15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

У ст. 334 Господарського кодексу України банк визначається як фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення їх на власних умовах і на власний ризик.

Однією з основних функцій банків є проведення кредитних операцій. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитна операція – це розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів. В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Більш повне визначення дає Положення “Про кредитування,” затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246. Ним визначається кредит як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитна операція – це договірні правовідносини щодо надання кредиту, які супроводжуються записами в банківських рахунках, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі види кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

1. Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Форми банківського кредиту:

– короткострокові – до одного року; можуть надаватися у разі тимчасових фінансових труднощів, що пов’язані з витратами виробництва та обігом матеріальних активів господарюючих суб’єктів;

– середньострокові – до трьох років; можуть надаватися на фінансування капітальних вкладень;

– довгострокові – понад три роки; можуть надаватися для формування основних фондів.

Крім того, банківські кредити поділяються за:

– рівнем забезпеченості:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої сторони);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові);

– ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

– методами надання:

а) кредити, що надаються у разовому порядку;

б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії;

г) гарантійні;

– строками погашення:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківське кредитування здійснюється за такими принципами:

– забезпеченості;

– повернення;

– строковості;

– платності;

– цільової спрямованості.

2. Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використовувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися на підставі:

– оплати боржником за векселем;

– передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); – переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит – це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит – це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів, отриманих в результаті проведення консорціумних операцій.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банки здійснюють залучення і розміщення кредитів. При цьому комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. У разі необхідності вони можуть на договірних умовах позичати ресурси один в одного або одержувати позички в Національному банку України (міжбанківські кредити), статті 345–349 Господарського кодексу України та Положення Національного банку України “Про кредитування” містять вимогу надавати кредити шляхом укладення договорів в письмовій формі.

До умов кредитного договору відносяться:

– об’єкти кредитування;

– розмір кредиту;

– умови видачі та погашення позички;

– відсоткові ставки за користування кредитом;

– умови здійснення банківського контролю за використанням коштів;

– способи забезпечення виконання зобов’язань клієнтом;

– майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Форма договору затверджена Національним банком України.

Поряд з цим суб’єкти підприємницької діяльності – резиденти України – відповідно до ст. 4 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” мають право на отримання кредитів у іноземних суб’єктів господарської діяльності. Отримання і погашення кредитних ресурсів має здійснюватися через систему кореспондентських рахунків, відкритих уповноваженими банками або Національним банком України в іноземних банках.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Для її отримання господарюючий суб’єкт повинен подати в НБУ:

– клопотання позикодавця;

– лист уповноваженого банку зі згодою на обслуговування кредиту і експертною оцінкою банку окупності проекту;

– кредитну угоду.

Для отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземних банків-респондентів терміном понад один рік необхідно подати Національному банку України клопотання і кредитну угоду з резидентом із зазначенням графіка погашення заборгованості по кредиту.