літературі розрізняють ліквідність активів, ліквідність балансу та ліквідність підприємства.

Ліквідність активу — це його здатність перетворюватися на гроші, а ступінь ліквідності визначається часом, необхідним для цього. Чим швидше актив можна інкасувати, тим він ліквідніший. Важливо розрізняти ліквідність сукупних активів (можливість швидкої реалізації при банкрутстві) та ліквідність оборотних активів, що забезпечує поточну платоспроможність. Кожен вид оборотних активів проходить певні стадії операційного циклу, перш ніж стати готівкою:

Наприклад, грошові кошти (ГЗ), вкладені у виробничі запаси (ВЗ), проходять стадії незавершеного виробництва (НВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ) і лише потім повертаються у вихідну форму (у прикладі — через 100 днів).

Ліквідність балансу — це здатність підприємства перетворити активи на готівку для погашення зобов'язань, тобто ступінь покриття боргів активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Відмінність від ліквідності активів полягає в тому, що ліквідність балансу враховує узгодженість обсягів і ліквідності активів із розмірами та термінами зобов'язань.

Ліквідність підприємства — ширше поняття, ніж ліквідність балансу. Остання передбачає пошук платіжних засобів лише з внутрішніх джерел. Проте підприємство може залучати позикові кошти, якщо має добру репутацію та інвестиційну привабливість. Тому при оцінці ліквідності слід враховувати фінансову гнучкість — здатність залучати кошти з різних джерел, збільшувати капітал, продавати активи та швидко реагувати на ринкові зміни.

Отже, платоспроможність і ліквідність тісно пов'язані, але ліквідність є більш містким поняттям. Платоспроможність залежить від ступеня ліквідності балансу. Ліквідність важлива як для поточного стану, так і для перспективи. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи, і навпаки.

Рис. 1. Взаємозв'язок між показниками ліквідності й платоспроможності підприємства

Рис. 1 ілюструє взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства та ліквідністю балансу. Це можна порівняти з багатоповерховим будинком, де всі поверхи важливі, але другий не можна звести без першого, а третій — без перших двох. Якщо руйнується перший поверх, то й решта не встоїть. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є фундаментом платоспроможності та ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це спосіб підтримки платоспроможності. Водночас, якщо підприємство має високий імідж і є постійно платоспроможним, йому легше підтримувати свою ліквідність.

2. Оцінка ліквідності балансу

Порядок розрахунку показників ліквідності. Фактори, що впливають на їх зміну. Визначення поточної ліквідності з урахуванням швидкості конвертації оборотних активів у гроші та термінів погашення короткострокових зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу передбачає порівняння активів, згрупованих за ступенем спадної ліквідності (табл. 1), із короткостроковими зобов'язаннями, згрупованими за терміновістю погашення.

Таблиця 1. Групування активів за ступенем ліквідності

Вид активу	На початок періоду	На кінець періоду
Грошові засоби Короткострокові фінансові вкладення	3 440 1 600	4 045 1 460
Разом у групі 1	5 040	5 505
Векселі отримані Дебіторська заборгованість за товари Розрахунки з бюджетом Розрахунки за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість	1 500 3 500 1 300 600 1 015	2 200 6 700 1 650 750 700
Разом у групі 2	7 915	12 000
Готова продукція Сировина і матеріали Незавершене виробництво Товари	2 125 10 000 2 420 -	3 545 13 500 2 750 -
Разом у групі 3	14 545	19 795
Необоротні активи Видатки майбутніх періодів	17 700 500	18 800 700
Разом у групі 4	18 200	19 500
Усього	45 700	56 800

До першої групи (А1) належать абсолютно ліквідні активи: готівка та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А2) — швидкореалізовані активи: векселі отримані та всі види поточної дебіторської заборгованості. Їх ліквідність залежить від своєчасності відвантаження, оформлення документів, швидкості платіжного документообігу, попиту на продукцію, платоспроможності покупців тощо.

До третьої групи (А3) відносять активи, що повільно реалізуються: запаси сировини, матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва, для перетворення яких у готівку потрібен триваліший час.

Четверта група (А4) — важкореалізовані активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, видатки майбутніх періодів.

Зобов'язання підприємства також поділяються на чотири групи:

П1 — найбільш термінові зобов'язання, що підлягають погашенню протягом місяця (кредиторська заборгованість, прострочені кредити);

П2 — середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку);

П3 — довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити та позики);

П4 — власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

Вивчення співвідношень цих груп за кілька періодів дозволяє виявити тенденції зміни структури балансу та його ліквідності (табл. 2).

При цьому варто враховувати ризик недостатньої ліквідності (брак високоліквідних засобів для погашення зобов'язань) та ризик зайвої ліквідності (надлишок низькодохідних високоліквідних активів, що призводить до втрати прибутку).

Окрім абсолютних показників, для оцінки ліквідності використовують відносні: коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності (табл. 3).

Ці показники цікавлять різні групи користувачів: коефіцієнт абсолютної ліквідності — постачальників, швидкої — банки, поточної — інвесторів.

Таблиця 2.Аналіз ліквідності балансу

Групи активів	Сума, тис. грн.		Групи пасивів	Сума, тис. грн.		Платіжний надлишок або нестача
	на початок періоду	на кінець періоду		на початок періоду	на кінець періоду	на початок періоду	на кінець періоду
А1 А2 А3 А4	5 040 7 915 14 545 18 200	5 505 12 000 19 795 19 500	П1 П2 П3 П4	6 850 7 950 5 000 25 900	10 800 10 700 4 500 30 800	-1 810 -35 +9 545 -7 700	-5 295 +1 300 +15 295 -11 300

Таблиця 3.Показники ліквідності підприємства

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Зміна
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,34	0,25	-0,09
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,87	0,81	-0,06
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,86	1,73	-0,13

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) розраховується як відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів. На даному підприємстві його значення на початок року — 0,34 (5040 : 14 800), на кінець — 0,25 (5505 : 21 500). Він показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна погасити наявною готівкою. Чим вище значення, тим більша гарантія погашення боргів. Проте навіть при низькому значенні підприємство може бути платоспроможним, якщо зможе збалансувати приплив і відплив коштів. Загальних нормативів для цього показника не існує. Додатково слід враховувати наявність і тривалість прострочених зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності — відношення коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості до суми короткострокових фінансових зобов'язань. У прикладі на початок року він становить 0,87 (12 955 : 14 800), на кінець — 0,81 (17 505 : 21 500). Зазвичай задовільним є співвідношення 0,7—1. Однак воно може бути недостатнім, якщо значну частку ліквідних засобів становить дебіторська заборгованість, яку важко стягнути вчасно. Якщо ж у складі оборотних активів переважають кошти та їх еквіваленти, співвідношення може бути меншим.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) — відношення всієї суми оборотних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує, наскільки оборотні активи покривають оборотні пасиви.

Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями створює резервний запас для компенсації можливих збитків. Чим більший цей запас, тим більша впевненість кредиторів у погашенні боргів. Зазвичай задовільним є коефіцієнт >2. У нашому прикладі на початок року він становить 1,86 (27 500 : 14 800), на кінець — 1,73 (37 300 : 21 500), що свідчить про тенденцію до зниження.

Єдиного нормативу для всіх галузей не існує, оскільки рівень показника залежить від сфери діяльності, структури активів, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості тощо.

У Республіці Білорусь встановлені мінімальні значення: для промислових підприємств — 1,7, сільськогосподарських — 1,5, будівельних — 1,2, транспорту — 1,3, торгівлі — 1,0.

Зміна коефіцієнта поточної ліквідності може бути зумовлена зміною сум за статтями поточних активів і пасивів. В умовах інфляції для уникнення спотворень слід аналізувати не абсолютні прирости, а зміну часток у валюті балансу (рис. 2).

Рис. 2. Структурно-логічна модель факторного аналізу коефіцієнта поточної ліквідності

Спочатку визначають, як змінився коефіцієнт за рахунок факторів першого порядку:

Загальна зміна коефіцієнта поточної ліквідності:

1,73 - 1,86 = -0,13,

у тому числі за рахунок зміни питомої ваги:

оборотних активів: 2,03 - 1,86 = +0,17

поточних зобов'язань: 1,73 - 2,03 = -0,30

Далі способом пропорційного поділу ці прирости розкладають за факторами другого порядку. Для цього частку кожної статті оборотних активів у загальній зміні їх суми множать на приріст коефіцієнта за рахунок цього фактора. Аналогічно розраховують вплив факторів другого порядку за поточними пасивами. Результати наведено в табл. 3.

Таблиця 3.Розрахунок впливу факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта поточної ліквідності

Слід пам'ятати, що показники ліквідності є досить умовними, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов'язань за балансом можна визначити лише приблизно. Ліквідність запасів залежить від їх оборотності, частки дефіцитних і залежаних матеріалів. Ліквідність дебіторської заборгованості — від швидкості оборотності, частки прострочених платежів. Збільшення неліквідних запасів і простроченої заборгованості свідчить про погіршення ліквідності. Тому підприємство може мати високий коефіцієнт ліквідності, але бути неплатоспроможним. Підвищити точність оцінки можна в ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного обліку.

Під час внутрішнього аналізу можна визначити не лише узгодженість обсягів оборотних активів із зобов'язаннями, а й швидкість трансформації активів у готівку та реальні терміни погашення заборгованості.

Середня кумулятивна швидкість дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення визначається так:

а середня сума дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення:

де ti — термін до погашення і-го виду кредиторської заборгованості, дні;

КЗІ — сума і-го виду короткострокових зобов'язань.

Наприклад, заборгованість 2700 тис. грн. потрібно погасити через 90 днів, 1500 тис. грн. — через 30 днів, 800 тис. грн. — через 20 днів, 600 тис. грн. — через 10 днів і 200 тис. грн. — через 5 днів. Середня швидкість і сума дозрівання боргів становитимуть:

Аналогічно визначаються середньозважена швидкість і сума конвертованості оборотних активів у готівку, якщо абсолютно ліквідні активи прийняти за одиницю:

де ti — термін до трансформації і-го виду оборотних активів у готівку, дні;

1/t1 — коефіцієнт (ступінь) ліквідності активу, що зменшується зі зниженням здатності активу перетворюватися в готівку;

ОАі — величина і-го виду оборотних активів.

Приклад

Вид оборотних активів	Сума на поточну дату, тис. грн.	Період до трансформації в готівку, дні
Виробничі запаси	5000	100
Незавершене виробництво	1500	75
Готова продукція	600	40
Дебітори:
X	500	25
Y	400	20
Z	500	10
К	300	5
Разом	8800	74,8

Середня швидкість трансформації оборотних активів у гроші становить 74,8 дня, а середня сума — 235 тис. грн.

Співвідношення цих показників дозволяє більш реально оцінити здатність підприємства відповідати за своїми зобов'язаннями.

Варто зазначити, що показники ліквідності відображають лише статичну картину фінансової стабільності. Орієнтуючись тільки на них, можна не помітити загрози технічної неплатоспроможності, що є основною причиною банкрутства.

3. Аналіз платоспроможності підприємства

Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, погашенням дебіторської заборгованості та виконанням платіжних зобов'язань складається платіжний календар. У ньому, з одного боку, підраховуються наявні та очікувані платіжні засоби, а з іншого — платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 місяць).

Оперативний платіжний календар формується на основі даних про відвантаження та реалізацію продукції, закупівлі засобів виробництва, розрахунки з оплати праці, виписки з банківських рахунків тощо (табл. 4).

Для визначення поточної платоспроможності платіжні засоби на відповідну дату порівнюють із платіжними зобов'язаннями на цю ж дату. Ідеальним є коефіцієнт, що дорівнює одиниці або трохи більше. У прикладі він становить 1,1.

Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за рухом коштів, дозволяє синхронізувати грошові потоки та визначити пріоритетність платежів. Він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю.

Таблиця 4.Оперативний платіжний календар на 10.01

Низький рівень платоспроможності, що проявляється в нестачі готівки та наявності прострочених платежів, може бути випадковим (тимчасовим) або хронічним (тривалим). Тому при аналізі слід розглядати причини фінансових труднощів, частоту їх виникнення та тривалість прострочених боргів.

Причинами неплатоспроможності можуть бути:

а) невиконання плану виробництва та реалізації, зростання собівартості, нестача прибутку і, як наслідок, брак власних джерел фінансування;

б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів у дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси;

в) іноді причиною є не безгосподарність підприємства, а неспроможність його клієнтів;

г) високий рівень оподаткування та штрафних санкцій також може спричинити неплатоспроможність.

Для з'ясування причин зміни показників платоспроможності важливе значення має аналіз виконання плану з припливу та відпливу коштів. Дані звіту про рух коштів порівнюють із фінансовою частиною бізнес-плану. Особливу увагу слід приділити використанню коштів, оскільки навіть при виконанні дохідної частини бюджету перевитрати можуть призвести до фінансових ускладнень.

Видаткова частина фінансового бюджету аналізується за кожною статтею з визначенням причин перевитрати (виправданої чи невиправданої). За підсумками аналізу виявляються резерви збільшення припливу коштів для забезпечення стабільної платоспроможності в перспективі.

4. Дослідження фінансової стійкості та платоспроможності ТОВ «Адора»

ТОВ «Адора» працює у сфері туристичних послуг. Підприємство засноване в 2000 році та успішно функціонує на ринку. Штат налічує 8 осіб. Спеціалізація — організація відпочинку на курортах чорноморського регіону та Західної України, а також дитячого відпочинку в літніх таборах.

Одним із головних завдань фінансової діяльності є вибір структури джерел фінансування, що забезпечує необхідний обсяг ресурсів та оптимально впливає на фінансовий стан і прибутковість.

Оцінка основних показників фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність тісно пов'язана з основними показниками фінансового стану, оскільки саме в її процесі визначаються джерела фінансування та напрямки розміщення ресурсів. Тому вона має враховувати необхідність підтримання певного рівня платоспроможності та ліквідності.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

До них належать:

1. Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт).

2. Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Загальний коефіцієнт визначається:

Поточні активи (підсумок II розділу активу + підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

Цей коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так:

Грошові кошти, розрахунки та інші активи (підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

За смисловим значенням він аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина — виробничі запаси.

Матеріальні запаси виключаються не лише через меншу ліквідність, а й тому, що кошти, отримані від їх вимушеної реалізації, можуть бути значно нижчими за витрати на закупівлю. У ринковій економіці при ліквідації підприємства часто отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.

Багато підприємств мають нижчий коефіцієнт (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їх ліквідності необхідно аналізувати тенденції зміни показника за певний період. Якщо зростання коефіцієнта пов'язане зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, це свідчить про серйозні фінансові проблеми. У західній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається так:

Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

Цей коефіцієнт показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно. Теоретично достатнім є співвідношення 0,2 : 1. На практиці фактичні середні значення бувають значно нижчими, і за цими показниками не варто робити негайних негативних висновків, оскільки малоймовірно, щоб усі кредитори одночасно пред'явили свої вимоги.

У таблиці 5 наведено розраховані показники ліквідності ТОВ «Адора» за досліджуваний період. На основі цих даних дослідимо тенденції коефіцієнтів ліквідності.

Таблиця 5.

Показники ліквідності ТОВ «Адора» за 2003 – 2005 рр.

Показник	Норматив	2003р.	2004р.	2005р.
Коефіцієнт покриття	2,00	1,04	0,97	0,95
Абс. приріст			-0,08	-0,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1	1,044	0,965	0,950
Абс. приріст			-0,08	-0,02
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2	0,16	0,26	0,23
Абс. приріст			0,10	-0,03

Значення коефіцієнта покриття знижувалося з 1,04 до 0,95 за досліджуваний період. Значення 0,95 хоч і не відповідає західним критеріям, але для українських умов господарювання його можна вважати цілком прийнятним. Проте тенденція до зниження поточної ліквідності є негативною. Це означає, що підприємство фінансує за рахунок короткострокового кредитування не лише оборотні активи, а й частину необоротних, що свідчить про неефективну структуру фінансування. Необоротні активи доцільніше фінансувати за рахунок власних джерел або довгострокових кредитів. Фінансування з поточних зовнішніх джерел створює загрозу фінансовій стійкості.

Коефіцієнт швидкої ліквідності для досліджуваного підприємства потрапляє в межі «дозволеного коридору» 0,6 – 1 і повторює динаміку коефіцієнта покриття, оскільки підприємство не має виробничих запасів у складі активів (табл. 6).

Таблиця 6

Динаміка структури оборотних активів ТОВ «Адора» за 2003-2005 рр.

	2003р.	2004р.	2005р.
Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, грн	2289,10	6596,70	9532,70
Абс. прир., грн.		4307,60	2936,00
Темпи росту, %		188%	45%
Дебіторська заборгованість, грн	12903,20	3306,10	3855,60
Абс. прир., тис. грн.		-9597,10	549,50
Темпи росту, %		-74%	17%
Матеріальні запаси, грн	0,90	4,40	0,10
Абс. прир., тис. грн.		3,50	-4,30
Темпи росту, %		389%	-98%

Якщо в 2004 році дебіторська заборгованість ТОВ «Адора» зменшилася на 74% порівняно з минулим роком, то в 2005 році відбулося зростання цієї статті на 17%. Це можна вважати негативною тенденцією. Темпи зростання грошових коштів знизилися і склали 43%. Проте додатне значення темпу приросту забезпечує позитивну динаміку показника (рис. 4).

На досліджуваному підприємстві цей показник протягом 2004-2005 років перебуває вище нормативного значення. Однак у 2005 році відбулося деяке його зниження. Зважаючи на специфіку української економіки, абсолютна ліквідність підприємства є нормальною (у вітчизняних умовах практично неможливо втримати цей показник на рівні 0,2, активно діючи на ринку, про що свідчить той факт, що більшість українських підприємств мають значно нижчий показник). Більше того, в умовах непередбачуваності економіки недоцільно тримати велику суму коштів у готівці, адже ніхто не може бути впевненим, що не почнеться гіперінфляція чи інші кризові процеси. Хоча вже практично півтора-два роки економічна ситуація в країні є більш-менш стабільною. Тому в 2005 році за цим показником підприємство можна вважати абсолютно ліквідним.

Рис. 4. Динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності ТОВ «Адора»

Оцінюючи ліквідність ТОВ «Адора», можна констатувати, що на кінець 2005 року підприємство є ліквідним, тобто фінансова діяльність не призвела до часткової втрати ліквідності. Проте насторожує тенденція до зниження показників поточної та швидкої ліквідності. Якщо враховувати завищеність цих показників в умовах української економіки (більшість українських підприємств не є ліквідними за класичними критеріями, але все одно працюють), то досліджуване підприємство має ще «певний» запас ліквідності порівняно із «середньостатистичним» підприємством сфери послуг.

Для оцінки ліквідності, крім коефіцієнтів, застосовуються й інші показники. Насамперед це величина власних оборотних коштів.

Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу, що є джерелом покриття поточних активів (активів з оборотністю менше одного року). Це розрахунковий показник, що залежить від структури активів і джерел засобів. Аналіз здійснюється в динаміці, його зростання розглядається як позитивна тенденція. Для даного підприємства власні оборотні кошти повністю відсутні, оскільки, як уже вказувалося, за рахунок позикових джерел фінансуються не лише оборотні, а й частина необоротних активів.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення.

Для встановлення платоспроможності насамперед вивчається структура балансу. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

а) загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);

б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

Загальний коефіцієнт (К_Л) ліквідності розраховується за формулою:

(4.1)

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (Ко) розраховується за формулою:

(4.2)

У процесі аналізу цих показників може мати місце наступна фінансова ситуація, яку необхідно оцінити.

По-перше, коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт забезпеченості власним оборотним коштом можуть бути нижче нормативних значень, проте виявляється тенденція до зростання цих показників. У таких випадках розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) за період, рівний 6-ти місяцям, за формулою:

(4.3)

де:

К_Л1, К_Л0 — фактичне значення коефіцієнта ліквідності на початок і на кінець звітного періоду;

К_Л(норм) — нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності;

6 — період відновлення платоспроможності, міс.;

Ч — звітний період, міс.

Значення отриманих розрахунків:

а) якщо Кв.п > 1 — підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність;

б) якщо Кв.п. < 1 — підприємство найближчим часом не має такої можливості.

По-друге, можлива ситуація, коли К_L і К_З дорівнюють нормативному значенню на кінець звітного періоду або вище цього рівня, але намітилася загальна тенденція до зниження. Тоді доцільно розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності, що вказує на період збереження платоспроможності (наприклад, 3 місяці), за формулою:

(4.4)

Якщо Ку.п. > 1 — підприємство має реальну можливість зберегти платоспроможність протягом 3-х місяців, і навпаки.

Таким чином, висновки щодо незадовільної структури балансу та визнання підприємства неплатоспроможним можна зробити, якщо Кл і Ко нижче нормативних значень і підприємство не здатне відновити свою платоспроможність.

Але якщо ці коефіцієнти нижче нормативних, проте є реальна можливість відновити платоспроможність у встановлений термін, може бути прийняте рішення про відстрочку визнання підприємства неплатоспроможним протягом 6 місяців.

Загальний коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт відновлення платоспроможності наведені в Таблиці 7.

Таблиця 7

Динаміка показників загальної ліквідності та відновлення платоспроможності ТОВ «Адора» за 2003-2005 рр.

	2003р.	2004р.	2005р.
Загальний коефіцієнт ліквідності	1,04	0,97	0,95
Абсолютний приріст		-0,07	-0,02
Темпи приросту, %		-6,7	-2,1
Коефіцієнт відновлення платоспроможності		0,62	0,63
Абсолютний приріст			0,01
Темпи приросту, %			1,6

Як видно з табл. 7, загальний коефіцієнт ліквідності ТОВ «Адора» знижується, причому вже в 2004 році він був нижчим одиниці. Дещо інша тенденція спостерігається у коефіцієнта відновлення платоспроможності, який у 2005 році незначно збільшився. Однак його значення перебуває значно нижче оптимального рівня.

Як свідчать дані таблиці, досліджуване підприємство має очевидні проблеми з платоспроможністю, що в майбутньому може мати серйозні негативні наслідки. Ці проблеми виникли через зростання частки дебіторської заборгованості в активах підприємства (табл. 8).

Таблиця 2.8 вказує, що дебіторська заборгованість перебуває на рівні 75-77% всіх оборотних активів. Зрозуміло, що з перетворенням її у грошові кошти для фінансування поточних потреб або виконання зобов'язань можуть виникнути певні труднощі, пов'язані з інкасацією. Тому на поліпшення ситуації з дебіторською заборгованістю підприємству необхідно звернути увагу в своїй подальшій фінансовій діяльності.

Таблиця 8

Питома вага складових оборотних активів ТОВ «Адора» за 2003-2005 рр.

	2003р.		2004р.		2005р.
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Запаси	0,90	0	4,40	0	0,10	0
Дебіторська заборгованість	14749,00	87	21468,60	76	32169,80	77
Грошові кошти	2289,10	13	6596,70	24	9532,70	23
Всього	17039	100	28069,7	100	41702,6	100

Дослідимо фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкість — це такий стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, що визначається як різниця між величиною джерел засобів і величиною запасів і витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відображають різні види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів;
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал;
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. У разі відсутності короткострокових позикових засобів даний показник сумарно дорівнює другому.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування. Розраховані показники наведено в Таблиці 9.

Таблиця 9

Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ТОВ «Адора» оборотними засобами за 2003-2005 рр.[1]

Коефіцієнт	2003р.	2004р.	2005р.
Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів КВ=ВК-НА-ЗАП., грн.	-10 195,40	-15 644,40	-28 744,50
Абсолютний приріст		-5449	-13100,1
Темпи приросту, %		53,4	83,7
Надлишок (+) або нестача (-) власних, позикових джерел формування запасів і витрат КП=ВК+ДК+ДФЗ+КК+ПЗДЗ-НА-ЗАП, грн.	-2 283,20	8 504,50	9 012,60
Абсолютний приріст		10787,7	508,1
Темпи приросту, %		472,5	6,0
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат, грн КС=ВК+ДК+ДФЗ+КК+ПЗДЗ-НА, тис. грн.	8 559,90	23 455,30	35 629,90
Абсолютний приріст		14895,4	12174,6
Темпи приросту, %		174,0	51,9

Перший показник зменшувався протягом всього досліджуваного періоду. Причому темпи його зменшення є наростаючими. Так, нестача власних коштів у 2004 році збільшилася на 53%, а у 2005 році — уже на 87%.

Водночас решта показників збільшувалися протягом 2004 і 2005 років. Проте темпи їх збільшення у 2005 році були суттєво нижчими, ніж у попередньому. Таким чином, запаси і витрати повністю формуються за рахунок позикових джерел.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації:

Можливе виділення 4-х типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості і відповідає наступним умовам: Кв ≥ 0; Кп ≥ 0; Кс ≥ 0; тобто S = {1,1,1};

2. Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує платоспроможність: Кв < 0; Кп ≥ 0; Кс ≥ 0; тобто S = {0,1,1};

3. Хиткий фінансовий стан, сполучений з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Кв < 0; Кп < 0; Кс ≥ 0; тобто S = {0,0,1};

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Кв < 0; Кп < 0; Кс < 0; тобто S = {0,0,0}.

На досліджуваному підприємстві трикомпонентний показник фінансової стійкості S = {0;1;1} у 2003 році, що відповідає нормальній стійкості фінансового стану.

Розглянемо показник фінансової стійкості підприємства, який характеризує частку стабільних джерел у загальному фінансуванні капіталу підприємства (табл. 10).

Показник фінансової стійкості проявляє тенденцію до зниження і перебуває значно нижче оптимального рівня, який встановлено на рівні 0,85-0,90. Тобто підприємство, здійснюючи фінансову діяльність, не підтримує заданий рівень фінансової стійкості.

Таблиця 10

Динаміка фінансової стійкості ТОВ «Адора» за 2003-2005 рр.

Показник	2003	2004	2005
Власний капітал, грн.	9958,2	14487,3	16191,1
Пасиви, грн.	24503,7	40234,5	58323,9
Показник фінансової стійкості	0,406	0,36	0,278
Абсолютний приріст		-0,046	-0,082
Темпи приросту, %		-11,3	-22,8
Показник покриття боргу	0,685	0,563	0,384
Абсолютний приріст		-0,122	-0,179
Темпи приросту, %		-17,8	-31,8

Фактично плановий показник фінансової стійкості відсутній. Хоча проведений аналіз багатьох аспектів фінансового стану підприємства вказує на те, що при залученні позикових коштів на поведінку даного показника необхідно звертати особливу увагу.

Показник покриття боргу є також дуже малим (оптимальний рівень 1-2) і вказує на те, що кредитори матимуть значні труднощі щодо повернення належних їм коштів.

Важливе значення для характеристики фінансової діяльності має порівняння кредиторської та дебіторської заборгованостей. Відповідні дані представлені в табл. 11.

Таблиця 11

Порівняння кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ «Адора» за 2003-2005 рр.

	2003р.	2004р.	2005р.
Дебіторська заборгованість, грн.	14749,00	21468,60	32169,80
Кредиторська заборгованість, грн.	6633,3	795	4375,7
Відношення дебіторської до кредиторської заборгованості	2,22	27,005	7,352
Зміна відношення дебіторської до кредиторської заборгованості		24,78	-19,653

Як видно з таблиці, дебіторська заборгованість ТОВ «Адора» постійно зростала протягом всього досліджуваного періоду. Кредиторська заборгованість у 2004 році суттєво зменшилася, але в 2005 році знову підвищилася. Через це відношення дебіторської заборгованості до кредиторської значно погіршилося в 2005 році, але підприємство має значний «запас» за цим показником, який значно перевищує оптимальний рівень.

Таким чином, з аналізу фінансового стану підприємства можна окреслити проблему, яка стоїть перед менеджментом в аспекті фінансової діяльності — зміна структури фінансування на користь довгострокових джерел, інакше над підприємством нависає загроза втрати фінансової стійкості та банкрутства. Але дане питання тісно пов'язане з ефективністю використання позикових джерел і власного капіталу підприємства.

Висновок

Отже, підсумовуючи проведений аналіз ефективності фінансової діяльності ТОВ «Адора», можна зробити наступні висновки.

Фінансова діяльність підприємства проводиться без урахування впливу її результатів на фінансовий стан. Зокрема, існує невідповідність між структурою активів та структурою джерел фінансування. Вона полягає в тому, що основні фонди профінансовані частково з нестабільних джерел. Особливо негативним є те, що частка нестабільних джерел у фінансуванні основного капіталу зростає і на кінець 2005 року склала 12%. Іншим недоліком фінансової діяльності є її «однобока спрямованість». Це проявляється в тому, що підприємство в основному фінансує свою діяльність за рахунок короткострокового банківського кредитування, при тому, що рентабельність активів нижча ставок комерційних банків. Це призводить до зниження рентабельності власного капіталу за рахунок від'ємного ефекту фінансового лівериджу. Ще один ефект такого спрямування на короткострокові кредити — втрата підприємством швидкої ліквідності.

Суттєвим недоліком у фінансовій діяльності слід вважати невідповідність оборотності активів і позикових ресурсів. Період погашення останніх значно менший за період обороту активів, що зумовлює неефективне використання позикових джерел фінансування, коли одні кредитори надають ресурси, за рахунок яких погашаються інші зобов'язання. Тому першочерговими завданнями фінансової діяльності підприємства є:

• приведення у відповідність джерел фінансування до структури активів;
• оптимізація використання кредитних ресурсів.

Саме на вирішення цих завдань і має бути орієнтована система фінансового менеджменту підприємства.

Перелік використаних джерел

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. — М.: ДИС, 1998.

2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под ред. В.И. Стражева. — Минск: Вышэйш. шк., 2003.

3. Анализ экономики / Под ред. В.Е. Рыбалкина. — М.: Междунар. отношения, 1999.

4. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. — М.: ДИС, 1999.

5. Барнгольц С.Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. — М.: Финансы и статистика, 1984.

6. Бернстпайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996.

7. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. — М.: Финпресс, 2002.

8. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001.

9. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия / БГЭУ. — Минск, 2001.

10. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — М.: Проспект, 2002.

11. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000.

12. Коласс Бернар. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы: ЮНИТИ, 1997.

13. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. — М.: ЮНИТИ, 2002.

14. Михайлова-Станюта И.А. и др. Оценка финансового состояния предприятия. — Минск: Наука і техніка, 1994.

15. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. — М.: Высш. шк., 1997.

16. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учеб. для вузов. — 3-е изд. — Минск: Новое знание, 2002.

17. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учеб. для вузов / В.В. Осмоловский, Л.И. Кравченко, Н.А. Русак и др. — Минск: Новое знание, 2001.

18. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М, 1996.