Питання вироблення методології адміністративно-правового забезпечення доброчесної поведінки військових посадових осіб у Збройних Силах України

У теоретичних джерелах висловлювалася думка, що методи правового забезпечення - це заходи юридичного впливу, що застосовуються у правовому регулюванні суспільних відносин. У теорії адміністративного право виділяють наступні методи забезпечення прав і свобод громадян: субординації, тобто імперативний метод, який реалізується шляхом регулювання суспільних відносин на владно-імперативних засадах; а також координації, тобто диспозитивний метод, який реалізується шляхом надання суб’єктам суспільних відносин рівних можливостей у своїй поведінці [1, с.89].

Як можна побачити, у вказаному підході відбувається ототожнення адміністративно-правового забезпечення та адміністративно-правового регулювання, що викликає доцільність у межах процитованого підходу виокремити два притаманних ще радянській правовій науці методи субординації та координації. Безумовно, вказані методи зберігають свою актуальність і сьогодні, разом з тим розвиток науки адміністративного права сприяв узагальненню та обґрунтуванню існування багатьох інших методів, які дозволяють більш повно розкрити потенціал системи публічного управління.

Дещо схожим є визначення, яке міститься у підручнику «Теорія держави та права», виданому у 2008 році. Автори зауважують, що правове забезпечення здійснюється певними методами, які координують діяльність суб’єктів права або реалізуються за допомогою їх субординаційної підлеглості у процесі виконання або використання норм права [2, с.118]. Як можна побачити, автори під час визначення сутності досліджуваних методів звертаються до їх класифікації, яка включає методи субординації та координації. Слід також відмітити, що чомусь із чотирьох форм реалізації права названо лише дві, а дотримання та застосування чомусь залишилися за межами наведеного визначення.

Спробуємо звернутися до сутності категорії «метод». У загальнонауковому розумінні метод - це спосіб побудови й обґрунтування системи філософських знань; сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Своїми генетичними коренями метод бере початок із практичної діяльності. Прийоми практичних дій людини із самого початку повинні були узгоджуватися з властивостями і законами дійсності, з об’єктивною логікою тих речей, з якими вона мала справу. Розвиток і диференціація методів мислення в ході розвитку пізнання привели до вчення про методи - методологію. Сучасна система методів науки така ж різноманітна, як і сама наука. Існує безліч різних класифікацій методів. Кажуть, наприклад, про методи експерименту, обробки емпіричних даних, побудови наук, теорій і їх перевірки, викладання наук, результатів тощо.

За іншою класифікацією методи поділяються на філософські та спеціально-наукові. Ще одна класифікація спирається на різні методи якісного і кількісного вивчення реальності. Поглиблення взаємозв’язків наук приводить до того, що результати, моделі й методи одних наук дедалі ширше використовуються в інших, відносно менш розвинутих науках [3, с.486-487]. Поява або виокремлення нових галузей права тягне за собою перегляд як методів правового регулювання, так і методів наукового пізнання [4; 5, с.24]. Отже, методи адміністративно-правового забезпечення мають своїм корінням практичну діяльність у сфері нормотворчості та публічного управління, а причинами свого виникнення - необхідність узагальнити та унормувати таку діяльність.

Одночасно методи адміністративно-правового забезпечення тісно пов’язані з вирішенням тих практичних питань, які виникають у суспільних відносинах та потребують правових відповідей. Проблема доброчесності військових посадових осіб належить до таких питань, при цьому складність врегулювання відносин у вказаній сфері обумовлюється наявністю складного комплексу відносин різної етимології - як правових, так і морально-етичних. І, якщо правові відносини однозначно потребують використання правових методів, то морально-етична сфера є менш структурованою, тому потребує скоріше використання засобів так званого «м’якого» права, ніж жорстких конструкцій правового регулювання. Це обумовлює важливість концепції моделювання бажаної правової поведінки військовослужбовців, яка має прийти на зміну установкам щодо пріоритетність дисциплінарного та інших видів стягнень у системі виховних впливів.

На підставі вказаного вище можна сформулювати наступне визначення досліджуваної категорії. Методи адміністративно-правового забезпечення доброчесної поведінки військових посадових осіб у Збройних Силах України - це найбільш усталені правові прийоми та способи досягнення виконання військовослужбовцем тих дій, які він зобов’язаний реалізовувати під час несення служби, та утримання від заборонених та небажаних дій (бездіяльності).

Класифікація методів адміністративно-правового забезпечення доброчесної поведінки військових посадових осіб у Збройних Силах України включає наступні групи методів:

а) методи «жорсткого» права, до яких належать методи субординації та координації,

б) методи «м’якого» права, зокрема, методи правової гармонізації, уніфікації, моделювання бажаної поведінки військовослужбовців, інтеріоризації вимог доброчесності у свідомість військових посадових осіб.

Методи адміністративно-правового забезпечення доброчесної поведінки військових посадових осіб у Збройних Силах України характеризуються наступними особливостями: а) вони не завжди носять легальний характер; б) в них поєднується правові й морально-етичні елементи; в) використання досліджуваних методів має лонгітюдний характер і розташовано на тривале застосування, що обумовлено тривалістю процесів формування установок особистості в її професійній діяльності.

Список використаних джерел:

1. Каращенко А.І. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції у митних органах України: дис. ...канд.юрид.наук: 12.00.07. - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Ужгород, 2019. 242 с.

2. Галунько В. В. Теорія держави та права: конспект лекцій / В. В. Галунько, Г. О. Пономаренко, В. К. Шкарупа; за заг. ред. В. К. Шкарупи. Херсон: ВАТ «ХМД», 2008. 280 с.

3. Гончаренко С.У. Метод. Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний редактор. В. Г. Кремінь. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

4. Гущин О.О., Шопіна І.М. Актуальні проблеми сучасного стану розвитку воєнного (військового) права як науки і навчальної дисципліни. Форум права. 2017. № 2. С. 144-148.