5.3. Соціально-економічні наслідки міграції

Як соціально-економічне явище міграція має свої як позитивні, так і негативні наслідки. Це твердження стосується як експортерів, так і імпортерів робочої сили. В загальному вигляді ці наслідки представлені в таблиці 5.1. Більшість з них не потребує пояснень, але деякі варто прокоментувати та проілюструвати прикладами.

Так, для багатьох країн-експортерів приватні перекази є найголовнішою формою валютних надходжень. У 80-і роки XX століття в Югославії щорічні сумарні надходження від емігрантів (приватні перекази плюс повернені накопичення) складали приблизно 7 млрд. дол. СІЛА. Річна сума грошових переказів до десяти основних країн-експортерів у 90-і роки XX століття перевищувала 1 млрд. дол. СІЛА, в тому числі: до Греції - 7-8; Португалії - 7-7,5; Єгипту -4—5; Мексики - 4-4,5; Індії - 3-4; Бразилії - 3-4; Мароко - 2,5.

Як свідчать національні статистичні органи країн-експортерів, при поверненні на батьківщину емігранти привозять накопичення й речі довготривалого використання на суму, що в середньому дорівнює їх попереднім переказам.

Таблиця 5.1.

Позитивні та негативні соціально-економічні наслідки міграції робочої сили країн-експортерів і країн-імпортерів

	Країни-експортери	Країни-імпортери
Позитивні наслідкки	1. Знижується напруга на	1. Стимулюється розвиток
	внутрішньому ринку праці	виробництва внаслідок
	завдяки експорту надлишкової	екстенсивного збільшення
	робочої сили.	робочої сили.
	2. З´являється можливість	2. Зростає конкуренто-
	створення високоприбуткової	спроможність продукції завдяки
	галузі з експорту робочої сили.	використанню більш дешевої
	3. Зростають надходження до	праці іммігрантів.
	бюджету у вигляді податків з	3. Знижуються витрати на
	фірм-посередників.	підготовку та перекваліфікацію
	4. Збільшуються валютні надход-	власних кадрів, в тому числі
	ження до країни за рахунок	вищої кваліфікації´.
	приватних переказів емігрантів.	4. Заповнюються вакансії у
	5. Зростає рівень життя і добробут	непрестижних сферах і галузях
	залишених вдома членів сімей і	економіки.
	утриманців мігрантів за рахунок	5. Під час криз знижується
	переказів і речових відправлень.	соціальна напруга за рахунок
	6. Збільшуються можливості	звільнення іммігрантів і
	приватного інвестування завдяки	заповнення вакансій
	поверненню на батьківщину	робітниками-резидентами.
	(після ротації) особистих коштів,	6. Зменшується бюджетне наван-
	засобів виробництва тощо	таження завдяки економії коштів
	мігрантів.	на пенсії та соціальні пільги.
	7. Підвищується техніко-	7. Зростає продуктивність праці
	економічний рівень виробництва	робітників і ефективність
	внаслідок праці більш	виробництва в цілому за рахунок
	кваліфікованих емігрантів, що	конкуренції на ринку праці.
	повертаються на батьківщину з	8. Покращується демографічна
	розвинених країн.	ситуація в "старіючих" країнах, а в
	8. В окремих випадках, якщо це	деяких - і генофонд нації.
	передбачено двосторонніми
	угодами, держава може
	отримувати компенсацію за
	використання імпортованих
	трудових ресурсів.

Негативні наслідки

1. Зменшуються можливості власного розвитку внаслідок відтоку кваліфікованих кадрів і фахівців ("втрата інтелекту") до більш привабливих країн. 2. Знижується загальна конкуренто- спроможність на власному ринку праці в результаті відтоку кваліфікованих, молодих кадрів. 3. Зменшуються надходження до бюджету як наслідок скорочення кількості потенційних платників податків.

1. Посилюється напруга на ринку праці щодо робітників-резидентів через найм більш дешевої іноземної робочої сили. 2. Зростають витрати на соціальний захист іммігрантів. 3. Здійснюється відтік за кордон валютних коштів у вигляді переказів іммігрантів. 4. Збільшується загроза загострення міжнаціональних, міжетнічних, міжконфесійних та інших соціальних проблем. 5. Погіршується криміногенна ситуація в країні.

Враховуючи динаміку та тенденції на ринках праці країн-потенційних імпортерів, прогнозуючи зміни у попиті на окремі професії та спеціальності, передбачливі бізнесмени країн - традиційних експортерів організують попередню фахову підготовку майбутніх емігрантів, дають мінімальні мовні знання і забезпечують цільове використання робітників за попередніми контрактами з фірмами країн-імпортерів. В інших випадках емігранти після навчання влаштовуються самостійно. Але в будь-якому разі вони зобов´язуються сплачувати частину своєї зарплати в іншій країні фірмі-організатору навчання і найму. У Південній Кореї емігранти, що працюють за кордоном і які пройшли попереднє навчання та професійне тренування, мають сплачувати певний час як компенсацію до 80% свого заробітку.

Щодо країн-імпортерів найбільшу вигоду їм приносить використання вже фахово підготованих кадрів. Так, економічний ефект від використання одного інженера або вченого-гуманітарія становить 200-250 тис. дол. США, а лікаря - сягає до 700 тис. дол. США.

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що міграція населення і, в першу чергу, економічно-активної його частини, є об´єктивною закономірністю розвитку продуктивних сил людства. Вона, крім того, сприяє покращенню глобальної демографічної ситуації, забезпечуючи приплив надлишкових (в окремих країнах) людських ресурсів до тих регіонів світу, де в них є потреба. З гуманної, цивілізованої точки зору — це можливість вільного вибору вільної людини, це реалізація її невід´ємного права на свободу щодо місця проживання, яка може обмежуватися, крім окремих випадків (наприклад, обізнаність особи щодо державних таємниць) тільки двома обставинами, а саме: бажанням особи емігрувати і готовністю тієї чи іншої країни його прийняти.