§4. Франція

Для системи народної освіти Франції характерна сувора централізація. Усією системою освіти керує Міністерство освіти. Франція розділена на 23 навчальні округи, які називаються академіями. Очолює академію призначений міністерством ректор, який одночасно є головою ради місцевого університету, функціонує рада академії та інспектура середніх і вищих навчальних закладів. Безпосереднє керівництво школами здійснюється префектурами департаментів, при яких утворені ради освіти і шкільна інспектура. Вся система управління школами побудована на основі суворого ієрархічного підпорядкування всіх її окремих ланок від місцевих органів до міністра освіти.

У Франції встановлений єдиний розпорядок шкільного життя: у центрах з населенням менше п’ятисот чоловік хлопчики й дівчатка в початковій школі навчаються спільно, а у більших - окремо. Заняття в початковій школі по всій країні починаються з 8 години ранку і тривають три години; з 11 до 13 години перерва на обід, після чого заняття відновлюються і тривають до 16 години. У неповних середніх і повних середніх школах навчання роздільне. Розклад уроків у середніх навчальних закладах не так суворо регламентований за годинами, як у початковій. На всіх ступенях навчання державна школа є безплатною. Окремі учні отримують у період навчання невеликі стипендії (так звані соціальні). Навчальний тиждень - п’ятиденний. Неділя - день загального відпочинку, четвер - день для культурного дозвілля: відвідування музеїв, театрів, проведення екскурсій, прогулянок тощо. Четвер використовується також для релігійного виховання: батьки в цей день можуть посилати дітей до священиків для релігійних занять. Навчальні заняття щочетверга практикуються тільки в старших класах середньої школи. Канікули: різдвяні, пасхальні і літні - з 14 липня до 30 вересня. Школа не працює також і в дні великих релігійних свят.

Початок навчального року - 1 жовтня. У початковій школі навчальний тиждень складається з 30 академічних годин, у старших класах середньої школи ця кількість скорочується до 24-27 годин. Всього на рік 180 навчальних днів. Міністерством освіти Франції встановлені єдині навчальні плани для кожного типу загальноосвітньої школи і єдині навчальні програми з усіх предметів.

На відміну від США й Англії, найбільшим соціальним і академічним престижем у Франції користуються не приватні, а державні школи. Однак, питома вага приватних шкіл досить значна. Більшість шкіл належить католицькій церкві. Державна інспектура контролює діяльність приватних шкіл на рівні з державними.

В останні десятиріччя XX століття у французькій системі освіти намітилися нові тенденції розвитку. Ще недавно гуманітарні науки, що були основою класичної освіти вважались найважливішою і найпрестижнішою складовою частиною загальноосвітньої підготовки молоді. Вища школа набирала свій контингент переважно з числа випускників гуманітарних секцій ліцеїв. Становище почало змінюватися усередині 70-х років. Перевиробництво гуманітаріїв і брак кваліфікованих кадрів технічного й природничо-наукового профілів актуалізували завдання переорієнтації системи середньої і вищої освіти.

На початку 80-х років французький уряд висунув програму розвитку системи освіти, яка спиралася на три гасла: якість, модернізація, демократія. Передбачалося вдосконалення навчальних планів і програм відповідно до сучасних вимог, поліпшення підготовки викладачів, широке запровадження у навчальний процес аудіовізуальної техніки, комп’ютерів, розширення зв’язків з виробництвом. У практичному плані висувалось завдання: 80% випускників середньої школи повинні вийти на рівень бакалаврату, тобто отримати можливість продовжувати освіту у вищій школі.

Весь п’ятирічний термін навчання в початковій школі розподіляється на курси: однорічний підготовчий курс (для дітей 6-7 років), дворічний елементарний курс (7-9 p.), дворічний середній курс (9-11 p.). Навчальні плани початкових шкіл передбачають вивчення рідної мови, уроки моралі і громадянознавства, читання, письмо, рахунок і поняття про систему мір, історію і географію Франції, краєзнавство, природознавство, вправи зі спостережень, малювання, співи, ручну працю, рукоділля (для дівчат), фізичне виховання. Найважливішим предметом у початковій школі є французька мова.

Велике значення приділяється практичному застосуванню елементарних знань з арифметики, природознавства, ручної праці. У багатьох початкових школах створюються шкільні друкарні, ідея яких належить відомому французькому педагогу-новатору Селестену Френе (1896-1966), який вважав, що навчання дітей повинно здійснюватись на основі їх самодіяльності.

С.Френе розробив методику, яка має назву “Техніка”. Складається вона як з власне дидактичних компонентів (“вільні тексти”, “картки-фішки”), так і з нових для Франції форм колективного виховання (“шкільний кооператив”).

Важливим елементом “техніки” С.Френе було створене ним у школі самоврядування. Всі школярі й учителі брали участь в управлінні школою. Кожен міг висловити свою думку в шкільній газеті. Рішення приймались на загальних зборах, де будь-який учень міг відстоювати свою точку зору. “Техніка” С.Френе сприяла виробленню в учнів навичок самостійної роботи, радості “відкриття” нових знань, прищепленню смаку до творчості.

У багатьох початкових школах використовується і розроблений відомим педагогом Роже Кузіне (1881-1973) “метод групової роботи”. Працюючи за цим методом, учителі об’єднували дітей, починаючи з молодших класів, у групи по 5-6 чоловік, які отримували перелік завдань (на тиждень - два), з яких самі вибирали види навчальної роботи. У середині групи відбувався розподіл обов’язків для виконання завдання. Метод Р.Кузіне має низку переваг, бо передбачає спільну діяльність і взаємодопомогу учнів.

Цікавіші спроби реформування початкової освіти здійснювалися організаторами так званих “відкритих шкіл”. Основою діяльності таких шкіл слугує гасло “поваги індивідуального ритму розвитку кожної дитини”; має місце поділ учнів на групи за здібностями. У початкових школах навчальний день поділяється на ранкову частину (для занять з базових предметів) і післяобідню частину - для занять а “розвиваючих дисциплін”. Навчальний тиждень поділений на три частини: рідна мова і математика (10 і 5 годин); заняття на відкритому повітрі - екскурсії, прогулянки (6 годин), розвиваючі дисципліни (6 годин). Сувора дисципліна у класі підтримується комплексом покарань. До них належать: погана оцінка, догана, додаткове навчання в школі після закінчення основних занять, тимчасове виключення (на термін до 3 днів) з повідомленням батькам, мерії й академічній інспекції.

Другий ступінь освіти у Франції складається з першого циклу (коледж) і другого циклу (ліцей).

У новому навчальному плані коледжу помітно скорочено час, що відводиться на загальноосвітні предмети. Скорочено загальну кількість тижневих годин з французької мови, іноземної мови, математики. Історія, географія, мораль, суспільствознавство відсутні як самостійні навчальні дисципліни. Вони об’єднані в новій дисципліні - “Економічні і гуманітарні науки”. Те ж стосується фізики, хімії, природознавства: вони є складовими частинами курсу “Фізичні і природничі науки”. Дисципліни естетичного циклу (музика, малювання) і спортивні заняття вважаються допоміжними й інтегрується в курс “Культура”.

Ліцей завершує систему середньої освіти. Всі учні І і II класів отримують єдину загальноосвітню підготовку. Вибір наступного навчання у випускному (нульовому) класі визначається в II і І класах ліцею системою предметів за вибором, на які в кожному з цих класів виділяється по 6-12 годин. Це може бути більш поглиблене вивчення деяких загальноосвітніх дисциплін або ж заняття з таких дисциплін, як мистецтво і спорт, індустріальна й адміністративна чи лабораторна технологія тощо.

У ліцеях панує сувора дисципліна, що підтримується ретельно розробленою системою заохочень і покарань учнів. Кращі ліцеїсти нагороджуються преміями чи заносяться на дошку пошани. Однією з найвищих нагород є заохочення дисциплінарної ради. Особливі премії за успіхи у навчанні, зразкову поведінку і вияв кращих моральних якостей встановлюються іноді батьківськими асоціаціями чи місцевими органами влади.

Окремі учні отримують невеликі державні стипендії. Навчальний процес у ліцеї здійснюється на основі врахування індивідуальних можливостей учнів. Навчання має конкурсний характер.

У початковій школі застосовується п’ять оцінок: “дуже погано”, “погано”, “задовільно”, “добре”, “дуже добре”. Крім оцінок окремого уроку, практикуються оцінки за роботу кількох тижнів. Цікавим є досвід виставлення оцінок за роботу одночасно кількома викладачами. Більшість викладачів середньої школи користується 20-ти бальною системою оцінок (задовільна успішність - від 10 балів і вище).

Середня освіта обов’язкова для всіх дітей і підлітків віком до 16 років.

До 1983 р. система підготовки учительських кадрів була розділена на два основних ступені: учителів початкової школи (так званих instituteurs); учителів середньої школи, яких називають викладачами II ступеня (professeurs).

Для досягнення більш високої кваліфікації викладача середньої школи встановлена ще система так званої агрегації, яка дає звання викладача - агрвже. Екзамени на звання агреже проходять у два етапи. Спочатку складаються теоретичні екзамени в центрах навчальних округів, а потім публічний усний екзамен у Парижі перед спеціальною урядовою комісією. Після першого відбіркового екзамену претенденти проходять педагогічне стажування в регіональних центрах і називаються в цей період учні- викладачі. Остаточні екзамени складаються з 19 основних профілів, що відповідають предметам, які викладаються в середній школі. Викладачів середньої школи готують також Вищі нормальні школи. їх чотири: 2 чоловічі в Парижі; 2 жіночі в Сен-Клу та у Фонтене-о-Роз. Навчальні класи Вищих нормальних шкіл мають два основних профілі: гуманітарних і природничих наук. Тривалість навчання - 4 роки. Вступати до вищих нормальних шкіл можуть випускники ліцеїв, що мають ступінь бакалавра. На відміну від університетів, для вступу у Вищі нормальні школи встановлено відбірковий екзамен та існує конкурс.

Якщо вчитель середньої школи повинен бути добре підготовлений у професійно-педагогічному відношенні, тобто володіти прийомами і навичками виховної роботи, то від викладача середньої школи, в основному, вимагається глибоке знання свого предмета і високий рівень викладання: позакласною і позашкільною роботою з дітьми він не зобов’язаний займатися і може робити це лише за власним бажанням.

Відповідно до законодавства, учителі державної початкової школи мають право отримувати пенсію з 55 років, користуються двомісячною відпусткою: комуна (орган місцевого самоврядування) надає їм безплатне житло чи виплачує допомогу, щоб вони могли найняти квартиру.

Між учителями початкових і середніх шкіл існує чимало відмінностей і бар’єрів як матеріального, так і соціального характеру. Становище вчителів у залежності від категорії регламентоване і за кількістю обов’язкових тижневих годин, і за рівнем заробітної плати. Учитель початкової школи має 30 годин тижневого навантаження, викладач-ліцнеціат - 18, а викладач агреже - 15. Викладачів середніх шкіл називають професорами. Викладач ліцею отримує вдвічі більшу зарплату, ніж учитель початкової школи. Викладачі середніх навчальних закладів контролюються генеральними інспекторами міністерства і не перебувають у такій залежності від департаментської шкільної адміністрації, як учителі початкових шкіл.