8.5. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою

Наявність у фізичної особи стійкого психічного розладу тягне за собою нездатність усвідомлювати нею значення своїх дій та (або) керувати ними, оскільки в неї відсутні такі психічні якості, як воля та вина. Тому фізична особа, яка визнана судом недієздатною на підставі ст. 39 ЦК України, втрачає деліктоздатність, тобто здатність відповідати за завдану шкоду. У такому випадку обов´язковою умовою є застосування ст. 1184 ЦК України, за якою обов´язок відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, покладається на опікуна або заклад, який зобов´язаний здійснювати нагляд за недієздатною особою, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини.

Отже, недієздатна особа не буде суб´єктом відповідальності за будь-яких умов. Відповідати будуть особи, на яких покладено обов´язок здійснювати нагляд за ними, оскільки вони не виконали цього обов´язку належним чином, у чому власне і виражається вина опікуна (чи закладу, де перебуває недієздатна особа).

Особи, які відшкодували шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не мають права звернутися з регресною вимогою до безпосереднього заподіювача шкоди.

Здебільшого зобов´язання з відшкодування шкоди мають тривалий характер. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи не буде підставою для заміни боржника в даному деліктному зобов´язанні, оскільки шкоду було завдано, коли ця особа вважалася недієздатною.

Водночас законом встановлено, що з метою захисту інтересів потерпілого, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди частково або в повному обсязі за рахунок майна безпосереднього заподіювача шкоди - недієздатної фізичної особи за наявності таких обставин у сукупності (ч. 2 ст. 1184 ЦК України):

1) смерть опікуна або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди;

2) наявність такого майна в недієздатної особи;

3) відшкодування шкоди за рахунок недієздатного заподіювача шкоди не погіршує його майнового становища;

4) відшкодування за рахунок недієздатної особи може мати місце лише в тих випадках, коли шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров´я або смертю потерпілого.