Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю

Ось переписаний текст матеріалу у форматі HTML, зі збереженням структури, фактів та ключових думок, але зі зміненими формулюваннями та стилем подачі:

Оцінка результативності фінансового менеджменту

Фінансова діяльність підприємства потребує постійного моніторингу та аналізу, оскільки саме від її ефективності залежить стабільність і розвиток бізнесу. У цьому матеріалі розглядаються ключові підходи до оцінки того, наскільки успішно організовано управління грошовими потоками, ресурсами та зобов'язаннями.

Основні критерії та показники

Для визначення ефективності управління фінансами використовується система показників, які відображають різні аспекти діяльності. Зокрема, аналізуються:

• Показники ліквідності та платоспроможності, що демонструють здатність компанії вчасно покривати свої короткострокові зобов'язання.
• Коефіцієнти фінансової стійкості, які показують рівень залежності від зовнішніх джерел фінансування.
• Показники рентабельності, що відображають ефективність використання активів, власного капіталу та інвестицій.
• Показники ділової активності (оборотності), які характеризують швидкість перетворення ресурсів на грошові кошти.

Важливо зазначити, що аналіз не обмежується лише розрахунком коефіцієнтів. Ключову роль відіграє їх інтерпретація в динаміці, порівняння з середньогалузевими значеннями та виявлення причин відхилень.

Методичні підходи до аналізу

Існує кілька методів, які дозволяють комплексно оцінити ситуацію. Серед них варто виділити горизонтальний аналіз (порівняння показників у часі), вертикальний аналіз (визначення структури фінансових показників) та факторний аналіз, що дозволяє кількісно виміряти вплив окремих чинників на результативний показник.

Окрему увагу слід приділити аналізу грошових потоків, оскільки прибуток у звітності не завжди свідчить про наявність реальних коштів на рахунках. Саме тому використовуються прямі та непрямі методи оцінки руху грошових коштів, що дозволяє виявити розриви в ліквідності та спрогнозувати майбутні касові розриви.

Практичні аспекти впровадження

На практиці ефективне управління фінансами вимагає не лише аналітичної роботи, але й впровадження відповідних управлінських рішень. Це може включати оптимізацію структури капіталу, перегляд кредитної політики, вдосконалення системи бюджетування та контролю витрат.

Варто пам'ятати, що результати аналізу є основою для стратегічного планування. На основі отриманих даних керівництво може коригувати фінансову стратегію, визначати пріоритетні напрями інвестування та розробляти заходи для підвищення загальної ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, систематичний аналіз фінансової діяльності є невід'ємною складовою сучасного менеджменту, що дозволяє своєчасно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, мінімізувати ризики та забезпечувати стале зростання бізнесу.

21.4. Оцінка основних показників фінансового стану підприємства

Для того щоб отримати повне уявлення про поточний стан підприємства та його здатність забезпечувати стабільну роботу в майбутньому, необхідно провести аналіз ключових індикаторів фінансової діяльності. Такий аналіз дає змогу виявити сильні та слабкі сторони в управлінні ресурсами, оцінити рівень залежності від зовнішніх джерел фінансування та визначити загальну стійкість бізнесу до змін ринкової кон'юнктури.

У процесі оцінювання фінансового стану зазвичай розглядають кілька груп показників, кожна з яких відображає окремий аспект діяльності. До них належать показники ліквідності, що характеризують здатність підприємства вчасно погашати короткострокові зобов'язання, показники фінансової стійкості, які демонструють структуру капіталу та рівень незалежності від кредиторів, а також показники рентабельності, що відображають ефективність використання наявних активів і власних коштів.

Окрему увагу слід приділити аналізу ділової активності, який дозволяє оцінити, наскільки швидко обертаються кошти, вкладені в запаси, дебіторську заборгованість та інші оборотні активи. Швидкість обігу безпосередньо впливає на потребу підприємства в додатковому фінансуванні та на його здатність генерувати грошовий потік для покриття поточних витрат.

Важливо розуміти, що жоден із показників не може бути універсальним індикатором успішності. Лише комплексне дослідження всіх фінансових коефіцієнтів у динаміці, а також порівняння їх із середньогалузевими значеннями дає змогу зробити обґрунтовані висновки про ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства та розробити рекомендації щодо її покращення.

1.1. Аналіз джерел фінансування підприємства

ТОВ «Адора» — суб’єкт господарювання туристичної сфери, заснований у 2000 році. Відтоді компанія стабільно працює на ринку туристичних послуг, маючи у штаті 8 працівників. Основними напрямами діяльності є організація відпочинку на курортах Чорноморського узбережжя та Західної України, а також дитячого дозвілля в літніх таборах.

Визначення оптимальної структури джерел фінансування є одним із пріоритетних завдань фінансового менеджменту, оскільки від цього залежить обсяг залучених ресурсів та їхній вплив на рентабельність і фінансову стійкість підприємства.

Згідно з даними таблиці 2.1, спостерігається стабільне зростання сукупного капіталу ТОВ «Адора».

Таблиця 2.1

Динаміка сукупного капіталу досліджуваного підприємства за 2001-2003 рр.

	2001р.	2002р.	2003р.
валюта балансу, грн.	24503,7	40234,5	58323,9
приріст, грн.		15730,8	18089,4
темпи приросту, %		64,20	44,96
Середні темпи приросту, %			54,58

Зокрема, у 2002 році обсяг капіталу, доступного підприємству, зріс на 64,2% (15,7 тис. грн.). Наступного року темпи зростання дещо сповільнилися (близько 45%), однак залишилися суттєвими — капітал збільшився на 18 тис. грн. У середньому за два роки приріст валюти балансу становив 50%. Така динаміка свідчить про розширення масштабів діяльності, що, своєю чергою, вимагає посиленої уваги до пошуку додаткових джерел фінансування.

Проаналізуємо структуру капіталу, який використовує підприємство. Усі джерела поділяються на власні та позикові. Відповідні дані, отримані з балансу (додаток А), наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Співвідношення між власним і позиковим капіталом ТОВ «Адора» в 2001-2003 рр.

	2001	2002	приріст, грн.	приріст, %	2003	приріст, грн.	приріст, %
Власний капітал, грн.	9958,2	14487	4529,1	45,5	16191	1703,8	11,76
Позиковий капітал, грн.	14546	25747	11201,7	77,0	42133	16385,6	63,64
частка позикового капіталу	59%	64%	5%	8,5	72%	8%	12,50

Дані таблиці 2.2 засвідчують, що темпи приросту позикового капіталу суттєво випереджали зростання власного. Як результат, частка позикових коштів у загальній структурі капіталу зросла з 59% у 2001 році до 64% у 2002-му та 72% у 2003-му. Це вказує на посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, адже розширення діяльності відбувається переважно за рахунок запозичень.

Така ситуація призводить до зниження частки власного капіталу, що підтверджується динамікою коефіцієнта концентрації власного капіталу (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Частка власного капіталу у сукупному капіталі ТОВ «Адора» в 2001-2003 рр.

Показник	2001	2002	2003
Власний капітал, грн.	9958,2	14487	16191,1
Зміна, грн.		4529,1	1703,8
Зміна, %		45,5	11,8
Валюта балансу, грн.	24504	40235	58323,9
Зміна, грн.		15731	18089,4
Зміна, %		64,2	45,0
коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,4064	0,3601	0,2776
зміна		-0,046	-0,0825
Зміна, %		11	23

Отже, вплив двох чинників був різноспрямованим. Основними причинами зниження коефіцієнта концентрації власного капіталу у 2003 році стало зростання валюти балансу. Позитивний ефект від збільшення власного капіталу виявився недостатнім, щоб компенсувати вплив зростання загального обсягу капіталу.

Далі розглянемо, як позиковий капітал розміщується серед основних груп активів. Одним із ключових принципів фінансування є покриття необоротних активів власним капіталом або стабільними джерелами. Перевіримо, наскільки ТОВ «Адора» дотримується цього правила (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Позиковий капітал в необоротних активах ТОВ «Адора» в 2001-2003 рр.

Показник	2001	2002	приріст, грн.	приріст, %	2003	приріст, грн.	приріст, %
Власний капітал, тис. грн.	9958,2	14487	4529,1	45,481	16191	1703,8	11,76
необоротні активи, тис. грн.	9310,5	15181	5870,4	63,051	18318	3137,4	20,67
Позиковий капітал в необоротних активах, грн.	-647,7	693,6	1341,3	-207,087	2127,2	1433,6	206,69
частка позикового капіталу у необоротних активах	0,00	0,05	0,05		0,12	0,07	140,00

Якщо у 2001 році необоротні активи повністю покривалися власним капіталом, то вже у 2002 році частка позикових коштів у їхньому фінансуванні становила 5%, а до кінця 2003 року зросла до 12%. Це свідчить про недотримання підприємством принципу фінансування основних засобів за рахунок власних або стабільних джерел.

Аналіз пасиву балансу показує, що ТОВ «Адора» не використовує довгострокові кредити. Відповідно, стабільні джерела фінансування обмежуються лише власним капіталом. Розглядаючи його структуру, можна помітити, що зростання власних коштів відбувається головним чином завдяки капіталізації нерозподіленого прибутку (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Структура власних джерел фінансування ТОВ «Адора» в 2001-2003 рр.

	2001р.		2002р.		2003р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власний капітал	9958,2	100%	14487,3	100%	16191,1	100%
Статутний капітал	5654	56,8%	5654,00	39,0%	5654,00	34,9%
Інший додатковий капітал	3508,1	35,2%	3528,50	24,4%	3528,50	21,8%
Резервний капітал	471	4,7%	712,7	4,9%	799,4	4,9%
Нерозподілений прибуток	325,1	3,3%	4592,1	31,7%	6209,2	38,3%

Як видно з таблиці, якщо у 2001 році нерозподілений прибуток становив лише 3,3% власного капіталу, то у 2002 році його частка зросла до 31,7%, а у 2003-му — до 38,3%. Варто відзначити, що капіталізація прибутку відбувається досить інтенсивно (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка капіталізації прибутку ТОВ «Адора» за 2001-2003 рр.

Показники	2001р.	2002р.	2003р.
Нерозподілений прибуток, грн.	325,1	4592,1	6209,2
Абсолютний приріст, грн.		4267	1617,1
Темпи зростання		1313%	35%

Згідно з таблицею 2.6, капіталізація прибутку розпочалася у 2002 році, коли вперше було ухвалено рішення про збільшення власного капіталу таким способом. Ця тенденція збереглася і в 2003 році. Однак навіть таке зростання власних джерел не дозволяє суттєво покращити структуру фінансування основного капіталу. Тому актуальним залишається питання пошуку альтернативних джерел формування власного капіталу або залучення довгострокового фінансування.

Водночас, попри відсутність довгострокових кредитів, підприємство активно користується короткостроковими банківськими позиками (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Структура позикових джерел фінансування ТОВ «Адора» в 2001-2003 рр.

Показник	Код рядка	2001		2002		2003
		Сума, грн.	питома вага	Сума, грн.	питома вага	Сума, грн.	питома вага
Короткострокові кредити банків	500	7912,2	54,40	24148,9	93,79	37757,1	89,61
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	0,0	0,00		0,00		0,00
Векселі видані	520	0,0	0,00		0,00		0,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	3146,4	21,63	22,8	0,09	1225,1	2,91
Поточні зобов’язання за розрахунками:			0,00		0,00		0,00
з одержаних авансів	540	6,8	0,05	6,8	0,03	3105,7	7,37
з бюджетом	550	0,4	0,00	268,5	1,04	6,8	0,02
з позабюджетних платежів	560	3466,7	23,83	471,5	1,83	0,0	0,00
зі страхування	570	4,2	0,03	10,4	0,04	18,2	0,04
з оплати праці	580	8,8	0,06

Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю

Як свідчать дані таблиці 2.7, ключовим зовнішнім джерелом фінансування підприємства виступає короткострокове банківське кредитування. У 2002 році частка цього джерела сягала максимального значення за аналізований період — 93,8%. У 2003 році показник дещо знизився, однак залишився на високому рівні — 89,6%.

Така ситуація свідчить про підприємство з позитивного боку, оскільки залучення банківських кредитів є більш цивілізованим інструментом фінансування порівняно з кредиторською заборгованістю, яка негативно впливає на ділову репутацію компанії. Підприємство користується кредитами у формі «овердрафт», що передбачено угодою з АКБ «Київ». У 2003 році відсоткова ставка становила 21% річних, а верхня межа кредиту — 50 тис. грн. Такий формат кредитування дає змогу оперативно проводити розрахунки навіть за браку коштів на рахунку: банк автоматично покриває недостатню суму, яка згодом погашається після надходження платежів. Варто зауважити, що накопичення значної кредиторської заборгованості на балансах підприємств на макрорівні провокує кризу неплатежів. Це підтверджується вагомою часткою дебіторської та кредиторської заборгованості у зведеному балансі вітчизняних компаній: у 2003 році загальна дебіторська заборгованість підприємств України зросла на 14% і досягла 274,5 млрд грн, тоді як сукупні активи становили 841,9 млрд грн, а оборотні — 374,5 млрд грн [с.37]. Кредиторська заборгованість за той самий період збільшилася на 13,9% і на кінець року склала 344,9 млрд грн. Таким чином, підприємство, затримуючи платежі постачальникам, змушує їх діяти аналогічно зі своїми контрагентами, оскільки необхідні кошти «заморожені» в дебіторській заборгованості.

Після проведеного аналізу джерел фінансування ТОВ «Адора» можна зробити такі висновки.

Компанія активно розширює діяльність і відповідно нарощує обсяг капіталу. Приріст сукупного капіталу відбувається переважно за рахунок зовнішніх джерел. Протягом 2001–2003 років обсяг позикового капіталу зріс майже втричі — з приблизно 14,5 тис. грн у 2001 році до майже 42,2 тис. грн у 2003-му. Це вказує на зростання довіри кредиторів до підприємства. Водночас компанія перетнула межу, за якої власні кошти вже не покривають усіх зобов’язань: у 2003 році позикові ресурси становили 72% від загального обсягу. Якщо темпи зростання позикового капіталу збережуться, підприємство ризикує втратити фінансову незалежність і стійкість.

Позитивним аспектом є успішна співпраця з банками, про що свідчить збільшення обсягів короткострокових кредитів. Водночас відсутність довгострокових кредитів обмежує можливості реалізації інвестиційних проєктів, що потребує особливої уваги.

1.2. Аналіз ефективності управління капіталом підприємства

Узагальнюючим індикатором результативності управління фінансовими ресурсами суб’єкта господарювання, що є одним із ключових напрямів його фінансової діяльності, виступає рентабельність. Перелік основних коефіцієнтів рентабельності підприємства представлено в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Показники рентабельності ТОВ „Адора” в 2002-2003 рр., %

Показник	2002	2003	Зміна
Коефіцієнт рентабельності активів	11	16	5
Коефіцієнт рентабельності капіталу	28	53	25
Коефіцієнт рентабельності продаж	6	9	3
Коефіцієнт рентабельності діяльності	5	5	0

Майже всі показники рентабельності мають позитивну динаміку, однак варто звернути увагу на те, що рентабельність активів є нижчою за середні банківські ставки. Це зумовлює від’ємний ефект фінансового лівериджу, особливо з огляду на те, що підприємство значною мірою покладається на банківське кредитування. Зростання рентабельності власного капіталу на 25% свідчить про те, що у 2003 році негативний вплив фінансового лівериджу суттєво послабшав порівняно з попереднім періодом. Суть фінансового лівериджу (важеля) полягає у підсиленні залежності фінансової рентабельності від зміни прибутку, тобто у зростанні її еластичності щодо прибутку. Друга складова — ефект фінансового важеля — показує, як структура капіталу впливає на підвищення фінансової рентабельності. Дія важеля пояснюється тим, що за позитивного диференціала підприємству вигідно залучати позикові кошти, проте постійне збільшення плеча важеля може нівелювати загальний ефект, оскільки залучення значних обсягів кредитів зазвичай супроводжується посиленням вимог щодо їх надання. У такій ситуації ефект важеля не дає максимальної віддачі, а за умови, коли диференціал стає від’ємним, він знижує фінансову рентабельність. Розрахунок ефекту фінансового важеля наведено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Розрахунок ефекту фінансового важеля для ТОВ „Адора” в 2002-2003рр.

Показник	2002р.	2003р.
Процентна ставка за кредит	0,32	0,21
Рентабельність активів	11%	16%
Власні ресурси, грн	14487,3	16191,1
Позикові, грн	25747,2	42132,8
Диференціал фінансового важеля	-21%	-5%
Коефіцієнт фінансового важеля	1,78	2,60
Ефект фінансового важеля	-38%	-12%

Дані таблиці 2.9 дають підстави стверджувати, що рівень рентабельності активів не забезпечує отримання позитивного ефекту від використання короткострокових банківських кредитів, оскільки їх залучення призводить до зменшення рентабельності власного капіталу. Водночас зниження кредитної ставки та зростання рентабельності активів у 2003 році суттєво скоротили від’ємне значення диференціала. Незважаючи на збільшення коефіцієнта фінансового важеля (частка позикових ресурсів зросла), негативний ефект важеля зменшився з -38% до -12% завдяки покращенню диференціала.

Оскільки основну частку сукупного капіталу підприємства становлять позикові кошти, важливим індикатором ефективності їх використання є оборотність. Вихідні дані та результати розрахунку цього показника відображено в таблиці 2.10.

Як показують результати табл. 2.10, оборотність позикового капіталу має тенденцію до зростання. Особливо помітним було прискорення у 2002 році, коли показник зріс майже на 90%. У 2003 році ця тенденція збереглася: оборотність позикового капіталу збільшилася ще на 44%.

Таблиця 2.10

Оборотність позикового капіталу ТОВ „Адора” в 2001-2003 рр.

Показник	2001	2002	зміна, грн.	зміна, %	2003	зміна, грн.	зміна, %
виручка від реалізації продукції, грн	40640,6	68185,63	27545,00	67,78	157869	89683,27	131,53
середня сума позикового капіталу, грн	14545,5	12873,6	-1671,90	-11,49	21066	8192,8	63,64
оборотність позикового капіталу	2,8	5,3	2,50	89,29	7,5	2,2	41,51

Зростання показника оборотності (рис. 2.1) позикового капіталу є позитивною ознакою, оскільки свідчить про швидше перетворення позикових ресурсів на грошові надходження підприємства. На динаміку цього показника впливають два чинники: зміна виручки від реалізації (ВР) послуг та зміна середньої суми позикового капіталу (СПК). Проведемо факторний аналіз впливу обох чинників на оборотність позикового капіталу (ОПК) у 2003 році. Вплив зміни середньої суми позикового капіталу розраховується так: вплив обох факторів був різноспрямованим. Збільшення середньої суми позикового капіталу сприяло зниженню оборотності, тоді як зростання виручки, навпаки, підвищувало цей показник. Переважання впливу другого чинника й визначило загальну динаміку: оборотність позикового капіталу ТОВ „Адора” зросла на 4,25 - 2,09 = 2,2 рази/рік (рис. 2.1). Це свідчить про підвищення ефективності управління капіталом, основну частину якого становлять позикові кошти, адже вони „заморожуються” в активах на дедалі коротший термін. Крім того, скорочення періоду використання позикового капіталу зменшує фінансові витрати підприємства на плату за його користування.

Аналіз кредитовіддачі не дає змоги виявити чіткої стійкої тенденції (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Кредитовіддача для ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

ПОКАЗНИКИ	2001	2002	зміна, грн.	зміна, %	2003	зміна, грн.	зміна, %
виручка від реалізації продукції	40640,6	68185,63	27545,00	67,78	157869	89683,27	131,53
сума кредитів	7912,2	24148,9	16236,70	205,21	37757	13608,2	56,35
Кредитовіддача	5,1	2,8	-2,30	-45,10	4,2	1,4	50,00

Цей показник демонструє, який обсяг виручки „генерує” утримання на балансі певної суми кредитних ресурсів. На динаміку показника (КВ) впливають два чинники: зміна виручки від реалізації (ВР) послуг та зміна суми кредитів (СК). Проведемо факторний аналіз впливу обох чинників на кредитовіддачу у 2002 році. Дія факторів у 2002 році була протилежною: збільшення середньої суми кредитів знижувало кредитовіддачу на 3,4 грн., а зростання виручки підвищувало її на 1,1. Загалом у 2002 році кредитовіддача знизилася на 3,4 - 1,1 = 2,3 грн.

Розглянемо вплив цих факторів у 2003 році. На відміну від 2002 року, у 2003-му вплив другого чинника був сильнішим, тому динаміка кредитовіддачі виявилася позитивною (-1 + 2,4 = +1,4). Отже, у 2002 році показник знизився на 45%, що свідчить про погіршення ефективності використання кредитів, проте у 2003 році він суттєво зріс (на 50%), хоча й не досяг рівня 2001 року. За таких умов прогнозувати поведінку показника в майбутньому складно. Ймовірно, ефективність використання кредитів значною мірою залежить від зовнішніх чинників, а не від внутрішнього управління, що є характерною особливістю туристичної галузі. Розвиток туризму визначається багатьма факторами: рівнем доходів населення, політичною ситуацією тощо.

Аналогічну динаміку демонструє і рентабельність позикового капіталу (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Рентабельність позикового капіталу ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

	2001	2002	зміна, грн.	зміна, %	2003	зміна, грн.	зміна, %
прибуток	4413,23	3433,23	-980,00	-22,21	8094,5	4661,29	135,77
Середня сума позикового капіталу	14545,5	12873,6	-1671,90	-11,49	21066	8192,8	63,64
Рентабельність позикового капіталу	30,30%	26,70%	-0,04	-11,88	38,40%	0,117	43,82

Як і в попередньому випадку, у 2002 році спостерігалося зниження показника (на 4 процентні пункти), а у 2003 році — зростання майже на 12 процентних пунктів. Причому у 2003 році рентабельність досягла найвищого значення за весь аналізований період (рис. 2.2).

Таким чином, збільшення прибутку підприємства, яке сприяло підвищенню рентабельності позикового капіталу, визначило й загальний ефект (0,221 - 0,104 = 0,117) зростання цього показника.

Важливим аспектом ефективності використання позикових коштів є показники оборотності кредиторської заборгованості (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Оборотність кредиторської заборгованості ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

Показник		2001р.	2002р.	2003р.
	на початок періоду	на кінець періоду	на кінець періоду	на кінець періоду
Кредиторська заборгованість, грн.	1972,2	6633,3	795	4375,7
Середня кредиторська заборгованість, грн..		4302,75	3714,15	2585,35
Зміна грн.			-588,6	-1128,8
Зміна, %			-13,7	-30,4
Чистий дохід, грн..		40640,63	68185,6	157868,9
Зміна грн.			27545	89683,27
Зміна, %			67,8	131,5

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, рази/рік		9,45	18,36	61,06
Зміна			8,91	42,7
Зміна, %			94,3	232,6
Період погашення кредиторської заборгованості, діб		38,1	19,6	5,9
Зміна діб.			-18,5	-13,7
Зміна, %			-48,6	-69,9

Отже, обидва чинники діяли в одному напрямку, що й зумовило зростання оборотності кредиторської заборгованості у 2003 році на 42,7 рази на рік. Така динаміка свідчить про те, що підприємство дедалі оперативніше розраховується зі своїми партнерами, що призводить до відповідного скорочення середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (зміна періоду погашення відображена на рис. 2.3). Зміна періоду погашення відбувається як через зменшення середньої кредиторської заборгованості, так і через зростання чистого доходу, причому вплив другого чинника є більш суттєвим. Така тенденція, з одного боку, дозволяє утримувати на балансі відносно невелику суму кредиторської заборгованості, але активно використовувати це джерело для фінансування діяльності за рахунок обороту. Водночас швидкий оборот кредиторської заборгованості може створювати певну грошову напругу, оскільки підприємству необхідно мати достатньо коштів для розрахунків із кредиторами. Така стрімка динаміка (табл. 2.13) показників оборотності кредиторської заборгованості формує значне навантаження на розрахунки з кредиторами.

На нашу думку, до цього процесу варто підходити виважено. Доцільно встановити плановий орієнтир щодо оборотності кредиторської заборгованості та підтримувати його на визначеному рівні.

Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів був би неповним без розгляду оборотності активів підприємства, адже ці показники демонструють, на який термін ресурси „заморожуються”. Числові та розрахункові дані для такого аналізу наведено в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Показники оборотності оборотних активів ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю

ПОКАЗНИК	2001р.		2002р.	2003р.
	Початок періоду	Кінець періоду	Кінець періоду	Кінець періоду
Оборотні кошти, грн	22790,3	15193,2	25053,6	40005,6
Середній залишок оборотних коштів, грн	—	18991,75	20123,4	32529,6
Абсолютний приріст, грн.	—	—	1131,65	12406,2
Темпи приросту, %	—	—	6,0	61,7
Виручка від реалізації продукції, грн	—	40640,63	68185,6	157868,9
Абсолютний приріст, грн.	—	—	27545	89683,29
Темпи приросту, %	—	—	67,8	131,5
Період обороту оборотних коштів, дні	—	168	106	74
Абсолютний приріст, дні.	—	—	-62	-32
Темпи приросту, %	—	—	-36,9	-30,2
Коефіцієнт оборотності	—	2,14	3,39	4,85
Абсолютний приріст	—	—	1,25	1,46
Темпи приросту, %	—	—	58,4	43,1
Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів в обороті	—	46,73	29,51	20,61
Абсолютний приріст	—	—	-17,22	-8,9
Темпи приросту, %	—	—	-36,8	-30,2

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що досліджуване підприємство демонструє досить високу ефективність використання оборотних коштів, оскільки спостерігається прискорення їх оборотності. Водночас цього рівня ефективності недостатньо для забезпечення рентабельності активів, яка б давала змогу отримувати позитивний ефект фінансового важеля. Зміна оборотності оборотних активів (ООА) під впливом зміни середньої суми оборотних активів підприємства (СОА) відбувається таким чином: оскільки позитивний вплив від зростання виручки перевищує негативний вплив від збільшення загального обсягу оборотних активів, цей показник у 2003 році зріс на 1,46 разів/рік.

Зіставлення інформації з таблиць 2.14, 2.13 та 2.10 дає підстави говорити про наявність розбіжностей між середніми періодами оборотності активів, позикових ресурсів, а також кредиторської та дебіторської заборгованості. Детальне порівняння цих періодів представлено в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15. Порівняння періодів обороту, діб

Період обороту	2001р.	2002р.	зміна	зміна, %	2003р.	зміна	зміна, %
активів	68,8	105,7	36,90	53,63	74	-31,7	-29,99
позикового капіталу	128,6	67,9	-60,65	-47,17	48	-19,9	-29,33
дебіторської заборгованості	65,8	95,6	29,80	45,29	61,2	-34,4	-35,98
кредиторської заборгованості	38,1	19,6	-18,50	-48,56	5,9	-13,7	-69,90

Варто зазначити, що якщо у 2001 році різниця між середнім періодом погашення позикових коштів та періодом обороту активів складала 60 днів на користь активів, то вже у 2002 році ситуація змінилася: період обороту активів перевищив період погашення позикових коштів на 39 діб. У 2003 році цей розрив залишався досить суттєвим — 36 діб.

Подібна картина спостерігається і у співвідношенні дебіторської та кредиторської заборгованості (рис. 2.4). У 2003 році різниця між періодами їх погашення становила 55 діб на користь кредиторської заборгованості. Слід відзначити, що дебіторська заборгованість підприємства формується переважно через надання послуг «в кредит» — путівок на відпочинок для співробітників підприємств та організацій, які таким чином використовують додаткову мотивацію для своїх працівників із відстрочкою платежів. Заборгованість перед бюджетом відсутня, простроченої дебіторської заборгованості також немає. Проаналізувати склад дебіторів неможливо, оскільки ця інформація є внутрішньою і закритою для зовнішнього аналізу — керівництво вважає її комерційною таємницею. Через збереження значного розриву між оборотністю дебіторської та кредиторської заборгованості підприємство змушене залучати додаткові кошти для виконання зобов'язань перед кредиторами, і, як демонструє аналіз, робить це за рахунок інших кредиторів.

Таким чином, проведений аналіз дає змогу позитивно оцінити управління фінансовою діяльністю ТОВ «Адора». Це виявляється в тому, що підприємство повною мірою забезпечує свою потребу в капіталі, використовуючи здебільшого власний капітал та короткострокове банківське кредитування. Позитивним моментом також є зростання оборотності оборотних активів та підвищення рентабельності. Однак у фінансовій діяльності наявні й негативні аспекти. Зокрема, попри зростання рентабельності активів, вона залишається нижчою за ставку банківського кредитування, що зумовлює від'ємний ефект фінансового важеля. Крім того, спостерігається суттєва невідповідність між періодами погашення кредиторської та дебіторської заборгованості (останній значно довший), а також між періодами обороту позикового капіталу та оборотних активів.

Отже, одним із ключових завдань фінансової діяльності для досліджуваного підприємства є приведення зазначених показників до відповідності.

1.3. Аналіз майнового стану підприємства

Майновий стан підприємства є одним із ключових індикаторів результативності його фінансової діяльності. Раціональна організація фінансових потоків має не лише забезпечувати поточні потреби, а й формувати основу для стабільного розвитку в перспективі. Саме тому керівництву необхідно систематично контролювати стан майна, своєчасно оновлюючи та розширюючи виробничі фонди та запобігаючи їх надмірному зносу.

Для оцінки майнового стану ТОВ „Адора” проаналізуємо склад, динаміку та структуру його активів. Відповідні дані за досліджуваний період представлено в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16

Динаміка складових активів ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

Вид активів	2001р.	2002р.	зміна, грн.	зміна, %	2003р.	зміна, грн.	зміна, %
Нематеріальні активи	0,00	0,00	0,00		1,70	1,70
Основні засоби	9310,50	15180,90	5870,40	63,1	18316,60	3135,70	20,7
Дебіторська заборгованість	12903,20	18162,50	5259,30	40,8	30472,80	12310,30	67,8
Грошові кошти	2289,10	6596,70	4307,60	188,2	9532,70	2936,00	44,5
Інші активи	0,90	94,40	93,50	10388,9	0,10	-94,30	-99,9
Всього	24503,70	40034,50	15530,80	63,4	58323,90	18289,40	45,7

Як показують дані таблиці 2.16, за винятком групи „інші активи” (яка має незначну питому вагу, див. табл. 2.17), у 2002 році найдинамічніше зростали грошові кошти — на 188,2%. Водночас основні засоби збільшилися на 60%, а дебіторська заборгованість — на 40,8%. У 2003 році лідером зростання стала дебіторська заборгованість із приростом 67,8%, тоді як грошові кошти зросли лише на 44,5%, а основні засоби — на 20,7%. Така нерівномірність темпів зростання зумовлює зміни у структурі активів підприємства (табл. 2.17).

Таблиця 2.17

Структура активів ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр., питома вага %

	2001р.	2002р.	зміна	2003р.	зміна
Нематеріальні активи	0,00	0,00	0,00	0,003	0,00
Основні засоби	38,00	37,92	-0,08	31,40	-6,51
Дебіторська заборгованість	52,66	45,37	-7,29	52,25	6,88
Грошові кошти	9,34	16,48	7,14	16,34	-0,13
Інші активи	0,0037	0,24	0,23	0,0002	-0,24
Всього	100,00	100,00		100,00

Із таблиці 2.17 видно, що найбільшу частку в активах підприємства займає дебіторська заборгованість. У 2002 році її питома вага дещо скоротилася, головним чином через зростання частки грошових коштів, однак у 2003 році вона знову збільшилася за рахунок зменшення частки основних засобів. Частка основних засобів у структурі активів неухильно знижувалася протягом усього періоду: у 2002 році — незначно (на 0,1%), а в 2003 році — суттєво (на 6,5%). Питома вага грошових коштів у 2002 році зросла з 9% до 16% і в 2003 році залишилася практично на тому ж рівні.

У 2003 році в складі активів з’явилися нематеріальні активи, представлені програмним забезпеченням (базою даних), створеним на підприємстві. Основні засоби підприємства складаються з комп’ютерів та іншої офісної техніки.

Розглянемо загальну динаміку основних засобів підприємства (табл. 2.18).

Таблиця 2.18

Порівняння показників динаміки основних засобів та валюти балансу ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

Показник	2001	2002	2003
Основні засоби	9310,50	15180,90	18318,30
приріст, тис. грн.		5870,40	3137,40
приріст, %		63,05	20,67
Валюта балансу	24503,70	40034,50	58323,90
приріст, тис. грн.		15530,80	18289,40
приріст, %		63,38	45,68

Наведені в таблиці 2.18 дані засвідчують, що підприємство активно нарощує обсяг основних засобів: у 2002 році їх вартість зросла на 63%, а в 2003 році — ще на 21%. Однак порівняння цих показників із динамікою валюти балансу показує, що якщо в 2002 році темпи приросту були майже однаковими, то в 2003 році валюта балансу збільшилася на 46%. За такої тенденції частка основних засобів у активах закономірно знижується.

Для більш глибокого аналізу цієї тенденції розглянемо коефіцієнти, що характеризують майновий стан підприємства.

Коефіцієнт участі основних засобів підприємства в загальних активах розраховується за формулою:

Коефіцієнт оновлення К_он основних засобів показує частку нових основних засобів у загальній їх вартості на кінець року.

Із цим показником тісно пов’язаний строк оновлення основних засобів. Цей показник є важливою характеристикою „якості” виробничих потужностей: чим більше його значення, тим повільніше відбувається оновлення основних засобів, а отже, тим застаріліші технології використовує підприємство. Формула для розрахунку цього показника має вигляд:

Важливим показником, що характеризує майновий стан, є коефіцієнт вибуття основних засобів К_виб. Його доцільно порівнювати з коефіцієнтом оновлення — таке порівняння дозволяє визначити, чи зростає загальна величина основних засобів, чи навпаки зменшується. Коефіцієнт вибуття обчислюється наступним чином:

Динаміку основних засобів також можна охарактеризувати за допомогою коефіцієнта приросту та коефіцієнта зносу основних засобів.

Коефіцієнт приросту визначається так:

Таблиця 2.19

Динаміка показників майнового стану ТОВ „Адора” за 2001-2003 рр.

Показник	2002	2003	зміна	зміна, %	2004	зміна	зміна, %
ОЗ на початок року, тис. грн.	9310,5	15180,9	5870,4	63,05	18318,3	3137,40	20,67
середня вартість основних засобів, тис. грн.		12245,7			16749,6	4503,90	36,78
Загальні активи на початок року, тис. грн.	24503,7	40034,5	15308	63,4	58323,9	18289,4	45,68
Середня сума загальних активів, тис. грн.		32269,1			49179,2	16910,10	52,40
Коефіцієнт участі основних засобів в активах підприємства		0,38			0,34	-0,04	-10,25
Надходження, тис. грн.	246,12	6670,4	6424,27	2610,17	4935,7	-1734,70	-26,01
Період оновлення, роки	37,83	2,28	-35,55	-93,98	3,71	1,44	63,08
вибуття, тис. грн.	478,3	800	321,7	67,26	1800	1000,00	125,00
коефіцієнт вибуття	0,05	0,05	0,00	2,58	0,10	0,05	86,46
Первісна вартість ОЗ на початок періоду, тис. грн.	9961,8	16108,2	6146,40	61,70	19527,2	3419,00	21,23
Приріст ОЗ, грн.		6146,4			3419,0	-2727,40	-44,37
Знос, грн.	651,30	927,30	276,00	42,38	1210,6	283,30	30,55
коефіцієнт приросту		0,38			0,18	-0,21	-54,11
Коефіцієнт зносу	0,07	0,06	-0,01	-11,95	0,06	0,00	7,69
Коефіцієнт технічної придатності ОЗ	0,93	0,94	0,01	0,84	0,94	0,00	-0,46

У 2003 році коефіцієнт участі основних засобів в активах підприємства знизився на 4 процентних пункти, тобто на 10%.

Зміна коефіцієнта участі основних засобів у загальних активах (КУ_ОЗ) за рахунок зміни середньої величини загальних активів (ЗА):

Таким чином, основною причиною зменшення коефіцієнта участі основних засобів у загальних активах є відставання темпів приросту основних засобів від темпів приросту загальних активів.

Дані таблиці 2.19 свідчать, що ТОВ „Адора” проводило оновлення основних засобів як у 2002, так і в 2003 році. Проте темпи цього процесу в 2003 році сповільнилися: коефіцієнт оновлення зменшився з 0,44 до 0,26, тобто майже на 40%. Це дає підстави для попереднього висновку про зниження „якості” майна підприємства у 2003 році.

Як видно з результатів таблиці, період оновлення значно покращився у 2002 році, однак у 2003 році знову погіршився. Оскільки основні засоби підприємства представлені комп’ютерною технікою, яка швидко застаріває як морально, так і технічно, підприємству необхідно підтримувати цей показник на високому рівні, спрямовуючи достатній обсяг фінансових ресурсів на оновлення основних засобів.

Коефіцієнт вибуття протягом усього досліджуваного періоду був нижчим за коефіцієнт оновлення. Однак тривожною є тенденція до його зростання у 2003 році. З огляду на те, що коефіцієнт оновлення в цьому ж році знизився (див. табл. 2.19), збереження обох тенденцій може призвести до зменшення загальної вартості основних засобів підприємства.

Досліджуване підприємство демонструє досить низький рівень зносу основних засобів. За даними таблиці 2.19 можна зробити висновок, що на підприємстві проводиться цілеспрямована політика підтримки цього показника на певному рівні, про що свідчить його відносна стабільність (коливання в межах 0,06–0,07 за три роки). Коефіцієнт технічної придатності основних засобів залишається високим — на рівні 93–94%.

Отже, проведений аналіз майнового стану підприємства дозволяє стверджувати, що фінансова діяльність ТОВ „Адора” забезпечує підтримку всіх показників майнового стану на прийнятному рівні в поточному періоді. Водночас низка тенденцій, зокрема зниження коефіцієнта участі основних засобів у активах та збільшення періоду їх оновлення, вказує на необхідність приділяти більше уваги майновому стану у фінансовій діяльності підприємства в майбутньому.

1.4. Оцінка основних показників фінансового стану підприємства

Фінансова діяльність підприємства безпосередньо пов’язана з ключовими індикаторами його фінансового стану, адже саме в ході цієї діяльності формуються джерела фінансування та визначаються напрями розміщення наявних ресурсів. Відтак, під час здійснення фінансової діяльності необхідно забезпечувати підтримання належного рівня платоспроможності та ліквідності.

Для оперативної оцінки ліквідності підприємства використовують відповідні коефіцієнти.

Основними коефіцієнтами ліквідності є:

1. Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт).

2. Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Загальний коефіцієнт розраховується наступним чином:

Поточні активи (підсумок II розділу активу + підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву). Цей показник дає загальну характеристику ліквідності активів, демонструючи, скільки гривень поточних активів припадає на кожну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності обчислюється так:

Грошові кошти, розрахунки та інші активи (підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву).

За своїм економічним змістом цей коефіцієнт подібний до коефіцієнта покриття, однак розраховується за вужчим колом поточних активів, оскільки з розрахунку виключається їх найменш ліквідна складова — виробничі запаси.

Матеріальні запаси виключаються не лише через їх нижчу ліквідність, а головним чином тому, що кошти, отримані від вимушеної реалізації таких запасів, можуть бути значно меншими за витрати на їх придбання. У ринкових умовах при ліквідації підприємства зазвичай вдається отримати не більше 40% від облікової вартості запасів. Оптимальним вважається співвідношення 1 : 1.

На практиці багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їхньої ліквідності слід аналізувати динаміку цього показника за певний період. Якщо зростання коефіцієнта зумовлене переважно збільшенням невиправданої дебіторської заборгованості, це вказує на серйозні фінансові труднощі. У західній літературі цей показник також називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)

Цей показник відображає, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно за потреби. Теоретично достатнім вважається значення 0,2:1. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності часто є значно нижчими, і на основі цих показників не варто одразу робити негативні висновки щодо спроможності підприємства негайно погасити борги, оскільки малоймовірно, що всі кредитори одночасно пред'являть свої вимоги.

У таблиці 2.20 наведено розраховані показники ліквідності ТОВ “Адора” за досліджуваний період. На основі цих даних проаналізуємо тенденції коефіцієнтів ліквідності.

Таблиця 2.20

Показники ліквідності ТОВ “Адора” за 2001 – 2003 рр.

Показник	Норматив	2001р.	2002р.	2003р.
Коефіцієнт покриття	2,00	1,04	0,97	0,95
Абс. приріст			-0,08	-0,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1	1,044	0,965	0,950
Абс. приріст			-0,08	-0,02
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2	0,16	0,26	0,23
Абс. приріст			0,10	-0,03

Протягом аналізованого періоду коефіцієнт покриття знижувався з 1,04 до 0,95. Хоча значення 0,95 не відповідає західним стандартам, для українських умов господарювання такий рівень можна вважати прийнятним. Водночас сама тенденція до зниження поточної ліквідності є негативним сигналом. Це свідчить про те, що підприємство за рахунок короткострокових кредитів фінансує не лише оборотні активи, а й частину необоротних, що вказує на неефективну структуру фінансування. Необоротні активи доцільніше фінансувати з власних джерел або за рахунок довгострокових позик, тоді як фінансування з поточних зовнішніх джерел створює загрозу фінансовій стійкості.

Коефіцієнт швидкої ліквідності досліджуваного підприємства перебуває в межах “дозволеного коридору” 0,6 – 1 і повторює динаміку коефіцієнта покриття, оскільки підприємство не має виробничих запасів у складі активів (табл. 2.21).

Таблиця 2.21

Динаміка структури оборотних активів ТОВ “Адора” за 2001- 2003 рр.

	2001р.	2002р.	2003р.
Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, грн	2289,10	6596,70	9532,70
Абс. прир., грн.		4307,60	2936,00
Темпи росту, %		188%	45%
Дебіторська заборгованість, грн	12903,20	3306,10	3855,60
Абс. прир., тис. грн.		-9597,10	549,50
Темпи росту, %		-74%	17%
Матеріальні запаси, грн	0,90	4,40	0,10
Абс. прир., тис. грн.		3,50	-4,30
Темпи росту, %		389%	-98%

Якщо у 2002 році дебіторська заборгованість ТОВ „Адора” скоротилася на 74% порівняно з попереднім роком, то у 2003 році відбулося зростання цієї статті активів на 17%, що можна вважати негативною тенденцією. Темпи зростання грошових коштів уповільнилися до 43%. Проте додатне значення темпу приросту забезпечує позитивну динаміку показника (рис. 2.5).

На досліджуваному підприємстві цей показник протягом 2002-2003 років перевищує нормативне значення. Однак у 2003 році спостерігалося деяке його зниження. З огляду на специфіку української економіки, абсолютна ліквідність підприємства є нормальною (оскільки у вітчизняних умовах практично неможливо підтримувати цей показник на рівні 0,2, активно діючи на ринку, про що свідчить той факт, що більшість українських підприємств мають значно нижче значення). Більше того, в умовах економічної непередбачуваності вважається недоцільним тримати значні суми коштів у готівці, адже ніхто не може гарантувати, що через тиждень чи місяць не розпочнеться гіперінфляція або інші кризові явища. Хоча вже протягом півтора-двох років економічна ситуація в країні є відносно стабільною. Тому у 2003 році за цим показником підприємство можна вважати абсолютно ліквідним.

Отже, оцінюючи ліквідність ТОВ “Адора”, можна зробити висновок, що на кінець 2003 року підприємство є ліквідним, тобто фінансова діяльність не призвела до часткової втрати ліквідності. Проте насторожує тенденція до зниження показників поточної та швидкої ліквідності. Втім, якщо враховувати завищеність цих показників в умовах української економіки (мається на увазі, що більшість українських підприємств не є ліквідними [48] за класичними критеріями, але продовжують працювати), то досліджуване підприємство має певний запас ліквідності порівняно із “середньостатистичним” підприємством сфери послуг.

Окрім коефіцієнтів, для оцінки ліквідності застосовуються й інші показники. Насамперед це величина власних оборотних коштів.

Величина власних оборотних коштів характеризує частину власного капіталу підприємства, яка слугує джерелом покриття поточних активів (тобто активів з оборотністю менше одного року). Це розрахунковий показник, що залежить від структури активів та структури джерел засобів. Аналіз цього показника проводиться в динаміці, причому його зростання розглядається як позитивна тенденція. Для даного підприємства власні оборотні кошти повністю відсутні, оскільки, як уже зазначалося, за рахунок позикових джерел фінансуються не лише оборотні, а й частина необоротних активів.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення.

Як відомо, для визначення платоспроможності підприємства насамперед аналізується структура балансу. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним, якщо:

а) загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);

б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

Загальний коефіцієнт ліквідності (К_Л) розраховується за формулою:

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (Ко) розраховується за формулою:

У процесі аналізу цих показників може виникнути фінансова ситуація, яку необхідно оцінити.

По-перше, коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт забезпеченості власним оборотним коштом можуть бути нижчими за нормативні значення, проте спостерігається тенденція до їх зростання. У таких випадках розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) за період, що дорівнює 6 місяцям, за формулою:

де:

К_Л1, К_Л0 — фактичне значення коефіцієнта ліквідності на початок і на кінець звітного періоду;

К_Л(норм) — нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності;

6 — період відновлення платоспроможності, міс.;

Ч — звітний період, міс.

Інтерпретація отриманих результатів:

а) якщо Кв.п > 1 — підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність;

б) якщо Кв.п. < 1 — найближчим часом такої можливості немає.

По-друге, можлива ситуація, коли К_L і К_З відповідають нормативному значенню на кінець звітного періоду або перевищують його, проте намітилася загальна тенденція до зниження. Тоді доцільно розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності, який вказує на період збереження платоспроможності (наприклад, 3 місяці). Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

Якщо Ку.п. > 1 — підприємство має реальну можливість зберегти платоспроможність протягом 3-х місяців, і навпаки.

Таким чином, висновок про незадовільну структуру балансу та визнання підприємства неплатоспроможним можна зробити, якщо Кл і Ко нижчі за нормативні значення і підприємство не здатне відновити свою платоспроможність.

Однак якщо ці коефіцієнти нижчі за нормативні, але існує реальна можливість відновити платоспроможність у встановлений термін, може бути прийняте рішення про відстрочку визнання підприємства неплатоспроможним протягом 6 місяців.

Загальний коефіцієнт ліквідності та коефіцієнт відновлення платоспроможності наведені в Таблиці 2.22.

Таблиця 2.22

Динаміка показників загальної ліквідності та відновлення платоспроможності ТОВ Адора за 2001-2003 рр.

	2001р.	2002р.	2003р.
Загальний коефіцієнт ліквідності	1,04	0,97	0,95
Абсолютний приріст		-0,07	-0,02
Темпи приросту, %		-6,7	-2,1
Коефіцієнт відновлення платоспроможності		0,62	0,63
Абсолютний приріст			0,01
Темпи приросту, %			1,6

Як видно з табл. 2.22, загальний коефіцієнт ліквідності ТОВ „Адора” знижується, причому вже у 2002 році він був нижчим за одиницю. Дещо інша динаміка спостерігається у коефіцієнта відновлення платоспроможності, який у 2003 році незначно зріс. Однак його значення залишається значно нижчим за оптимальний рівень.

Дані вищенаведеної таблиці свідчать про очевидні проблеми з платоспроможністю, що в майбутньому може мати серйозні негативні наслідки. Ці проблеми виникли через зростання частки дебіторської заборгованості в активах підприємства (табл. 2.23).

Таблиця 2.23 вказує, що дебіторська заборгованість становить 75-77% усіх оборотних активів. Зрозуміло, що з її перетворенням на грошові кошти для фінансування поточних потреб або виконання зобов’язань можуть виникнути певні труднощі, пов’язані з інкасацією. Тому підприємству необхідно звернути увагу на поліпшення ситуації з дебіторською заборгованістю у своїй подальшій фінансовій діяльності.

Таблиця 2.23

Питома вага складових оборотних активів ТОВ «Адора» за 2001-2003 рр.

	2001р.		2002р.		2003р.
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Запаси	0,90	0	4,40	0	0,10	0
Дебіторська заборгованість	14749,00	87	21468,60	76	32169,80	77
Грошові кошти	2289,10	13	6596,70	24	9532,70	23
Всього	17039	100	28069,7	100	41702,6	100

Дослідимо фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкість — це такий стан рахунків підприємства, який гарантує його постійну платоспроможність. Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, що визначається як різниця між величиною джерел засобів та величиною запасів і витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відображають різні види джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів;
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (функціонуючий капітал);
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. У разі відсутності короткострокових позикових засобів цей показник сумарно дорівнює другому.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами формування. Розраховані показники наведено в Таблиці 2.24.

Таблиця 2.24

Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ТОВ “Адора” оборотними засобами за 2001- 2003 рр.

Коефіцієнт

2001р.

2002р.

2003р.

Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю

Протягом усього аналізованого періоду спостерігалося скорочення першого показника, причому темпи цього спаду постійно зростали. Зокрема, дефіцит власних коштів у 2002 році зріс на 53%, а вже у 2003-му — на 87%.

Водночас решта показників демонстрували зростання як у 2002, так і у 2003 роках. Однак темпи їхнього збільшення у 2003 році виявилися значно скромнішими порівняно з попереднім роком. Це свідчить про те, що запаси та витрати повністю покриваються за рахунок позикових джерел.

На основі цих показників формується трикомпонентний індикатор типу фінансової ситуації. Виділяють чотири можливі типи фінансового стану:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Такий тип трапляється дуже рідко, є крайнім виявом фінансової стійкості та відповідає умовам: Кв ≥ 0; Кп ≥ 0; Кс ≥ 0, тобто S = {1,1,1}.
2. Нормальна стійкість фінансового стану, що забезпечує платоспроможність: Кв < 0; Кп ≥ 0; Кс ≥ 0, тобто S = {0,1,1}.
3. Хиткий фінансовий стан, пов'язаний із порушенням платоспроможності, проте зі збереженням можливості відновлення рівноваги через поповнення власних джерел, скорочення дебіторської заборгованості та прискорення оборотності запасів: Кв < 0; Кп < 0; Кс ≥ 0, тобто S = {0,0,1}.
4. Кризовий фінансовий стан, коли підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки наявні кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть кредиторської заборгованості: Кв < 0; Кп < 0; Кс < 0, тобто S = {0,0,0}.

Для досліджуваного підприємства трикомпонентний показник фінансової стійкості у 2003 році становив S = {0;1;1}, що відповідає нормальній стійкості фінансового стану.

Розглянемо показник фінансової стійкості, який відображає частку стабільних джерел у загальному фінансуванні капіталу підприємства (табл. 2.25).

Цей показник має стійку тенденцію до зниження (рис. 2.6) і перебуває значно нижче оптимального рівня, встановленого в межах 0,85–0,90. Отже, підприємство, здійснюючи фінансову діяльність, не підтримує необхідний рівень фінансової стійкості.

Таблиця 2.25 — Динаміка фінансової стійкості ТОВ "Адора" за 2001–2003 рр.

Показник	2001	2002	2003
Власний капітал, грн.	9958,2	14487,3	16191,1
Пасиви, грн.	24503,7	40234,5	58323,9
Показник фінансової стійкості	0,406	0,36	0,278
Абсолютний приріст	—	-0,046	-0,082
Темпи приросту, %	—	-11,3	-22,8
Показник покриття боргу	0,685	0,563	0,384
Абсолютний приріст	—	-0,122	-0,179
Темпи приросту, %	—	-17,8	-31,8

Плановий показник фінансової стійкості фактично відсутній. Водночас аналіз багатьох аспектів фінансового стану підприємства свідчить про те, що при залученні позикових коштів цьому показнику слід приділяти особливу увагу.

Показник покриття боргу також є надто низьким (оптимальне значення — 1–2), що вказує на значні труднощі кредиторів із поверненням належних їм коштів.

Важливе значення для характеристики фінансової діяльності має зіставлення кредиторської та дебіторської заборгованостей. Відповідні дані наведено в табл. 2.26.

Таблиця 2.26 — Порівняння кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ "Адора" за 2001–2003 рр.

Показник	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Дебіторська заборгованість, грн.	14749,00	21468,60	32169,80
Кредиторська заборгованість, грн.	6633,3	795	4375,7
Відношення дебіторської до кредиторської заборгованості	2,22	27,005	7,352
Зміна відношення дебіторської до кредиторської заборгованості	—	24,78	-19,653

Як видно з наведених даних, дебіторська заборгованість ТОВ "Адора" неухильно зростала впродовж усього досліджуваного періоду. Кредиторська заборгованість у 2002 році різко скоротилася, проте у 2003-му знову зросла. Унаслідок цього співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості у 2003 році суттєво погіршилося, хоча підприємство все ще має значний "запас" за цим показником, який суттєво перевищує оптимальний рівень.

Отже, аналіз фінансового стану підприємства дозволяє окреслити ключову проблему, що постає перед менеджментом у сфері фінансової діяльності: необхідність зміни структури фінансування на користь довгострокових джерел. Інакше над підприємством нависає загроза втрати фінансової стійкості та банкрутства. Проте це питання тісно пов'язане з ефективністю використання як позикових джерел, так і власного капіталу.

Підсумовуючи проведений аналіз ефективності фінансової діяльності ТОВ "Адора", можна зробити такі висновки.

Фінансова діяльність підприємства здійснюється без урахування впливу її результатів на фінансовий стан. Зокрема, спостерігається невідповідність між структурою активів і структурою джерел фінансування: основні фонди частково профінансовані з нестабільних джерел. Особливо негативним є те, що частка таких джерел у фінансуванні основного капіталу зростає і на кінець 2003 року досягла 12%. Ще одним недоліком є "однобока спрямованість" фінансової діяльності: підприємство переважно фінансується за рахунок короткострокових банківських кредитів, при тому що рентабельність активів нижча за ставки комерційних банків. Це призводить до зниження рентабельності власного капіталу через від'ємний ефект фінансового лівериджу. Крім того, орієнтація на короткострокові кредити спричиняє втрату швидкої ліквідності.

Суттєвим недоліком також слід вважати невідповідність оборотності активів і позикових ресурсів. Період погашення останніх значно коротший за період обороту активів, що зумовлює неефективне використання позикових джерел, коли одні кредитори надають ресурси, за рахунок яких погашаються інші зобов'язання.

Тому першочерговими завданнями фінансової діяльності підприємства є:

• приведення джерел фінансування у відповідність до структури активів;
• оптимізація використання кредитних ресурсів.

Саме на вирішення цих завдань і має бути спрямована система фінансового менеджменту підприємства.