5.3. Середньовічна культура Західної Європи (V—XV ст.)

Народи країн Західної Європи пройшлинадзвичайно складний шлях свого культурного розвитку. В цю епоху були розширенігоризонти європейської культури, сформувалась історико-культурна єдністьЄвропи, утворилися життєдіяльні нації та держави, склались європейські мови,були створені пам´ятки культури, що збагатили історію світової культури,здобуті значні успіхи в науці та техніці.

Раннє Середньовіччя— це час ростусамосвідомості варварських народів, що вийшли на арену європейської історії.Саме в цей час створюються перші письмові «історії». Це «Гетика» — історіяготів Іордана (VI ст.), «Історія про королів готів, вандалів і свевів» ІсидораСевільського (І пол. VII ст.), «Історія франків» Григорія Турського (II пол. VIст.), «Церковна історія народу англів» Біди Достопочтенного (кін. VII — поч.VIII ст.), «Історія лангобардів» Павла Диякона (VIII ст.).

Культура раннього Середньовіччя пережиласкладний процес синтезу пізньоантичної, християнської та варварської традицій.Після загибелі Західної Римської імперії (V—VII ст.) Захід опинився у становищізанепаду та варварства. Цю територію заселяли варварські племена, в основномугерманського походження. Вони утворили на зайнятих територіях ряд самостійних,але недовговічних держав, що змінювали одна одну. У Галлії та частинахнинішньої Німеччини поселилися франки, на півночі Іспанії — вестготи, впівнічній Італії — остготи, в Англії — англи та сакси. Ці народи мали власнібагатовікові художні традиції. Доторкнувшись до класичного античного мистецтва,вони не втратили своїх традицій та їх значення, а навпаки, склали основу, наякій формувалось мистецтво середньовічної Західної Європи. В цьому процесіважливу роль відігравали художні традиції цих «варварських» народів, мистецтвуяких характерна перевага декоративності над образотворчістю, а також динамізмформ і підвищена експресивність.

Саме в цей час складається особливий типдуховного життя західноєвропейського суспільства, в якому головну рольвідіграють християнська релігія та церква. Ще в епоху пізньої античностіхристиянство стало підґрунтям для об´єднання різних поглядів, уявлень, настроїв— від теологічних доктрин до язичницьких забобонів та варварських обрядів.Християнство було тією прийнятною формою, що відповідала потребам масовоїсвідомості епохи. Християнська ідеологія поступово зміцнювалась і поширювалась.

Велике значення для Середньовіччя маладіяльність отця церкви, теолога, єпископа Гіппонського Аврелія Августина. Він обґрунтувавв праці «Про град божий» догму про роль церкви, християнську філософію, історіюта християнську психологію, що стала основою середньовічного католицизму.

Як уже було сказано, середньовічна культураформувалася в регіоні, де знаходився центр римської цивілізації, яка не зниклаодномоментно. Продовжували існувати суспільні відносини, інститути влади,культура, шкільні традиції та ін. Наприклад, Середньовіччя перейняло відантичності римську шкільну традицію — систему «семи вільних мистецтв», щоділилися на два рівні: нижчий, початковий — тривіум, що включав вивченняграматики, діалектики, риторики та вищий — квадривіум, до якого входилиарифметика, геометрія, музика та астрономія. Найбільш поширений у середні вікипідручник був створений неоплатоніком Марціаном Капеллою у V ст.

Важливим засобом культурної спадковості міжантичністю та середньовіччям була латинська мова, яка одночасно служила мовоюцеркви, державною, міжнародного спілкування та культурного розвитку. Латинськамова пізніше лягла в основу романських мов.

Античні впливи спостерігалися також і вкультурному житті остготської Італії та вестготської Іспанії. Поважним вчителемсередньовіччя вважався Северин Бое-цій (480—525). Його трактат про арифметикута музику, твори з логіки та теології, переклади логічних творів Арістотелястали фундаментом середньовічної системи освіти та філософії.

Відомий вчений Флавій Коссіодор (480—585) усвоєму творі «Варії» зібрав документи ділової та дипломатичної переписки. Цейтвір став на довгий час зразком латинської стилістики. Коссіодор заснувавобитель Віварій — культурний центр, що об´єднував школу та майстерню з переписукниг (скрипторій), бібліотеку. Віварій став зразком для бенедиктинськихмонастирів, які з VI ст. перетворюються в центри збереженння культури на Заходіаж до епохи розвинутого Середньовіччя.

Першим середньовічним енциклопедистом вважаливихідця із вестготської Іспанії Ісидора Севільського (570—636). У своєму творі«Етимології» в 20 книгах він зберіг значну частину античних знань.

Слід відзначити, що античні впливи на культурусередньовіччя часто відбувалися в непримиренній боротьбі язичників та християн.Так, проти культури язичників у кінці VI — поч. VII ст. різко виступав папаГригорій І (590—604). Він відкидав поєднання античної мудрості та мирськихзнань із світом християнського духовного життя. З його ім´ям пов´язанийрозвиток латинської агіографічної літератури.