3.6. Культура Стародавнього Китаю

Приступаючи до вивчення культури СтародавньогоКитаю, важливо усвідомити, що її здобутки було покладено в основу не тількисередньовічної, а й сучасної китайської культури. Така усталеність культурнихтрадицій пояснюється не стільки географічною ізольованістю, скількипсихологічною відокремленістю китайців — стародавні китайці уявляли собіВсесвіт у вигляді великого континенту, з усіх боків оточеного водою, у центріякого знаходиться Піднебесна імперія, тобто сам Китай.

Своє походження китайці ведуть від легендарнихчасів, коли у І тис. до н. є. було засновано державу Ся на чолі з імператоромпо імені Великий Юй. Формування стародавньої китайської культури як єдиногокультурного типу відбулося у V— II ст. до н. е., в епоху «Воюючих держав», колиу запеклій боротьбі вижили лише сім наймогутніших державних утворень. Саме тодісклалися передумови для формування Великої китайської імперії, що простягласявід пустелі Гобі на півночі до Південно-Китайського моря на півдні, відЛяодунського півострова на сході до гір Паміру на заході, що проіснувала аж докінця II ст. н. є.

Велику роль у формуванні китайської культурияк у давні часи, так і тепер, відігравала ієрархічність. Моделлю державоустроюбули традиційні взаємини у сім´ї: імператор був сином неба, він не тількигарантував всесвітній порядок, а й вважався батьком усіх китайців, що складалиєдину велику сім´ю, священним обов´язком кожного з її членів було святовиконувати свій «синовній» обов´язок.

Важливою рисою китайської культури була китайськацеремонія — фіксовані норми поведінки й мислення, що склалися на основі культудревності. Вони були покладені в основу нового типу міської раціональноїкультури й культури управління, якими повинні були володіти чиновники тадержавні службовці. На відміну від інших країн, китайські чиновники не булизамкненою кастою, адміністративні посади давалися не за шляхетне походження, аза певні заслуги перед державою та в разі успішного складання іспитів.

Важливою рисою стародавньої китайськоїкультури, на відміну від європейської, було не досягнення практичних цілей, аособисте самовдосконалення людини. Конфуціанство та даосизм являли собоюскоріше морально-етичні вчення, аніж релігійні вірування. Людина СтародавньогоКитаю вважала себе часткою Всесвіту, підпорядкованою загальним законам, томупрагнула не розпоряджатися природою, а вкорінюватися у ній. Навіть сучаснийКитай, оволодівши новітніми досягненнями науки, зберіг традиційний типкультури, що гуртує людей в єдине ціле.

Китайська цивілізація з перших років свогоіснування зробила важливі кроки на шляху самовдосконалення. На ранніх етапахстановлення культури люди вирощували пшеницю, просо — традиційний рис з´явивсяпізніше. З давніх часів китайці використовували тяглову худобу та знаряддя дляорання землі. Досить рано, в середині II тис. до н. е., вони стали виготовлятибронзу, а через деякий час і залізо. Бронзовий посуд китайці прикрашализображеннями драконів та птахів, навчилися також виготовляти міцні тканини знитки тутового шовкопряда. У VII—IX ст. китайці першими у світі стали вживатичай, китайський поет Лу Юй навіть написав «Книгу чаю» («Ча цзинь», 760 p.), девиклав систему його правильного приготування, про чай у порошках можнадізнатися з книги китайського каліграфа X століття Цзян Сяна «Ча лу» (1053).

У II тис. до н. е. в Китаї було створенонезалежну від вимови ієрогліфічну писемність, завдяки чому носії численнихмовних діалектів, не розуміючи усного мовлення, легко могли спілкуватися уписьмовій формі. Найдавнішою пам´яткою китайської літератури є книга пісень«Шицзин» (XI—VI ст. до н. е.). Це твори китайського фольклору, які збиралидержавні чиновники, щоб дізнатися про ставлення народу до влади. Пісні нетільки прославляли хороших правителів, а й висміювали тих, хто не піклувався просвоїх підданих.

Широко відомі стародавні китайськімонументальні споруди — Великий канал, що будувався протягом багатьох віків, таВелика китайська стіна, завдяки якій китайці намагалися захиститися відзовнішніх ворогів. З розповсюдженням буддизму в Китаї було побудовано багатохрамів. Вони або висікалися у скелях, або мали традиційний для Китаю виглядпагод. Значною мірою китайська буддійська архітектура й скульптура зазналивпливу індійських традицій, оскільки саме в Індії з´явився буддизм. Це обумовленой тим, що для будівництва храмів і створення статуй часто запрошувалисяіндійські майстри.

Семитисячну культуру Стародавнього Китаюцілком можна віднести до «вічних цивілізацій», зберігши власну самобутність,вона дала світові компас, спідометр, сейсмограф, порох, книгодрукування інавіть ватерклозет.

Цивілізації Стародавнього Сходу зробиливеличезний внесок до світової культури. Це були перші, по-справжньому твердікроки на шляху до опанування та осмислення навколишнього світу і усвідомленнясвого місця в ньому.