8.2. Неокласицизм — рушійна стильова форма художнього розвитку європейського мистецтва кінця XVIII — початку XIX ст.

У мистецтві Європи даної доби можна виділитиперіод між 1789 та 1815 pp. Це час безпосередньої підготовки, піднесення ізанепаду Великої французької революції. Це також період становлення і падінняімперії Наполеона, роки підйому народів Європи проти наполеонівської агресії. Уцей час починається розквіт мистецтва революційного класицизму у Франції. Україні класицизм, особливо у творчості Давида, набув напередодні революціїособливо послідовного, програмно-героїчного революційного характеру. Античнігерої, античні перекази, античні форми прислужилися справі звеличенняреволюційної сучасності. У ці роки виникає також прагнення до прямоговідображення подій і героїв революції. Пізніше класицизм трансформувався упарадне мистецтво наполеонівської імперії.

Класицизм був панівним напрямком у більшостієвропейських країн. Особливе місце в означену добу займало мистецтво Іспанії,обличчя якого визначалося могутньою, стихійно народною творчістю Гойї.Класицизм у таких країнах, як Німеччина, Англія, Австрійська імперія, Італія,Росія, країни Скандинавії, створив видатну архітектуру й низку яскравих явищ вобразотворчому мистецтві. Переможна війна з Наполеоном викликала піднесеннягромадянської свідомості в культурі народів Німеччини і особливо Росії івизначила монументальні форми зрілого класицизму, так званого ампіру, що триваву цих країнах до 20-х pp. включно.

Цей період від початку Французької буржуазноїреволюції і до краху наполеонівської імперії є своєрідною «героїчноюінтродукцією» до історії художньої культури XIX ст. Велика французька революціямала послідовно антифеодальний характер, викликала незворотний перехід довиробничих і суспільних капіталістичних відносин. Цей процес не затримала ніреставрація Бурбонів у Франції, ні зусилля створеного країнамиантинаполеонівської коаліції Священного союзу. Ідеологічна програма французькоїреволюції вперше мала світський, антиклерикальний характер. Вона оперуваладоказами «розуму», «природного права», соціально-етичної «справедливості». Уході підготовки й здійснення революції філософія, наука, політика, право,історія були відокремлені від релігії. Це зумовило глибокі зміни у соціальнійдумці й ідейно-естетичному змісті мистецтва.

Франція. На першому етапі могутнімприскорювачем революційних процесів у суспільній свідомості й у мистецтві добибула Франція. Однак після встановлення наполеонівської диктатури картинасуттєво змінюється. Хоча наполеонівські війни й сприяли встановленню у рядієвропейських країн буржуазних порядків, у першу чергу вони забезпечувалиінтереси французької буржуазії. Це викликало відповідну реакцію — бурхливепіднесення національної самосвідомості народів Європи. Мистецтво Франції, якобразотворче, так і архітектура продовжують свій бурхливий розвиток, аленоваторські процеси виявляються і в мистецтві інших європейських країн.Наприкінці XVIII — в перші десятиліття XIX ст. поряд із Францією якісно новийетап художнього розвитку формується у таких країнах, як Англія, Росія, Німеччина.Центральною фігурою мистецтва Франції революційної доби, як і мистецтва періодунаполеонівської імперії, став живописець Жак Луї Давид.

Архітектура Франції кінця XVIII — 1-ї третиниXIX спи Класицизм революційної доби. У роки, що безпосередньо передувалиреволюції, намітився процес поступового перетворення архітектури класицизму вмистецтво, просякнуте пафосом раціоналізму й лаконічності. Виникає прагнення досуворішої й чіткішої геометричної ясності у плануванні споруд і архітектурнихансамблів. Видатною постаттю в архітектурі Франції цього часу був Клод-НіколаЛеду. Хоча Леду використовував елементи ордерної архітектури, для нього булохарактерно прагнення виявити красу геометричних співвідношень архітектурнихоб´ємів. Цей митець уперше виявив тяжіння до створення нової системи пластичнихцінностей, які становлять відмінну рису новітньої архітектури. Леду — яскравийпредставник раціоналістичних прихильників просвітництва і суворого героїчногоаскетизму доби Французької революції й одночасно провіщувач архітектури XX ст.

Такі роботи, як театр у Безансоні, виконані утрадиціях класицизму XVIII ст., але для них уже характерний стриманийраціоналізм й одночасно прагнення до запозичення функціональних прийомівримської архітектури. Леду компонує театральний зал, імітуючи півкола римськоготеатру.

Цікаві й урбаністичні передбачення Леду,наприклад проект підземного переходу під вулицею, який він передбачив, створюючиособняк, Телюсон. Найпослідовніше геометричний раціоналізм Леду виявився не узавершених спорудах, дещо компромісних за формами, а в проектах. Таким єпобудований на грі геометричних об´ємів, вільний від ордерних ремінісценційбудинок наглядача в місті Мопертюї. Архітектор передбачив ідею взаємодіїприроди й архітектури. Ця ідея отримала свій розвиток в архітектурі XX ст. Так,через будинок директора з джерела у місті Шо був пропущений потік і створенийкаскад. У добу Консульства й Імперії суворий аскетизм Леду виявивсянепотрібний. Виникає потреба у парадній архітектурі, що апелювала до величіімперського Риму.

Стиль ампір. Доба Консульства й Імперії — цезавершальний етап органічного використання «стильових» принципів в архітектурі.

В архітектурі Франції та цілого ряду іншихєвропейських країн у цей час домінує стиль ампір, який з´явився на межіXVIII—XIX століть. Він був повним запереченням минулого, на відміну відкласицизму другої половини XVIII ст., у якому ще були відчутні бароковітенденції. Франція визначила зміну стилю. У результаті спільної творчостіімператорських архітекторів Перс´є й Фонтена виник новий величний імонументальний стиль, що відповідав грандіозним зазіханням наполеонівськоїімперії.

На відміну від великих «стильових» епох в архітектурі,в ампірі дуже помітний ідеологічний програмний момент, певний відтінокрозумової штучності у впровадженні ідеологічної програми та надмірне слідування«політичній моді». Так, похід Наполеона у Єгипет не тільки викликав моду наЄгипет в оформленні інтер´єру й начиння, а й певною мірою відбився вархітектурі (архітектор Браль, фонтан на вулиці Севр у Парижі). Усе жєгипетизуюча мода хоча й знайшла відображення в архітектурі, однак не вонавизначала її парадно-урочисті форми.

Для архітектури ампіру була характернаорієнтація на традиції архітектури імперського Риму, але була також лінія,пов´язана з наслідуванням зовнішніх форм грецького периптера. Однак цей типгрецького храму в наполеонівську добу набув грандіозного, урочисто пишногохарактеру. Такими спорудами є це-рква Мадлен у Парижі архітектора Віньойона, атакож паризька Біржа, зведена А.-Т. Броньяром.

Ампір дуже яскраво виявив себе в інтер´єрі.Для парадних споруд ампіру характерна єдність стилю — форм одягу, меблів,картин, статуй та архітектури. Характерним прикладом є внутрішнє оздобленняпалацу Мальмезон, створене архітекторами Ш. Персіє та П. Фонтеном.

У плануванні приміщень Фонтен і Перс´євиходили із зразків нещодавно відкритого античного інтер´єру, причому стіниобтягувалися шовком живих тонів або обклеювалися шпалерами. Нова художняконцепція з її героїчними й романтичними акцентами вимагала серйозноговеличного мистецтва і патетичної розкоші. Ця концепція знаходила виявлення вгладеньких речах повсякденного вжитку без надмірного декору, що сприймалосяархітектонічно. Лінії були прямі й різкі, членування об´ємів ясне і суворосиметричне. В інтер´єрі застосовувалися пластичні прикраси з блискучої таматової бронзи (найкращі походять з майстерні Томіра) — пальмети, завиткиаканту, лаврові вінки, леви, єгиптизуючі каріатиди, вази і дельфіни (інтер´єриОтелю Богарне у Парижі, бібліотеки Наполеона І у Комп´єнському палаці).

У наполеонівську добу завершується організаціявеличезної просторової осі Парижу на кілька кілометрів від внутрішнього дворуЛувра через площу Каррузель, сади і палац Тюїльрі, площу Згоди, магістральЄлисейських полів і площу Зірки.

Для архітектури ампіру типовим є висока питомавага репрезентативно-пропагандистських, не пов´язаних з безпосередньоюутилітарною функцією споруд типу тріумфальних арок і тріумфальних колон. Вонибули покликані стверджувати велич режиму. Героїчна міць точно розрахованихпропорцій і масштабів цих споруд має більше значення, ніж пишна урочистість їхдекору. На площі Каррузель, що розміщена між Лувром і Тюїльрі, Перс´є іФонтеном була зведена Тріумфальна арка, що наслідує форми давньоримської аркиКостянтина. На протилежному боці цієї осі Ж.-Ф. Шальгрен зводить колосальнуоднопрогінну арку на площі Зірки.

Падіння Наполеона, повернення Бурбонів у Францію,буржуазна революція 1830 p., подальший розвиток буржуазних відносин зумовиливідносно короткочасний період розквіту французького ампіру, і після першихблискучих успіхів античні форми зодчества поступово деградують.