Розділ книги
6.4. Профілактика алкоголізму
Профілактика алкоголізму - комплексна проблема, для вирішення якої задіяні соціальні служби, органи влади, сім’я, суспільні організації тощо. Так, П.Д. Павленок і М.Я. Руднєва акцентують увагу на значній ролі соціальних служб у роботі з людьми, які зловживають алкоголем і пропонують наступні напрямки діяльності:
- діагностична, націлена на ліквідацію факторів ризику залучення кого-небудь з членів сім’ї до алкоголю;
- підвищення рівня соціальної адаптації хворого, схильного до вживання алкоголю;
- профілактика алкоголізму: протиалкогольне навчання і виховання хворих на алкоголізм з метою формування у них негативного ставлення до вживання алкоголю;
- відвідування хворого і членів його сім’ї з метою оздоровлення сім’ї, її побуту і культури внутрішньосімейних стосунків;
- соціальна реабілітація хворого, який має алкогольну залежність;
- посередницька участь між хворим і навколишнім соціумом, подолання явища дезадаптації [7, с. 77].
Загалом треба відмітити, що реабілітація хворих на алкоголізм - це комплексна система заходів медичного, психологічного, педагогічного і соціального спрямування, які проводяться після виникнення захворювання на алкоголізм, а також у значній мірі націлені на його профілактику. У реабілітації хворих виділяють три етапи: медичний (спеціальна терапія й ізоляція), професійний (закріплення на попередньому місці роботи і забезпечення роботи за старою професією), соціальний (переорієнтація у відношенні до традицій, обрядів, культурних цінностей, укладу життя).
Основою всякої реабілітаційної програми є психотерапія, у процесі якої проводиться уточнення діагнозу, оцінюється загальний стан здоров’я людини, здійснюється набір оптимальних засобів лікування хворого, визначаються задачі реабілітації, робляться прогнози на майбутнє. Психотерапія існує індивідуальна і групова. Кожна з них має свою специфіку і задачі. Індивідуальна передбачає амбулаторну приватну роботу з хворим, що дає можливість застосувати тактику «штурму», «позиційного тиску», «конфронтації», «паузи». У такий спосіб легше отримати позитивний результат і у коротші строки. Групова психотерапія частіше всього застосовується при стаціонарному лікуванні та у необхідних випадках - амбулаторному лікуванні алкоголізму. В її основі групова та парна робота, що базується на спілкуванні, діалозі, обміні досвідом, інформацією. Доцільно також застосовувати ситуаційно- психологічний тренінг, музичну і танцювальну терапію, психогімнастику, самозвіт [7, с. 78]. У свою чергу, М. Бруно запропонував психотерапевтичну методику творчого самовираження, яка включає:
- Терапію шляхом створення художніх творів (література, музика, живопис тощо).
- Терапія творчим спілкуванням з природою.
- Терапія творчим колекціонуванням.
- Терапія занурення в минуле.
- Терапія щоденників та записних книжок.
- Терапія творчих мандрівок.
- Терапія лікування з психологом, яке носить терапевтичний характер [9, с. 262].
Треба акцентувати увагу на тому, що позитивним моментом корекції первинної та вторинної залежності від алкоголю є цілеспрямована профілактична робота, яка базується на програмі, націленої на формування позитивних життєвих навичок:
- навичок ефективного спілкування, критичного мислення, самостійного прийняття рішень, вироблення сталої адекватної самооцінки;
- навичок «відстояти себе», уникнення ситуацій невиправданого ризику, вмінь робити раціональний життєвий вибір;
- навичок регуляції емоцій [9, с. 265].
Загалом профілактика пияцтва та алкоголізму повинна спрямовуватися не лише на особу, яка зловживає спиртовими напоями, а й на його оточення, насамперед, на сім’ю. З цією метою створені спеціальні програми. Особливо корисні з них ті, що взаємодіють з різними суспільними структурами, антиалкогольними фондами, релігійними організаціями, медичними службами, органами правопорядку, реабілітаційними центрами.
Останнім часом у суспільстві стало популярним залучення церкви до проведення виховної та профілактичної роботи з особами, які мають схильність до вживання алкоголю та наркотиків. Дослідження показали, що значна частина алкоголіків шукають порятунку в християнській вірі.
Підтвердженням цьому є той факт, що А.И. Капська і В.А. Поліщук у колективній праці «Соціальна робота: технологічний аспект» доводять, що одним із найпоширеніших способів групової психотерапії алкоголізму є терапія «12 кроків», яка входить у структуру громадського руху «Анонімних алкоголіків» (АА). У програмі широко використовуються моральні та духовні якості людини, які в основі своїй спираються на релігійне вчення.
Програма включає в себе наступні етапи та принципи:
- Визнання безсилля перед алкоголем, визнання втрати контролю над власним життям. Людина починає капітулювати перед алкоголем, без чого неможливий початок процесу видужання.
- Визнання того, що видужати допоможе тільки Сила, більш могутніша за самого хворого. Саме це дозволяє узалежненому позбавитися відчуття себе «центром Всесвіту» і пов’язаних з ним зобов’язань.
- Рішення передоручити свою волю і своє життя Богу, як кожен з нас його розуміє.
- Добросовісний та щирий аналіз себе та свого життя з моральної точки зору. Це дозволяє визначити міри, націлені на досягнення бажаних змін у своєму житті.
- Етап, під час якого навчимось покорі. Це створює фундамент для повної капітуляції перед алкоголем, підготовка до якого проводилась попередньо.
- Повністю підготовити себе до звернення до Бога, щоб він позбавив нас від усіх наших недоліків.
- Смиренне звернення до Бога, щоб він допоміг позбавитися від недоліків;
- Складання списку людей, перед якими відчуваємо провину. Готовність спокусити проблему перед ними.
- Особисте відшкодування завданих цим людям збитків, крім тих випадків, коли це могло зашкодити їм, або будь-кому іншому.
- Поглиблення самоаналізу, щоденне підведення результатів своєї поведінки, усвідомлення своїх слабких і сильних сторін.
- Намагання шляхом молитви та медитації поглибити свідомий контакт з Богом, як кожен з нас його розуміє.
- Активне надання допомоги іншим членам програми. Виховання почуття самоповаги, самодисципліни, без чого алкоголік не в стані утримувати тверезість [9, с. 261-262].
