4.2.4. Товар куплено зі складу - чи є у споживача право його повернути

Сьогодні практика складських продажів досить поширена і коло її прихильників постійно збільшується. Воно й не дивно, адже це вигідно і виробнику (продавцю), бо мінімізує витрати на збут продукції, і покупцю, якому пропонують товар за ціною, нижчою, ніж у магазині. Враховуючи таку тенденцію на ринках споживчих товарів, автори нової редакції Закону Україні "Про захист прав споживачів від 12.05.91 p. № 1023-XII (далі - Закон про захист прав споживачів) присвятили правам покупця при укладенні договору поза торговельними або офісними приміщеннями окрему статтю (див. ст. 12).

Розглянемо ситуацію: “Нещодавно А. Ніколенко придбав зі складу підприємства-виробника меблі для кухні. При встановленні виявилося, що вони не підходять. Він вирішив повернути товар і для цього на сьомий день після його придбання звернувся до продавця. Але осатанній відмовився прийняти меблі та повернути сплачені за них гроші, мотивуючи свої дії тим, що товар уже розпакований і на ньому помітні сліди від проведеного монтажу.

Чи має право споживач повернути куплений зі складу товар? За яких умов це неможливо? чи правомірна відмова продавця?”

Спершу уточнимо одну важливу деталь. При купівлі товару на складі Ніколенко повинні були надати документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов’язків. Його не може замінити товарний чек чи інший розрахунковий документ, що підтверджує проведення оплати за товар. Адже крім дати укладення договору, найменування та місцезнаходження продавця (виконавця), найменування і ціни продукції, він має містити ще й інформацію про права та обов’язки сторін, а також інші істотні умови договору (ч. 2 ст. 12 Закону про захист прав споживачів). Якщо споживач не отримав такого документа, то й підстав для виникнення у нього обов’язків немає. Про те, що договір недійсний, споживач повідомляє продавця. А останній повинен протягом 30 днів повернути кошти та відшкодувати покупцю витрати на повернення товару (ч. 6 ст. 12 Закону про захист прав споживачів).

Утім якщо документально все оформлено правильно, то у споживача є право розірвати договір купівлі-продажу, укладений поза торговельним або офісним приміщенням. Це можливо за умови повідомлення продавцю про своє рішення не пізніше ніж через 14 днів. Відлік строку починається або з дати одержання документа, який засвідчує факт придбання меблів зі складу, або з моменту їх прийняття (у разі кількох поставок - надходження першої частини продукції), якщо згаданий документ Вам видали раніше. Отже, поінформувавши продавця на 7-й день з дати отримання меблів про бажання їх повернути і місце, де це може відбутися, споживач реалізовує своє право, надане ч. 3 ст. 12 Закону про захист прав споживачів.

Що стосується відмови продавця в задоволенні прохання споживача, то вона неправомірна.

Так, п.7 ст.12 "Закону про захист прав споживачів зобов’язує покупця, який хоче розірвати договір, подбати про збереження купленого товару в незмінному стані. Однак другий абзац цього пункту говорить про обставини, при яких зміни в товарі - не перешкода для споживача, який вирішив скористатися своїм правом і повертає зроблену покупку. А саме:

1) знищення, пошкодження або псування продукції відбулося не з вини покупця;

2) вартість продукції зменшилася внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції.

Як бачимо, друга обставина - випадок з наведеної ситуації (звісно, якщо меблі при монтуванні не були пошкоджені). Таким чином, продавець, відмовляючись виконати вимогу споживача, діє всупереч вищезгаданій нормі.

Також споживач вправі вимагати від продавця відшкодувати йому всі витрати, пов’язані з поверненням товару (або. 3 ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів). Зокрема, витрати на транспортування, розвантаження і завантаження меблів тощо.

Для розрахунків зі споживачем продавцю відведено знову 30 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору. Для несумлінного продавця порушення строку повернення сплачених за товар грошей не обійдеться безкарно. Згідно з ч. 9 ст. 12 Закону про захист прав споживачів він виплачуватиме покупцю неустойку в розмірі 1% вартості товару за кожний день затримки. При цьому споживач має право не віддавати товар, поки не отримає своїх грошей (ч. 4 ст. 12 Закону про захист прав споживачів). У випадку розірвання договору купівлі-продажу, укладеного поза торговельними і офісними приміщеннями, на споживача покладено обов’язок зберігати у себе товар 60 днів із дати його отримання. А коли впродовж цього часу продавець не проявляє інтересу до свого товару, тобто не вживає жодних заходів для його повернення, право власності на нього автоматично переходить споживачу. Притому, що у покупця не виникає будь-яких зобов’язань щодо оплати його вартості.