6.1. Визначення і хронологічні межі епохи Відродження й Реформації

Термінами «Відродження» й «Реформація»характеризують певний період в історії Західної Європи. Цей період означають якперехідну добу від Середньовіччя до Нового часу. Відродження — поняття більшшироке, його застосовують для позначення цієї доби в цілому.

Реформація зазвичай розглядається як другийетап у розвитку західноєвропейського Відродження, вона мала місце у країнахЦентральної та Північної Європи (так зване Північне Відродження).

Термін «Відродження» (фр. «Ренесанс», nasi.«Рінашіменто») було введено в ужиток у XVI ст. італійським живописцем йісториком мистецтва Джорджо Вазарі. Попередники і сучасники Вазарі у змістцього поняття іноді вкладали подвійне значення: по-перше, воно трактувалося якповернення до ідеалів і цінностей античності; по-друге, ототожнювалося зХристовим Воскресінням — Великоднем (відродженням до нового життя післястраждань і смерті). У XVIII ст. видатний французький філософ Вольтер та іншіпросвітителі протиставляли цей період Середнім вікам, які вважали відсталими укультурному відношенні, а період XIV— XVI ст. був, на їхню думку, добоюсправжнього відродження науки й мистецтва. З легкої руки французькихпросвітителів XVIII ст. у науці надовго закріпилася антиісторична схема:антична культура — Середньовіччя (зупинка в культурному розвитку)— відродженняантичної культури і культури взагалі (початок нової історії). Але Відродження —це справді нова епоха. І усвідомлення того, що народилася нова епоха, у своїхвизначальних рисах протилежна попередній добі, — одна з типових особливостейкультури XV—XVI ст. Доба Відродження повністю охоплює два століття — XV і XVI.Однак «прелюдія» починається вже з XIV ст. Першими «людьми Відродження»вважають італійців філософа й поета Кола ді Рієнці і поета Франческо Петрарку.Саме від них бере свій початок європейське Відродження. Прийнято вважати також,що «на порозі» цієї доби стояв видатний італійський поет Данте Аліг´єрі, якогоназивають останнім поетом Середньовіччя і разом із тим — першим поетом Новогочасу.

«Епілог» доби припадає на поч. XVII ст. —останнім представником Відродження вважається італійський письменник-гуманістТоммазо Кампанелла. В Італії доба Відродження тривала близько трьох століть, ав інших країнах лише кілька десятиліть, останній період пізнього або високогоВідродження та Ранньої Реформації можна розглядати тільки виходячи з умовзагальноєвропейського розвитку, хоча специфіку кожної окремої країни необхідновраховувати.

У 20—50-ті pp. XVI ст. у культурному житті нелише Італії, а й інших країн Європи починається якісно нова доба, яку називають«добою маньєризму». Відповідно формується новий стиль. В італійській літературістиль «маньєризм» сформувався до початку Контрреформації. Він виник як один іззакономірних наслідків внутрішніх протиріч доби Відродження. До доби маньєризмуабо контрренесансу в літературі Північного Відродження належить ціла низкаписьменників Франції й Англії. Це поети Плеяди, Монтень і Шекспір.